Адольф Кетле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адольф Кетле
Народився 22 лютого 1796(1796-02-22)[1][2][…]
Гент, Східна Фландрія, Бельгія[4][5]
Помер 17 лютого 1874(1874-02-17)[1][2][…] (77 років)
Брюссель, Бельгія[4][5]
Поховання цвинтар «Брюссель»d[6]
Країна  Бельгія
Діяльність астроном, математик, фізик, кримінолог, статистик, соціолог, викладач університету, натураліст, письменник, ботанік
Галузь математика
Alma mater Гентський університет[7]
Науковий керівник Jean-Guillaume Garnierd[7]
Відомі учні Ернст II і Альберт Саксен-Кобург-Готський
Знання мов французька[2]
Членство Лондонське королівське товариство, Academy of Science for Public Utilityd, Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Леопольдина, Бельгійська королівська академія медициниd, Туринська академія наук[4] і Краківське наукове товариствоd[5]
Magnum opus Q123281070?
Посада викладач університету
Нагороди

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (30 травня 1839)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Ламбер Адольф Жак Кетле (фр. Lambert-Adolph-Jacques Quetelet; 22 лютого 1796, Гент — 17 лютого 1874, Брюссель) — французький та бельгійський математик, астроном, метеоролог, соціолог. Один із засновників наукової статистики.

У ранньому дитинстві виявив блискучі здібності до математики і вже у 18-ть років викладав цей предмет в своєму рідному місті; 1819 року, коли Кетле захистив дисертацію з геометрії, його запросили викладати до брюссельського Atheneum. Звернувшись до вивчення фізики й астрономії, Кетле, спільно з Жаном Гійомом Гарньє, 1825 року заснував видання «Correspondance mathématique et physique», яке незабаром здобуло велику популярність у науковому світі. Кетле доводив, що необхідно зробити фізику одним з головних предметів шкільного навчання. Відвідавши Англію, Шотландію, Швейцарію, Італію і Німеччину, Кетле 1832 р. став завідувачем побудованої за його планом обсерваторії у Брюсселі; 1834 р. обраний постійним секретарем брюссельської академії наук. Викладав також астрономію і геодезію у École militaire, був директором бельгійського статистичного бюро та головою заснованої з його ініціативи бельгійської центральної статистичної комісії[8].

Дитинство[ред. | ред. код]

Адольф Кетле народився 22 лютого 1796 року в місті Ґент, що в ті часи, як і вся Бельгія, належало Франції. Батько Адольфа, який перепробував ряд професій і наприкінці життя мав власну крамницю, помер, коли хлопчику було 7 років, після чого сім'я опинилась у злиднях. На допомогу родині прийшли друзі батька, які допомогли Адольфу здобути хорошу освіту в місцевому ліцеї, де він проявив себе здібним учнем, зокрема, до математичних наук та малювання[9].

Після закінчення ліцею йому зразу ж довелося почати працювати і в 1813 році він одержав місце вчителя математики, граматики та малювання в приватній гімназії невеликого містечка Оденаарда.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Доробок Кетле налічує 65 праць, присвячених статистиці. Він узагальнював різноманітні дані, що стосувалися населення, клімату, торгівлі, бідности, освіти, злочинности та ін.

Праця Кетле «Про людину і розвиток її здібностей, або Досвід соціальної фізики» («Sur l'homme et le développement de ses facultés, ou essai de Physique sociale») (1835) допомогла соціологам перейти від умоглядного виведення нічим не підтверджених «законів історії» до суспільних закономірностей, які можна розрахувати або вивести індуктивно. Саме з цієї роботи й бере свій початок соціологія (в терминології Кетле «соціальна фізика») як чітка, емпірично обґрунтована наука. Окрім відкриття статистичних закономірностей, концепції середніх величин, поняття соціального закону, Кетле визначив методологічні правила формулювання анкетних запитань. Він рекомендував ставити тільки такі запитання, які необхідні і на які можна отримати відповіді, запитання, що не викликають підозри, однаково зрозумілі всім опитуваним.[10][11]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118743171 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. а б в www.accademiadellescienze.it
  5. а б в http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/quetelet-adolphe/
  6. Cimetière de BruxellesБрюссель.
  7. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. Адольф Кетле біографія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 травня 2011.
  9. Райхесберг Н. М. Адольф Кетле. Его жизнь и научная деятельность. СПб, 1894. Глава 1. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
  10. В. И. Добреньков, А. И. Кравченко. История зарубежной социологии. Научный вклад А. Кетле. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 3 червня 2011.
  11. § 6. Емпірична соціологія: основні напрями і школи. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 3 червня 2011.