Азовськіт
| Азовськіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA2000-052 |
| Абревіатура | Sbb[3] |
| Хімічна формула | Fe33+[(OH)6 |
| Nickel-Strunz 10 | 8.CE.80 |
| Ідентифікація | |
| Колір | темно-коричневий |
| Сингонія | аморфний стан[4] |
| Твердість | 4 |
| Густина | 2.5—3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Варвара[5] |
| Особливі характеристики | . |
| Типова місцевість |
Santa Barbara ore districtd[6], Таманський півострів[7] |
 Азовськіт у Вікісховищі | |
Азовськіт, сантабарбараїт — мінерал, основний фосфат заліза.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Формула: Fe33+(PO4)2((OH)3)·5H2O. Містить(%): Fe2O3 — 43,86; Р2О5 — 29,49; Н2О — 23,84; або Fe - 30,67, P - 12,87, O - 51,88, H - 2,67 та домішки Mn - до 1,56, і Mg - до 0,34%.[8]
Зустрічається в щільних масах, жовнах, кірочках.
Колір темно-коричневий.
Густина 2,5-3.
Твердість 4.
Уперше знайдено у італійській провінції Тоскана (район Санта-Барбара) та описано у 2000 році.[9] Від місця знахідки мінерал і отримав свою назву, ставши одним з небагатьох мінералів, у назві яких звучить жіноче ім'я (хоч і опосередковано). Також був знайдений у Австралії, у Сибіру поблизу озера Байкал, та на Таманському півострові у родовищах бурого залізняку як продукт гальміролізу.
Відомо про біогенне походження сантабарбараїту — він входить до складу зубів панцирних молюсків Криптохітон Стеллера (Cryptochiton stelleri).[10]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Grice J. D., Ferraris G. New minerals approved in 2001 by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian Mineralogist — 2002. — Vol. 40. — P. 981–988. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Pratesi G., Giuli G., Cipriani C. et al. Santabarbaraite: a new amorphous phosphate mineral // European Journal of Mineralogy — E. Schweizerbart, Elsevier Masson, 2003. — Vol. 15, вип. 1. — P. 185–192. — ISSN 0935-1221; 1617-4011 — doi:10.1127/0935-1221/2003/0015-0185
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ webmineral.com
- ↑ Mandarino J. A. New Minerals (2004) // The Canadian Mineralogist — 2004. — Vol. 42. — P. 921–945. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Білецький В. С., колектив авторів Мала гірнича енциклопедія — Донецьк: 2004.
- ↑ Santabarbaraite. Mineral Data (англійською) . Процитовано 29 жовтня 2022.
- ↑ Pratesi, Giovanni; Cipriani, Curzio; Giuli, Gabriele; Birch, William D. (18 лютого 2003). Santabarbaraite: a new amorphous phosphate mineral. European Journal of Mineralogy (порт.). с. 185—192. doi:10.1127/0935-1221/2003/0015-0185. Процитовано 29 жовтня 2022.
- ↑ Stegbauer, Linus; Smeets, Paul J. M.; Free, Robert; Wallace, Shay G.; Hersam, Mark C.; Alp, Esen E.; Joester, Derk (8 червня 2021). Persistent polyamorphism in the chiton tooth: From a new biomineral to inks for additive manufacturing. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 118, № 23. с. e2020160118. doi:10.1073/pnas.2020160118. ISSN 0027-8424. PMC 8202020. PMID 34088834. Процитовано 29 жовтня 2022.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Азовськіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Азовськіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Webmin [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]
