Азоська печера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печера
Азоська печера
азерб. Azıx mağarası, вірм. Ազոխի քարանձավը
Група археологів з Вірменії, Іспанії та Ірландії ведуть розкопки в печері
Група археологів з Вірменії, Іспанії та Ірландії ведуть розкопки в печері
Країна Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Місто с. Азох
Район Гадрутський
Статус ведуться розкопки, для туристів проводяться екскурсії
Азоська печера (Нагірно-Карабаська Республіка)
Азоська печера
Азоська печера
Commons-logo.svg Азоська печера у Вікісховищі

Координати: 39°37′20″ пн. ш. 46°52′55″ сх. д. / 39.62222° пн. ш. 46.88194° сх. д. / 39.62222; 46.88194

Історія Нагірного Карабаху
Coat of arms of Nagorno-Karabakh.svg
Давня історія
Азоська печера
Велика Вірменія
(Арцах)
Кавказька Албанія
Середньовіччя
Хачен
Перська епоха
Мелікства Карабаху
Карабаське ханство
Російська епоха
Вірменія у складі Російської імперії
Єлизаветпольська губернія
Радянська епоха
Нагірно-Карабаська автономна область
Боротьба за незалежність
Карабаський конфлікт
Мінська група
Нагірно-Карабаська Республіка

Портал «Нагірний Карабах»

Азо́ська [1] (Ази́ська[2], Азох-Ворва́нська[3]) печера (азерб. Azıx mağarası, вірм. Ազոխի քարանձավը) — печера біля села Азох[4] Гадрутського району Нагірно-Карабаської Республіки[5].

Вигляд з печери

Печера розташована на лівому березі річки Ішханагет. Вхід в неї знаходиться на висоті 900 метрів над рівнем моря, з півночі та півдня її оточує густий ліс. Має 7 виходів, з них 5 вивчені.

Під час досліджень в Азоській печері була знайдена нижня щелепа людини пренеандертальця. Це було видатне наукове відкриття, тому що в історії світової археології подібного роду знахідка була п'ятим за рахунком. Вона має дуже велику схожість з палеонтропологними знахідками зі стоянки Тотавель на півдні Франції. Ця обставина дозволила антропологам вперше зробити висновок про існування великої області проживання пренеандертальців на території Європи. Влітку 1968 р. місцеві мисливці показали археологам два входи в різні гроти, над двома селищами. Згодом виявилося, що обидва входи пов'язані коридором площею не менше 8000 кв.м. З тих пір до 1980 р. в печері велися розкопки. Було відновлено коридор, що розділяється 8 величними гротами з високими, 20-метровими куполами і 2-метровими сталактитовим колонами шириною 1,5 метра в обхваті. Археологи розкрили потужний шар ґрунту товщиною в 14 метрів, в якому вдалося простежити 10 різночасних шарів, що відносяться до різних стадій нижнього і середнього палеоліту: галькової культурі, ашелю, мустьє. Найнижчі шари (1 — 1,5 млн років) вміщають примітивні кам'яні знаряддя т. н. галькової культури, що нагадують галькову культуру олдувайського типу (проточопери, грубі скребла, скребки з відщепів і т. д.).

У печері були виявлені ведмежі кістки. На черепі ведмедя були подряпини, які стали вважати елементами первісного мистецтва людини. Черепи ведмедів були заховані в затишному місці печери. Мабуть, це пов'язано з віруваннями первісної людини. Люди жили в печері до останнього зледеніння, під час якого були змушені покинути район.

У печері знайдені залишки обнесених каменями вогнищ і примітивного житла (складене з каменів коло), що існувало приблизно 300 тис. років тому, схованкою неандертальців з черепами печерних ведмедів, як видно служили предметами культу. У 1968 р. були знайдені уламки нижньої щелепи давньої людини (молодої дівчини). Також в Азоській печері виявлено кістки доісторичних тварин — печерних ведмедів, шаблезубих тигрів і т. д.

Археологічні знахідки[6]

Щорічні розкопки ведуться з 1999 року. З цією метою сформована міжнародна археологічна експедиція, в яку крім досвідчених фахівців в області палеоантропології, палеонтології, палеозоології, палеоботаніки та спелеології з ряду європейських університетів входять і фахівці з Вірменії і Нагірного Карабаху.

Вчені вважають, що печера як мінімум 300 тисяч років тому була притулком людини. За попередніми даними, тут проживало 2 види первісної людини. За твердженням членів експедиції, Азох був важливим мостом на шляху переходу первісної людини з Африки до Азії і Європи. Особливий інтерес, за твердженням фахівців, представляє унікальна фауна цієї печери.

Члени експедиції вважають, що печера має величезну цінність для досліджень з цілого ряду наукових напрямків. Вони планують ще 20 років роботи в печері. Експедиція, діяльність якої з недавніх пір фінансується урядом НКР, готує фахівців на місці, вже є позитивний досвід в даному плані. Знайдений матеріал буде представлений як фахівцям для вивчення, так і звичайним відвідувачам для ознайомлення.

З 2001 року дослідження Азоської печери веде група вчених з Вірменії, Іспанії, Ірландії та Англії під керівництвом Іоланти Фернандес (Іспанія) [7]. Знайдено рештки печерного ведмедя — найдавніший зразок цього виду на території Європи (300 тисяч років), кам'яні знаряддя і кістки зі слідами таких знарядь. Роботи ведуться повільно (не більше одного місяця на рік) у зв'язку з відсутністю коштів. Найцінніші знахідки проходять обробку в Лондоні.

За твердженням фахівців, нинішні дослідження дозволять внести певну ясність навколо таких глобальних проблем, як генезис людини та міграція. З результатами своїх робіт у Азоській печері Нагірного Карабаху дослідники знайомлять світову громадськість на різних міжнародних конференціях.[8]

Галерея[ред.ред. код]

Експозиції зберігаються у Гадрутському краєзнавчому музеї імені Артура Мкртчяна.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]