Airbus A400M Atlas

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
A400M
Airbus A400M
Airbus A400M Atlas
Призначення: транспортний літак 
Перший політ: 11 грудня 2009 
Історія виробництва
Всього збудовано:
Вартість одиниці: 152,4 млн станом на 2013 рік[1] 
Характеристики
Екіпаж: 3-4 чол.
Крейсерська швидкість: 780 км/г
Бойовий радіус: 4540-6390 (залежить від навантаження) км
Практична стеля: 9000 м
Розміри
Довжина: 45.1 м
Висота: 14.7 м
Розмах крил: 42,4 м
Маса
Корисного вантажу: 37000 кг
Силова установка
Двигуни: 4 × Europrop TP400-D6 
Озброєння

Airbus A400M — чотиримоторний турбогвинтовий військовий транспортний літак, що розробляється Airbus Military.

Перший екземпляр А400М було продемонстровано 26 червня 2008 р. в м. Севілья.

За станом на липень 2011 р. замовлено 174 літака, у тому числі для ВПС Німеччині — 53, Франції — 50, Іспанії — 27, Великобританії — 22. Крім того, замовлені літаки для ВПС Туреччини, Бельгії, Люксембургу та Малайзії.[2]

Airbus планує випускати 30 літаків на рік.

Перші 4 серійних літака мають зійти з конвеєру в 2012 р. Вже на початку 2013 р. Airbus Military планує передати перші A400M на озброєння ВПС Франції.[3].

Конструкція[ред.ред. код]

турбогвинтові двигуни A400M (модель)
Креслення літака для ВПС Німеччини

Композитний пропелер A400М, який має вісім лопатей і діаметр 5,34 метра, є одним з найбільших у світі. Він був спеціально розроблений для потужних двигунів A400М в 11 тис. кінських сил.

Історія розробки[ред.ред. код]

Угода про створення єдиного європейського військово-транспортного літака була підписана в 1982 році, але через розбіжності між компаніями та країнами-учасницями проекту він був відкладений.

У 2003 році Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Великобританія, Туреччина, Бельгія та Люксембург підписали спільну угоду про закупівлю в компанії EADS 212 літаків А400М. Пізніше Італія вийшла з проекту, і кількість замовлених літаків скоротилося до 180.

Вартість проекту склала 20 мільярдів євро, однак концерн запросив у семи європейських держав-покупців A400M ще 5 мільярдів євро на завершення його розробки.

Перший політ був запланований на січень 2008 року, а введення в експлуатацію — на 2009. Згодом дата першого польоту була перенесена на липень 2008 р., а потім на вересень. У вересні розробник оголосив про затримку першого польоту на невизначений час до завершення доопрацювання двигунів. У кінцевому підсумку перший політ відбувся 11 грудня 2009 року.[4]

За задумом розробників, літак А400М буде забезпечувати перекидання військ і вантажів, їх десантування парашутним або посадковим способом у будь-яких метеоумовах і вночі з використанням непідготовлених ЗПС, в тому числі ґрунтових, і мати відносно низьку вартість життєвого циклу. Крім того, цей ВТЛ повинен виконувати польоти на високій дозвуковій швидкості на малих висотах у складі групи, мати броньовані кабіну екіпажу і життєво важливі системи, а також чотири підкрилових пілона для установки на них підвісних агрегатів заправки або контейнерів системи РЕБ. За оцінкою його творців, термін служби нової машини складе не менше 30 років, а діапазон експлуатаційних температур ±50 °С. Комплекси і системи бортового радіоелектронного обладнання (БРЕО) планується об’єднати мультиплексною шиною розподілу даних стандарту MIL-STD-1553B.

Новий літак буде являти собою широкофюзеляжний моноплан з високорозташованим крилом, Т-подібним хвостовим оперенням і вантажною рампою в задній частині фюзеляжу. У конструкції передбачається широко використовувати композиційні матеріали, а також вузли та агрегати модульного типу.

До складу силової установки машини намічається включити чотири турбогвинтові двигуни потужністю не менше 11 000 к. с. кожен. В якості основного варіанту розглядається перспективний двигун Ml 38 спільної розробки фірм SNECMA (Франція), MTU (ФРН), «Фіат авіа» (Італія) і ITP (Іспанія), виконаний на базі газогенератора двоконтурного турбореактивного двигуна М88, яким оснащений тактичний винищувач «Рафаль». На початку 2000 року ці компанії ухвалили рішення про створення нового підприємства — TIP (Turboprop International), основним завданням якого буде розробка і виробництво двигунів Ml 38 для літака А-400М. Вважається, що це дозволить досягти заданих ТТХ літака.

