Азовська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Азовська губернія
Центр АзовВороніжБілевськКатеринослав Самарський
Існувала 1708, 1775
Попередники Запорозька Січ
Наступники Катеринославська губернія

Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центри: Азов (1708–1711), Вороніж (1711–1725), Білевськ (1775–1778), Катеринослав (1778–1784).

Азовська губернія 1708–1725[ред.ред. код]

Азовська губернія на мапі Московського царства 1708 року.

Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 року в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, області Війська Донського і частково Слобідська Україна.

Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.

В 1711 році у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.

1719 року губернію поділено на провінції:

Також до її складу входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.

В 1725 році Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.

Азовська губернія 1775–1783[ред.ред. код]

1775 року Воронізькій губернії повернуто колишню назву Азовська губернія з переміщенням центру у фортецю Української лінії Білевськ.

Після російсько-турецької війни 1768–1774 років в 1775 році знову було утворено Азовську губернію (вдруге) з поділом на Азовську і Бахмутську провінції. Також до губернії було долучено Слов'яносербія. До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м.Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії). Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.

У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції. З Азовської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним.

Від 1778 року губернія поділялася на повіти:

У 1778 — 1783 роках кілька повітів Азовської губернії перейменовано: Павлівський — на Павлоградський, Марієнпольський — на Маріупольський, Наталківський — на Катеринославську провінцію, згодом — на Костянтинівську і, зрештою — на Костянтиноградський повіт.

У 1779 році губернія перетворена у намісництво.

Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.

У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.

У 1796 році намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии. 1775–1783: Архивные материалы. Александровск, 1910
  • Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775–1800 гг. М., 1959
  • Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX века (1719–1858 гг.). М., 1976
  • Панашенко В. В. Адміністративний устрій Південної України XVIII ст. В кн.: Історія, історіософія, джерелознавство: Статті, розвідки, замітки, есе. К., 1996.

Посилання[ред.ред. код]