Азбучна війна
Азбучна війна — суперечки української громадськості Галичини в XIX ст. щодо спроб латинізувати українську абетку. «Війна» мала два спалахи, спричинені двома різними проектами латинки — на основі польської та чеської абеток.
Зміст |
[ред.] Перший спалах
Перший спалах виник у 1830-ті роки внаслідок появи 1834 року статті «О wprowadzeniu abecadła polskiego do pismiennictwa ruskiego» українського вченого Йосипа Лозинського, в якій він запропонував завести замість невідповідної фонетичній системі української мови «мертвої» кирилиці польський алфавіт (абецадло). Для наочного переконання в такій доцільності він 1835 року цим алфавітом опублікував свою етнографічну працю «Ruskoje wesile».
Михайло Худаш відзначив: «Захопившись суто предметною стороною питання, Лозинський не врахував, що в умовах штучної державної роз'єднаності українського народу та здійснюваної австрійсько-польською верхівкою полонізаторської політики в Галичині латинізація українського алфавіту була, по суті, спрямована на відрив Західної України від Великої України та становила сприятливий ґрунт для здійснення цієї політики, а отже, була політично шкідливою.»
Ця пропозиція зазнала гострої критики, зокрема в публікації Йосипа Левицького «Відповідь на погляд про запровадження польської азбуки в руську писемність» (1834, польською мовою) та брошурі М. Шашкевича «Азбука і abecadło» (1836).
[ред.] Другий спалах
Другий спалах Азбучної війни спричинила спроба губернатора Галичини А. Ґолуховського 1859 р. запровадити в українських школах латинку, розроблену чеським філологом Йосифом Їречеком на основі чеської абетки.[1]
Проти реформи виступили як москвофіли (серед них Богдан Дідицький),[2] так і ті інтелігенти, що висловилися схвально про сам проект Їречека (вже згаданий мовознавець Йосип Лозинський та грекокатолицький митрополит Львова Спиридон Литвинович голосували проти введення латинки, вважаючи цю зміну політичним та культурно шкідливим для українців актом).[3] Протести підтримали також інші славісти з Австрії, зокрема Франц Міклошич та навіть тесть Їречека — Павел Шафарик. На закиди щодо невідповідності церковнослов'янського письма новій українській мові, вони пропонували реформувати кирилицю «за зразком Караджича».
Хвиля протестів була винятково сильною (так званий «другий спалах азбучної війни»), тому міністерська комісія 1861 року забракувала проект (7 голосів проти 2, ще двоє трималися). Як наслідок австрійське міністерство вімовилося від подальшого впровадження латинки
[ред.] Примітки
- ↑ Josef Jireček: Über den Vorschlag, das Ruthenische mit lateinischen Schriftzeiсhen zu schreiben. Wien: K.u.K. Ministerium für Cultus und Unterricht, 1859.
- ↑ О неудобности латинской азбуки въ писменности руской, розсужденіе Богдана А.Д., Віденъ, 1859
- ↑ Віктор Мойсеєнко. Про одну спробу латинізації українського письма. „Незалежний культурологічний часопис «Ї»”. 1997. 9.
[ред.] Література
- Маркіян Шашкевич. Азбука і abecadło. Przemyśl, 1836.
- Степан Заброварний. Друга «азбучна війна» в Галичині — «Наше слово»
- Франко І. Азбучна війна в Галичині 1859 р.
- Франко І. Збірка творів, т. 47. К., 1986;
- Худаш М. Л. Алфавітно-правописні принципи Й. Лозинського.
- Лозинський Й. І. Українське весілля. К., 1992.
- Українська мова: енциклопедія. Національна академія наук України. Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. Інститут української мови НАН України. Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана. 2000 р. 752 с.
- В. Барна, Є. Паньків. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
