Адорація
Цей термін має також інші значення. Дивіться Адорація (значення)
Адора́ція (лат. adoratio — «поклоніння») — спосіб представлення: поза, жест — перед божеством; його вшанування, поклоніння йому.
Адорація є типовим сюжетом стародавнього мистецтва: один чи кілька адорантів, зазвичай замовників художнього твору, стоять перед чи моляться божеству або ж зображенню божества. Також дуже поширеним був сюжет, коли адоранта перед старшим божеством веде молодше, яке є ніби представником та заступником людини. У середньовічному мистецтві роль молодшого божества часом відіграють янголи-заступники чи святі.
Цікаво, що до поширення християнства та ісламу, адорація майже ніколи не відбувалася навколішки: найчастіше адорант стоїть, інколи молитовно склавши руки. Власне в ранньому християнстві позою адорації також було підняття рук[1]. Подібні зображення з піднятими руками, так звані оранти (лат. orantes — «ті, що моляться»), часто знаходять на стінах ранньохристиянських катакомб. Відомим українцям прикладом є зображення Оранти на склепінні Софіївського собору в Києві. У православ'ї така форма адорації збереглася лише під час молитви священників під час Євхаристичного канону перед престолом.
