Азовське сидіння
Азо́вське сиді́ння — героїчна оборона донськими і запорізькими козаками Азова від турецьких військ у 1637—1642 роках.
Спираючись на Азов, захоплений турками 1471 року, кримські і ногайські татари протягом 16 — початку 17 століття робили спустошливі напади на українські та московські землі.
У квітні 1637 року донські козаки, довідавшись про наміри Порти витіснити їх з Дону, вирішили випередити противника і відвоювати фортецю Азов. Скориставшись з внутрішньої боротьби в Кримському ханстві, донські козаки разом із запорожцями 18 червня 1637 року несподівано оточили Азов і після 9 тижнів облоги, заклавши міну в підкоп під мур, здобули фортецю, визволивши близько 2 тисяч невільників. Козаки володіли містом протягом 5 років.
Закінчивши війну з Іраном, османський султан Ібрагім І послав в 1641 році під Азов велике військо. Козаки виявили надзвичайну хоробрість і відбили 24 атаки ворога. Захисники фортеці (5,5 тисяч чоловік в тому числі 800 жінок) витримали облогу 240-тисячної турецько-татарської армії під проводом сераскіра Хусейна-Делі. Втративши 70 тисяч чололовік вбитими і пораненими, турки 26 вересня 1641 року відступили після 44-тижневої облоги. Козаки, розуміючи, що власними силами їм не втримати фортецю, звернулися до московського уряду з проханням прийняти Азов під свою владу. Але останній, уникаючи війни із Османською імперією, порадив козакам залишити Азов. Навесні 1642 року козаки зруйнували фортецю і відступили з Азова.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України / За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
