Азербайджанський театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Azeri carpet (Sirvan group).jpg
Культура Азербайджану
Література
Архітектура
Музика
Театр
Танець
Килимарство
Фольклор
Костюм
Образотворче
мистецтво
Міфологія
Освіта
Кіно
Кулінарія
Чайна культура
Свята та пам'ятні дні
Новруз
Весілля
Релігія
Спорт
Туризм

Азербайджанський театр (азерб. Azərbaycan teatrı) — театральне мистецтво азербайджанського народу.[1]

Історія[ред.ред. код]

Витоки азербайджанського театральної мистецтва лежать у найдавніших народних святах і танцях[1][2]

Народне уявлення «Кос-коса». Худ. А. Азімзаде, 1930.

Елементи театральної дії присутні в багатьох видах азербайджанського народної творчості — в іграх («гізлянпач» — хованки, «кесалдигач» — гра в поло), ігрових піснях («кепенек» — метелик, «беновше» — фіалка), у весільних обрядах («нишан» — заручення, «дуахгапма» — зняття вуалі з особи нареченої, «той» — весілля), календарних святах («новруз» — настання весни, «кев-седж» — підготовка до зими).[3]

До первинних форм театральних вистав відносять колективний чоловічий танець «ялли», виступи скоморохів, кяндірбазов (канатоходцев), мухрадуздов і мухребазов, подання дервішів, «заклинателів» змій. Важливу роль у становленні народного театру Азербайджану зіграли широко відомі в народі театралізовані сцени «Коса-коса», «Гаравеллі», «Шах Селім», «Кеча пехлеван» («Лисий богатир»), «Джейран-ханум» («Пані Джейран»), «Марал оюну» («Оленяча гра»), «Кафтаркос» («Гієна»), «Хан-хан» («Повелитель — суддя»), «Тапдиг чобан» («Пастух Тапдиг»), «Тенбель Гардаш» («Брат ледар»). До древніх видів театральної культури Азербайджану відноситься ляльковий театр «Килим-арас» («Через килима»), подання якого висміювали потворні явища побуту, соціальна нерівність, несправедливість.

У середні століття широкого поширення набуває релігійно-містеріальний театр. До таких уявленням відноситься театралізований обряд «Шабіха», який проводився зазвичай в траурний Мухаррам.

Виникнення національного азербайджанського театру. Кінець XIX—поч. XX ст[ред.ред. код]

Національний азербайджанський театр виник у другій половині XIX століття на основі комедій першого азербайджанського драматурга, видного мислителя і філософа Мірзи Фаталі Ахундова. Перший професійний театральний спектакль азербайджанською мовою був показаний 10 (23) березня 1873. Ініціаторами спектаклю були педагог реального училища Гасанбек Меліков-Зардабі) і учень училища Наджафкулібек Везіров. На сцені Бакинського громадського зібрання учні реального училища зіграли виставу за п'єсою М. Ф. Ахундова «Візир Лєнкоранського ханства». 17 квітня 1873 в тому ж залі Бакинського громадського зібрання був показаний другий спектакль — інша комедія М. Ф. Ахундова «Гаджі Кара» («Пригоди скнари»)[4] Після перших постановок організація професійного театру призупинилася, і якийсь час вистав у Баку не показували. Зардабі був зайнятий створенням газети «Екінчі», а Наджафбек Везіров поїхав вчитися до Росії. Відкриття у Шуші в 1881 році реальної школи, в 1894 році — початкової жіночої школи, а також відкриття музикознавцем Харрат Гулу музичної школи та залучення туди молодих співаків викликало інтерес до театру у місцевої інтелігенції.[5] Так, з 1982 року у Шуші в дні літніх канікул молодими педагогами стали влаштовуватися аматорські вистави. У перші роки репертуар складався з творів М. Ф. Ахундова.[6]

Газета «Нове огляд» 17 серпня 1884 писала:

Днями молоді театрали-любителі Шуші втретє показали виставу на рідній мові з благодійними цілями. Спочатку була поставлена комедія «Мастаі-шах», потім — «Гаджі кара», а вчора — «Візир Лєнкоранського ханства». Незабаром збираються зіграти комедію «Мусьє Жордан». Всі вони написані відомим серед кавказьких мусульман Мірзою Фатаді Ахундовим.[7]

