Адріан ван Маанен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Адріан ван Маанен (Adriaan van Maanen; 31 березня 188426 січня 1946) — нідерландсько-американський астроном, член Амстердамської АН.

Родився в місті Снеєк (Нідерланди). У 1906 закінчив Утрехтський університет. У 1908–1910 рр. працював у Гронінгенському університеті під керівництвом Якобуса Каптейна. З 1911 р. працював у США: спочатку протягом року в Єркській обсерваторії, потім в обсерваторії Маунт-Вілсон.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні наукові роботи присвячені визначенню паралаксів і власних рухів зірок і туманностей. Уперше широко використовував великі рефлектори (60- і 100-дюймові рефлектори обсерваторії Маунт-Вілсон) для точних астрометричних вимірювань. Визначив паралакси понад 500 зірок; відкрив багато близьких зірок низької світимості, зокрема один із перших білих карликів (який пізніше дістав його ім’я — зоря ван Маанена). Вимірював власні рухи планетарних туманностей, слабких зірок у 42 вибраних ділянках Каптейна, поблизу зірки α Тільця і в туманності Оріона, а також поблизу 223 яскравих зірок із великими власними рухами. Виявив понад 220 слабких зірок із великим власним рухом; за показником власного руху виокремив зорі, що належать до системи Оріона, скупчення Плеяди і до подвійного скупчення в Персеї. З метою виявлення і вимірювання величини загального магнітного поля Сонця виконав велике число вимірювань відносних зрушень ліній у спектрі Сонця за спектрограмами, знятих через спеціальне поляризаційне пристосування.

Член низки наукових товариств.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]