Азовська губернія
| Азовська | |
| Центр | Азов, Вороніж, Білевськ, Катеринослав |
| Утворена | 1708 |
| Попередники | Запорозька Січ |
| Наступники | Катеринославська |
Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центри: Азов (1708-1711), Вороніж (1711-1725), Білевськ (1775-1778), Катеринослав (1778-1784).
Зміст |
Азовська губернія 1708-1725 [ред.]
Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 року в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, області Війська Донського і частково Слобідська Україна.
Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.
В 1711 році у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.
1719 року губернію поділено на провінції: Бахмутську, Воронізьку, Єлецьку, Тамбовську, Шацьку. До неї входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.
В 1725 році Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.
Азовська губернія 1775—1783 [ред.]
1775 року Воронізькій губернії повернуто колишню назву Озівська губернія з перемішенням центру у фортецю Української лінії Білевськ.
Після російсько-турецької війни 1768—1774 років в 1775 році знову було утворено Азовську губернію (вдруге) з поділом на Азовську і Бахмутську провінції. До неї була долучена Слов'яносербія. До неї увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м.Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом - спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Озівської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії). Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.
У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Озівську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції. З Озівської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Генерал-губернаторство (Російська імперія) на чолі з Григорієм Потьомкіним.
Від 1778 року губернія поділялася на повіти: Катеринославський (на території колишньої Самарської паланки), Олександрівський (частково територія колишньої Кальміуської паланки і Нової Дніпровської лінії), Павлівський (частково територія колишньої Кальміуської паланки), Марієнпольський, Таганрізький, Бахмутський, Торський , Наталківський (відповідно до колишньої Катерининської провінції без Донецького полку), Царичанський (на території колишніх Орельської та Протовчанської паланок і Донецького пікінерного полку).
У 1778 — 1783 роках кілька повітів Озівської губернії перейменовано: Павлівський — на Павлоградський, Марієнпольський — на Маріупольський, Наталківський — на Катеринославську провінцію, згодом — на Костянтинівську і, зрештою — на Костянтиноградський повіт.
У 1779 році губернія перетворена у намісництво.
Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Озівську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.
У 1783 року Озівська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.
У 1796 році намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии. 1775—1783: Архивные материалы. Александровск, 1910
- Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775—1800 гг. М., 1959
- Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX века (1719—1858 гг.). М., 1976
- Панашенко В. В. Адміністративний устрій Південної України XVIII ст. В кн.: Історія, історіософія, джерелознавство: Статті, розвідки, замітки, есе. К., 1996.