Зростання числа любителів театру привів до появи молодих драматургів. У 1890-ті роки активну участь в аматорському гуртку молодих педагогів бере участь викладач рідної мови в російсько-татарської школі в місті Шуші Г. Везіров. У 1892 році поряд з п'єсами М. Ф. Ахундова любителі ставлять п'єсу Г. Везирова «Одружуватися — не води напитися». Цей спектакль був зірваний фанатично налаштованими віруючими, акторам довелося бігти через чорний хід. Мусульманське духовенство, считавшее літературу і театр непристойним заняттям, стало перешкоджати проведенню вистав. Що вступила в боротьбу з реакцією, передова інтелігенція у Шуші організовувала нові вистави. Влітку 1894 молодими педагогами з благодійною метою один за іншим було дано три вистави: «Гаджі Кара», «Мусьє Жордан, ботанік і дервіш, Мастаі-шах, знаменитий чаклун», «Ведмідь, переможець розбійника».[8] У 1895 році ці ж актори здійснили, нарешті, постановку Г. Везирова «Одружуватися — не води напитися». Успіх вистави відзначався в газеті «Тарджумен»:

З Шуши ссобщают, що 27 серпня молодь міста з благодійною метою показала спектакль. Була з успіхом зіграна комедія Г. Б. Везирова «Одружуватися — не води напитися»; збір вистави — 500 рублів був переданий в реальну школу. Князь Гасан хан преміював автора комедії срібним посудом; молодь же подарувала йому дорогу чорнильницю.[9]

У 1896 році в Шуші була зіграна нова трагедія А. Ахвердова «Розорене гніздо». Режисером вистави був сам автор п'єси. У 1904 році любителі здійснили постановку «Отелло» В. Шекспіра. Перекладачем трагедії і виконавцем ролі Отелло був Г. Везіров. У московській газеті «Новини дня» про цю виставу було написано:

Вистава так сильно подіяв на глядачів, що в сцені смерті Дездемони вони не змогли стримати сліз. Як тільки закінчився спектакль, глядачі поспішили придбати переклад п'єси «Отелло». В антракті глядачі гаряче вітали перекладача п'єси, висловивши йому глибоку визнання.[10]

До кінця XIX століття вистави азербайджанською мовою ставилися в провінційних містах — Нухе, Гянджі, Шемахе, Нахічевані та інших. Організаторами театральних постановок були послідовники ахундовской школи драматургії Наджаф-бек і Гашим-бек Везіров, Наріман Наріманов, Абдуррагім Ахвердов, Джаліл Мамедкулізаде, Сулейман Сані Ахундов.

Театральна трупа під керівництвом Хабіб бея Махмудбекова, 1888.

У 1888 році в Баку за активної участі С. М. Ганізаде і Н. Наріманова була створена театральна трупа. У 1897 був сформований перший професійний колектив — «Мусульманська драматична трупа». Репертуар азербайджанського дореволюційного театру складався з творів азербайджанських драматургів (М. Ф. Ахундова, Н. та Г. Везірова, Н. Наріманова, А. Ахвердіева, Дж. Мамедкулізаде та ін), а також російських (М. В. Гоголь, І . С. Тургенєв, Л. М. Толстой) і західноєвропейських класиків (В. Шекспір, Шіллер, Ж. Б. Мольєр). З перших же років свого виникнення азербайджанський театр став центром поширення ідей освіти і демократії. У п'єсах «Горе Фахреддіна», «З-під дощу, та у зливу» Н. Везирова, «Розорене гніздо», «Нещасний юнак», «Ага Мухаммед-шах Каджар», «Чарівниця пери» («Пері Джаду») А . Ахвердіева, «Невігластво» і «Надир-шах» Н. Наріманова викривалися звичаї феодального суспільства, гніт і деспотизм поміщицьке-капіталістичного ладу, мракобісся і релігійний фанатизм.[11]

Під впливом російської революції 1905—1907 Виникають нові театральні трупи, т. зв. «Товариства». У нафтовидобувних районах поряд з драматичними гуртками створюється спеціальна трупа при робочій газеті «Текамюль» під назвою «Гамійет» для обслуговування робочих глядачів. Вистави трупи давалися в салоні «Гранвіо» торгового пасажу.

У 1908 році при благодійному товаристві «Ніджат» була створена єдина драматична трупа, яка об'єднує таких професійних акторів, як Г. Араблінський, С. Рухулла, А. Велі. Трупа мала своїм приміщенням, гардеробом, реквізитом. Крім цього, трупа давала вистави в театрі Тагієва і в робочих районах. Значними подіями в історії азербайджанського театру були вистави «Ага Мухаммед-шах Каджар» А. Ахвердіева (1907), «Коваль Гяве» С. Фрашері (1908), «Розбійники» (1907); «Мерці» Дж. Мамедкулізаде (1916), «Отелло» (1910), в яких прославився видатний актор і режисер Г. Араблінський, мистецтво якого було перейнято революційно-романтичним пафосом.

У цей час до репертуару азербайджанського театру увійшли п'єси «Гавей ахенгар» (С. Фрашері), «Біженці» (Шіллер), «Аль-Мансур» (Г. Гейне), «Отелло» (У. Шекспір), «Лікар мимоволі» (Ж. Б. Мольєр), «Ревізор», «Одруження» (Н. В. Гоголь), «Перший винороб» (Л. М. Толстой) та ін.

