Адорація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адорація Хаммурапі перед Шамашем.

Адора́ція (лат. adoratio — обожнювання, поклоніння) — символічна поза, жест молитви до божества чи об'єкта поклоніння; його вшанування, поклоніння йому; благання допомоги, пощади, прокляття; торжества перемоги.

Форми (пози, жести) адорації[ред.ред. код]

Жест заступництва, молитви, коли обидві руки витягнуті вгору до Бога чи об'єкта поклоніння, є широко відомим у світовій символіці.

До поширення християнства та ісламу, адорація майже ніколи не відбувалася навколішки: найчастіше адорант стоїть, інколи молитовно склавши руки.

В ранньому християнстві позою адорації також було підняття рук[1]. Подібні зображення з піднятими руками, так звані оранти (лат. orantes — «ті, що моляться»), часто знаходять на стінах ранньохристиянських катакомб.

Богоматір Оранта (мозаїчний образ з собору Київської Софії)

Відомим українцям прикладом є зображення Оранти на склепінні Софіївського собору в Києві. У православ'ї така форма адорації збереглася лише під час молитви священників під час Євхаристичного канону перед престолом.

Адорація в мистецтві[ред.ред. код]

Адорація є типовим сюжетом стародавнього мистецтва: один чи кілька адорантів, зазвичай замовників художнього твору, стоять перед чи моляться божеству або ж зображенню божества. Також дуже поширеним був сюжет, коли адоранта перед старшим божеством веде молодше, яке є ніби представником та заступником людини. У середньовічному мистецтві роль молодшого божества часом відіграють янголи-заступники чи святі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Vexilloid of the Roman Empire.svg Це незавершена стаття про символ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.