Азовські походи 1695—1696

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Взяття Азова російськими і українськими військами у 1696 р.
Захоплення Азова 1696 р.
Карта складена після Азовського походу 1696 р. (автор БРЮС Як. Вілімович)

Азовські походи 1695—1696 — походи московських військ і флоту та українських козацьких полків на Азов і пониззя Дніпра під час російсько-турецької війни 1686—1699. Безпосередньою метою походів було здобуття фортеці Азова у гирлі річки Дон.

Перший похід[ред.ред. код]

Перший Азовський похід розпочався весною 1695 року. Під Азов виступила московська армія (31 тисяча чоловік, 170 гармат) на чолі з генералами А. Головіним, Ф. Лефортом і П. Гордоном. Одночасно з наступом на Азов українська армія (120 тисяч чоловік) на чолі з гетьманом Іваном Мазепою і невеликий московський загін під командуванням Бориса Шереметєва захопили у липні 1695 року турецько-татарські фортеці Кизикермен, Тавань та інші. Підійшовши до гирла Дону, московські війська 5 липня 1695 року почали облогу Азова. Невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і примусили московську армію в листопаді 1695 року відступити.

Другий похід[ред.ред. код]

Наприкінці 1695 року розпочалась підготовка другого Азовського походу. На верфях у Преображенську і Воронежі було збудовано близько 30 військових кораблів. У квітні 1696 року московські війська (75 тисяч чоловік) під командуванням О. Шеіна вирушили на кораблях і суходолом до Азова. Для нової війни з турками запорозькі майстри у Брянську виготовили 42 великі бойові чайки (скампавеї). Разом із запорозькими чайками вони склали значну військову силу, яку кошовий отаман Іван Гусак під керівництвом полковника Якима Чалого „для воїнського промислу над Кримом і для оборони завойованих у турків городків” відправив для підкріплення запорозьких гарнізонів в Кизи-Кермен і Тавані. Туди ж з козаками попливло і 2500 російських солдатів. Наприкінці квітня з України виступив український козацький корпус (15 тисяч чоловік) на чолі з чернігівським полковником Яковом Лизогубом. Друга частина московських військ і українська армія (70 тисяч чоловік) діяли в пониззі Дніпра. В травні 1696 року Азов був оточений з суші і блокований московським флотом під командуванням Ф. Лефорта. Після запеклого штурму фортеці 17-19 (27-29 липня) українськими полками гарнізон фортеці капітулював.[Джерело?]

Вирішальну роль у облозі та здобутті Азова відіграли українські козаки.[Джерело?] Похід козацького флоту на чолі з Яковом Морозом відвернув на себе значні сили турецького флоту і кримського хана. Це значно полегшило штурм Азова.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Історія СРСР, т. 1. К., 1950
  • Очерки истории СССР. Период феодализма. М., 1954 (рос.)
  • Дядиченко В. 'Участь українських козацьких полків в Азовсько-Дніпровських походах 1695—1696 рр'. «Наукові записки інституту історії України», 1952, т. 4.