У 1919 році був створений Азербайджанський державний театр.[1]

Розвиток азербайджанського театру в радянський період[ред.ред. код]

Після встановлення радянської влади в Азербайджані всі театри були націоналізовані, а їх репертуар став строго контролюватися владою.[12] Уряд об'єднати розрізнені трупи, зарахувало акторів на державну службу. Завдяки стабільній фінансовій підтримці держави національний театр отримує свій подальший розвиток. У 1920 році створюється Об'єднаний державний театр, що включав азербайджанську, російську, вірменську драматичні та оперні трупи. У 1922 році драматична азербайджанська трупа театру була перетворена в академічний драматичний театр. У 1920 році створюється російська сатир-агіттеатр, перетворений в 1923 році в Бакинський робочий театр. У театрі ставилися мініатюри, огляду, пародія на злободенні суспільно-політичні та побутові теми. Поряд з цим, до репертуару включалися інсценування творів класичної літератури («Шинель» за М. В. Гоголю, «Будиночок у Коломні», «Казка про попа і працівника його Балду» за О. С. Пушкіну, «Великий інквізитор» за Ф. М. Достоєвському, «Маска», «Аптекарша» за Чеховим та ін).[13] У 1921 році організований азербайджанський сатир-агіттеатр, на базі якого створюється в 1925 році створено Бакинський азербайджанський робітничо-селянський театр, перетворений в 1927 році в Бакинський тюркський робочий театр. У 19281930 роках організований Азербайджанський театр юного глядача ім. М. Горького, а в 1938 році Азербайджанський театр музичної комедії.

У 1922 році на основі трупи Тіфлісського азербайджанського театру був створений Тіфліський азербайджанський драматичний театр імені М. Ф. Ахундова, що проіснував до 1947 року.[14] У 1928 році азербайджанський театр був організований у Єревані — це був перший театр іншого народу на території Вірменії.

Азербайджанський музичний театр[ред.ред. код]

Популярність театру в народі і розвиток азербайджанських народних інструментів сприяли формуванню нової форми театрального мистецтва — музичного театру. У 18971898 роках у Шуші і 19011902 роках в Баку були показані одноактні сценічні картини за поемами «Лейлі і Меджнун» Фізулі і «Фархад і Ширін» Навої. 12 січня 1908 в Баку була поставлена перша національної опера У. Гаджибекова «Лейлі і Меджнун». З цієї дати бере свій початок історія азербайджанського професійного музичного театру. Спочатку репертуар азербайджанського музичного театру складався з творів У. Гаджибекова, який створив у 1908-1913 роках опери «Лейлі і Меджнун», «Шейх Санан», «Рустам і Зохраб», «Шах Аббас і Хуршид Бану», а також музичні комедії «Чоловік і дружина», «Не та, так ця» , «Аршин мал алан». Незабаром репертуар музичного театру збагатився новими творами З. Гаджибекова (опера «Ашик Гаріб» і музичні комедії «П'ятдесятирічний юнак», «Одружений холостяк»), оперою «Шах Ісмаїл» М. Магомаєва, музичними комедіями «Молла Джаба» і «Вур-а-вур» М. М. Кязімовского, оперою «Сей-фельмолк» М. Амірова та ін.[11]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Театральна енциклопедія. Азербайджанський театр (рос.):

    Витоки театрального мистецтва азербайджанського народу пов'язані з найдавнішими народними святами і танцями.

  2. Театр Азербайджану (рос.):

    Театр Азербайджану походить від стародавніх азербайджанських народних свят і танців.

  3. БСЕ. Азерб. РСР. Театр і кіно. стор 479 (рос.)
  4. Азербайджанський театр за 100 років. А. А. Алієва. Азербайджанське державне видавництво. 1974.(азерб.)
  5. Становлення і розвиток азербайджанського театру. Інгілаб Керімов. 1991. (азерб.)
  6. Становлення і розвиток азербайджанського театру. Інгілаб Керімов. 1991. (азерб.)
  7. Газета «Нове огляд» 17 серпня 1884. (азерб.)
  8. Газета «Нове огляд» 16 серпня 1894. (азерб.)
  9. Газета «Тарджумен» 10 вересня 1895. (азерб.)
  10. Газета «Новини дня» 8 вересня 1904. (рос.)
  11. а б Азербайджанський театр (рос.)
  12. Азербайджан. Культура (рос.)
  13. Бакинський робочий театр (рос.)
  14. Тіфліський азербайджанський театр (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Азербайджан Це незавершена стаття про Азербайджан.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Театр Це незавершена стаття про театр.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.