Адран

Адран Hadranus / Hatranus
Міфологія	римська, грецька
Божество в	давньоримська релігія
Місцевість	Сицилія, Етна, Адрано
Заняття	божество сікулів
Діти	Паліки
Пов'язані персонажі	Гефест
Атрибути	собаки, спис

Адран (лат. Hadranus або Hatranus, грец. Αδρανός або ‛Αδρανός) — у римській міфології божество сікулів, якого почитали в Сицилії.

Його вважали богом вулканічних явищ, супротивником Вулкана. Його храм на Етні охороняли тисячі собак, переважно мастифів, які були здатні розмовляти і супроводжувати п'яних та запобігати крадіжкам в тих, хто приходив до храму. Деякі автори вважали, що сам він мав зовнішність собаки. Також мав списа, кінчик якого при звертанні з питаннями до бога починав тремтіти. Існували монети із зображенням Адрана і його собак.

Діодор Сицилійський стверджував, що 400 року до н. е. Діонісій I Сиракузький заснував місто на схилах Етни, недалеко від знаменитого храму, і називав його Адраноном. Плутарх засвідчив, що культ Адрана поширився по всій Сицилії. Головним місцем залишалась Адрано. Дружиною його була німфа Етна, яка народила йому двох паліків — духів сірчаних джерел. Але також їх часто вважають дітьми Гефеста і Етни, а може й Зевса і Талії.

В еллінізованій версії міфу Адран — вогненний демон, якого Гефест вигнав з гори Етна.

Джерела

• Словник античної міфології
• А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. Москва. 2016. ISBN 978-5-386-09554-3 (рос.)
• Діодор Сицилійський Libro XIV, 37 (лат.)
• Плутарх Timoleonte (лат.)