Передбачуваний склад БРЕО літака буде включати сучасні станцію радіолокації, високоточну навігаційну систему, перспективні засоби відображення інформації в кабіні, в тому числі кольорові багатофункціональні індикатори та апаратуру відображення інформації на лобовому склі, а також систему вбудованого контролю, що, на думку розробників, може істотно знизити навантаження на екіпаж і скоротити його до двох осіб.

Об’єм вантажного відсіку буде близько 340 м³, що майже в 2 рази більше, ніж в існуючих літаків аналогічного призначення. Це дозволить розміщувати всі основні зразки озброєння без попередньої розборки, включаючи вертольоти АН-64, «Тигр», А. 129, «Пума» HNH-90, артилерійське знаряддя, у тому числі 203-мм гаубиці M110 (САУ), реактивні системи залпового вогню і бронетранспортери. При цьому він повинен бути оснащений вантажний рампою, на якій можлива установка вантажів і техніки вагою не менше 6 т.

За розрахунками розробників, перспективний літак буде володіти високою бойовою ефективністю та поліпшеними експлуатаційними характеристиками в порівнянні з існуючими ВТЛ тактичного призначення. Завдяки своїм злітно-посадковим характеристики та вдосконаленій конструкції шасі він буде здатний виконувати зліт (посадку) з непідготовлених ґрунтових майданчиків довжиною до 900 м, що на понад 25 відсотків більше, ніж у Ан-70, якому достатньо майданчика довжиною 600 м.

На базі А400М планується створити варіант транспортно-заправного літака з двома або трьома точками заправки. Вважається, що маючи на борту 45 т палива для віддачі, він зможе забезпечити патрулювання протягом 3 год на відстані близько 930 км від аеродрому базування.

Загальна вартість програми розробки ВТЛ А400М близько 6 млрд доларів. За оцінками зарубіжних експертів, ВПС західноєвропейських країн необхідно більше 250 нових машин (ФРН — 75, Франція — 62, Великобританія — до 50, Італія — 32, Туреччина — 20, Бельгія — 12 і Португалія — 9) при вартості 60-70 млн доларів .

У зв’язку зі скороченням оборонного бюджету на період з 1997 по 2002 рік, Франція і ФРН відмовилися від державного фінансування програми. Разом з тим вони не заперечують проти створення літака за рахунок коштів фірм-розробників, які в подальшому будуть їм відшкодовані. Для вибору оптимальних рішень щодо придбання для своїх ВПС нових машин, фахівці Європейського Союзу провели аналіз стану розробки перспективних ВТЛ у США, Росії і Україні з метою визначення можливості і доцільності їх закупівлі.

В узагальненій доповіді зазначалося, що перспективні ВТЛ С-17А (США), Ан-70 (Росія, Україна) та його експортний варіант — Ан-7Х значно перевершують літак А-400М з низки тактико-технічних показників, зокрема за критерієм «корисна навантаження/дальність польоту», і повністю відповідають європейським стандартам, було також відзначено, що розробка ВТЛ Ан-70 випереджає проект А-400М не менше, ніж на десять років. У той же час їх закупівля для ВПС західноєвропейських країн визнана небажаною і обґрунтована необхідність проведення подальших робіт за даною програмою. Основними аргументами на користь цього є порівняно висока вартість американських машин, а також необхідність збереження і подальшого розвитку потенціалу європейської аерокосмічної промисловості та виходу на міжнародний ринок з літаками власної розробки.

З цією метою основні фірми-учасниці програми на базі компанії «Aérospatiale» створили промислове об’єднання «Airbus Military», що включає близько 30 відсотків її виробничих потужностей. Основним його завданням є проведення робіт із забезпечення підготовки виробництва і будування дослідного зразка літака. Фінансування цієї фази (близько 500 млн доларів) здійснюють безпосередньо фірми-учасниці створення нового ВТЛ. Об’єднання висловило готовність фінансувати французьку частину програми (1,3 млрд доларів) при отриманні твердих гарантій замовлення французькими ВПС з наступною оплатою не менше 52 машин. Фахівці фірми вважали, що перший політ нового літака може відбутися в 2004 році, а поставки ВТЛ в стройові частини почнуться в 2006-му.

26 червня 2008 в місті Сан Пабло неподалік від Севільї, на авіазаводі іспанської компанії CASA, що входить до складу EADS, відбулася церемонія викатки першого прототипу середнього військово-транспортного літака А400М.

