Адраст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Адра́ст (грец. Άδραστος) — аргоський цар, син Талая.

Коли Амфіарай вигнав Адраста з Аргосу, він утік у Сікіон до діда, царя Поліба, й одружився з його дочкою. Після смерті Поліба Адраст став сікіонським владарем, дійшовши згоди з Амфіараем, повернувся в Аргос. Оракул провістив, що доньки Адраста одружаться з вепром і левом. Тому Деїфілу він віддав Тідеєві, а Аргію — Полінікові, на щитах яких були зображені вепр і лев. (Варіант: Тідей і Полінік були вигнані з своїх країн і з'явилися перед палацом Адраста в одязі із шкур згаданих тварин.)

Щоб повернути володіння Полінікові, Адраст організував похід сімох проти Фів. Похід виявився невдалим, урятувався лише сам Адраст завдяки чарівному коневі Арейону, якого йому подарував Геракл. Через десять років Адраст брав участь у поході епігонів на Фіви. Там загинув його син Егіалей, з туги за яким Адраст помер. За переказом, Адраст започаткував в Аттиці та Сікіоні, де процвітав його культ, Немейські ігри. Спершу Адраста шанували як божество підземних сил природи, згодом його культ злився з культом Діоніса.

Міфи про життя Адраста дали багатий матеріал для давньогрецького епосу, трагедій і образотворчого мистецтва.

Література[ред.ред. код]