Збільшення вартості проекту[ред.ред. код]

  • 9 грудня 2009 Financial Times повідомила, що Airbus попросив додатково €5 мільярдів субсидії для завершення проекту[5].
  • 11 січня 2010 Том Ендерс, голова Airbus, інформував BBC World, що він готовий скасувати виробництво A400M, якщо уряди європейських країн не передбачають додаткове фінансування. Затримка в проекті A400M вже збільшила бюджет на 25%.[6]. «Настав час вирішувати долю A400M», — заявив Ендерс, який оголосив своїм підлеглим про ймовірне закриття проекту. «Ми зробили велику помилку, погодившись шість чи сім років тому на будівництво A400M», — заявив він.
  • Станом на 10 січня 2010 року Турція і Німеччина відмовляються виділяти додаткові кошти на добудову А400М[7].
  • Станом на 19 січня 2010 р. постачання літаків переноситься на 2013 рік, а вартість проекту зросла майже на 50%[8].
  • 12 лютого 2010 року голова компанії EADS, яка володіє Airbus’ом, надіслав країнам-замовникам листа, де погрожував остаточно зупинити програму А400М, якщо не буде вирішене питання з наданням додаткових 6,4 млрд євро фінансування.
  • Станом на 17 лютого 2010 Airbus запропонував обмежитися створенням цивільної версії А400М, задля здешевлення розробки перших літаків і з тим, щоб замовники почали експлуатувати нові літаки якнайшвидше. Коли очікувати військову версію — не оголошується. Щоправда, замовники замовляли саме військовий літак. Не зрозуміло, навіщо їм цивільна версія.[9]

Проблеми під час перших польотів[ред.ред. код]

  • Перший політ урочисто відбувся 11 грудня 2009. Пілоти та представники компанії заявили, що політ відбувся нормально і все працювало, як заплановано. Через місяць стало відомо, що під час польоту відмовив один з двигунів.[10]
  • Також під час наступних польотів літак так і не зміг досягти обіцяної «стелі» в 12200 метрів, досягнувши лише 10400, що майже на 2 кілометри нижче від запланованого.[11]
  • Виявилося, що вантажопідйомність літака не перевищує 29-30 тонн, замість проектованих 37, що на 17-18 тонн (або приблизно 60 %) менше, ніж може підняти український Ан-70.[12]
  • У 2011 році літак брав участь в авіасалоні в Ле-Бурже, але заплановані польоти виконати не зміг через те, що виникли проблеми з двигуном.[13]

Відмови від замовлень[ред.ред. код]

  • У травні 2003 року Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Великобританія, Туреччина, Бельгія та Люксембург підписали спільну угоду про закупівлю в компанії EADS 212 літаків А400М. Пізніше Італія вийшла з проекту, і кількість літаків, які потрібно зробити, скоротилася до 180 .[14]
  • 18 липня 2005 ВПС Чилі підписав меморандум про взаєморозуміння відносно трьох літаків, які будуть поставлені між 2018 і 2022 .Але незабаром замовлення було відмінено.[15]
  • У грудні 2004 року, Південна Африка оголосила про намір придбати вісім A400Ms на загальну суму близько 800 млн, за умови приєднання країни до Airbus Military як промислового партнера. Постачання очікувалися з 2010 до 2012 року. Потім на 3 квітня 2009 ВПС Південної Африки заявили, що почнуть розгляд альтернатив A400M через затримку виробництва і зростання витрат. 5 листопада 2009 уряд оголосив про скасування замовлення, посилаючись на те, що збільшилися витрати і затримки в постачанні.[16]
  • В березні 2010 стало відомо, що Великобританія збирається відмовитися від купівлі 3-х літаків А400М, знизивши кількість свого замовлення з 25 до 22 літаків.[17] В той же час Німеччина оголосила, що теж може зменшити обсяг замовлення.
  • В жовтні 2010 Німеччина остаточно вирішила скоротити своє замовлення на 7 літаків. І тепер очікує постачання тільки 53 літаків. Загальна кількість замовлень скоротилася до 170 літаків, при тому, що початково замовлялося 212 літаків.
  • В липні 2011 ПАР стала вимагати негайного повернення грошей за 8 непридбаних А400М.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Модифікація: А400М
  • Розмах крила, м: 42.40
  • Довжина літака, м: 45.10
  • Висота літака, м: 14.70
  • Площа крила, м²: 221.5
  • Маса порожнього літака, кг: 70000
  • Маса максимальна злітна, кг: 141000
  • Запас палива, кг: 50500
  • Тип двигуна: 4 ТВД Europrop International TP400-D6
  • Потужність, к.с.: 4 х 11000
  • Крейсерська швидкість, км/год: 780 (М = 0.72)
  • Перегінна дальність, км: 9260
  • Практична дальність, км: 7220
  • Дальність з максимальним завантаженням, км: 4300
  • Практична стеля, м: 11280
  • Екіпаж, чол: 2-3

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]