Айзек Азімов
| Айзек Азімов | |
| англ. Isaac Asimov | |
 1965 р. |
|
| При народженні: | Ісаак Юдович Озимов (біл. Ісаак Юдавіч Азімаў) |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Пол Френч (англ. Paul French) |
| Дата народження: |
2 січня 1920 |
| Місце народження: |
 м. Петровичі, Мстиславський повіт, Могильовська губернія, Білоруська Соціалістична Радянська Республіка |
| Дата смерті: |
6 квітня 1992 (72 роки) |
| Місце смерті: |
 Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Національність: | єврей |
| Громадянство: | США |
| Мова творів: | англійська |
| Рід діяльності: | біохімік, письменник |
| Роки активності: | 1939 — 1992 |
| Напрямок: | фантастика, детектив, науково-популярна література |
| Жанр: | оповідання, романи |
| Magnum opus: | серії «Заснування» (1950 — 1986), «Галактична імперія» (1945 — 1952), «Роботи» (1950 — 1985) |
| Премії: |
Г'юґо (1966, 1973, 1977, 1983, 1992, 1995, 1996 (останні посмертно)), «Скайларк» (1967), «Премія Небюла |
| Isaac Asimov Home Page | |
|
|
Айзек Азімов (англ. Isaac Asimov; 2 січня 1920 — 2 квітня 1992) — американський письменник, професор біохімії Бостонського університету, популяризатор науки, один з найвідоміших майстрів наукової фантастики.
Азімов народився 2 січня 1920 в єврейській родині в містечку Петровичі Литовсько-Білоруської РСР (нині Смоленська область Росії). У 1923 його батьки переїхали в США, у 1928 стали громадянами цієї країни. Між 1939 і 1948 Азімов одержав магістерську і докторську ступені з хімії в Колумбійському університеті. Викладав біохімію в Медичній школі при Бостонському університеті. У 1958 покинув університет, щоб повністю присвятити себе літературній діяльності. Він автор більш ніж 500 книжок. Помер Азімов у Нью-Йорку 2 квітня 1992.
Зміст |
Біографія [ред.]
Азімов народився (згідно з документами) 2 січня 1920 року [1] в містечку Петровичі Мстиславського повіту Могильовської області, Білорусь (з 1929 рік Шумяцький район Смоленської області Росії) в єврейській родині. Його батьки, Хана-Рахіль Ісааківна Берман [2] (Anna Rachel Berman-Asimov 1895-1973) та Юда Аронович Азімов (Judah Asimov, 1896-1969), були мельниками за професією. Назвали його на честь покійного діда по матері, Ісака Бермана (1850-1901). Всупереч пізнім твердженням Айзека Азімова, ніби первісним сімейним прізвищем було «Озімов», всі родичі, які лишилися в СРСР носять прізвище «Азімов».[3]
Як сам Азімов вказує в автобіографіях («In Memory Yet Green», «It's Been A Good Life»), його рідною і єдиною мовою в дитинстві був їдиш. [4] З художньої літератури в ранні роки він ріс головним чином на оповіданнях Шолом-Алейхема. У 1923 батьки відвезли його до США, де оселилися в Брукліні й через кілька років відкрили кондитерську крамницю.
У 5 років Айзек Азімов пішов в школу (він мав би піти в школу з 6 років, але мати виправила його день народження на 7 вересня 1919 року, щоб віддати його в школу на рік раніше). Після закінчення десятого класу в 1935 році, 15-річний Азімов вступив до «Seth Low Junior College», але через рік цей коледж закрився. Азімов вступив на хімічний факультет Колумбійського університету у Нью-Йорку, де отримав 1939 року ступінь бакалавра (B. S.), а 1941 року — магістра (M. Sc.) по хімії і вступив в аспірантуру. Однак у 1942 році він виїхав до Філадельфії, щоб працювати хіміком на Філадельфійському суднобудівному заводі для армії. Разом з ним там же працював і інший письменник-фантаст Роберт Хайнлайн.
У лютому 1942 року, на День святого Валентина, Азімов зустрівся на «побаченні всліпу» з Гертрудою Блюгерман (англ. Gerthrude Blugerman). 26 липня вони одружилися. Від цього шлюбу народився син Девід (англ. David) (1951) і дочка Робін Джоен (англ. Robyn Joan) (1955).
З жовтня 1945 по липень 1946 Азімов служив в армії. Потім повернувся в Нью-Йорк і продовжив освіту. 1948 року закінчив аспірантуру, отримав ступінь PhD, і вступив в постдокторат як біохімік. 1949 року він влаштувався викладачем на медичний факультет Бостонського університету, де в грудні 1951 року став асистентом (англ. assistant professor), в 1955 році — асоційованим професором (англ. associate professor). У 1958 університет перестав виплачувати йому зарплатню, але формально залишив на колишній посаді. До цього моменту доходи Азімова як письменника вже перевищували його університетську платню. У 1979 році йому було присвоєно звання повного професора (англ. full professor).
1970 року Азімов розлучився з дружиною і майже одразу став жити з Джанет Опал Джеппсон (англ. Janet Opal Jeppson), з якою познайомився на бенкеті 1 травня 1959 року (до цього вони зустрічалися в 1956 року, коли він дав їй автограф. Азімов взагалі не запам'ятав ту зустріч, а Джеппсон визнала його неприємною людиною). Розлучення вступило в силу 16 листопада 1973 року, а 30 листопада Азімов і Джеппсон одружилися. Від цього шлюбу не було дітей.
Помер 6 квітня 1992 року від серцевої і ниркової недостатностей на тлі СНІДу, яким заразився при операції на серці в 1983.[5]
Творчість [ред.]
Як у науково-фантастичних, так і в науково-популярних творах Азімова проявився просвітницький дух прихильника розуму і знання, глибоко заклопотаного майбутнім людства. Багато вчених, що вивчають перспективи створення штучного інтелекту, визнають вплив його творів. Короткі оповідання про роботів склали збірник «Завершений робот» (The Complete Robot, 1982).
Найвідомішими є його книги про роботів, у тому числі «Я, робот» (1950), детективна серія «Сталеві печери» (1954), «Голе сонце» (1957), «Роботи ранкової зорі» (1983) та «Роботи та Імперія» (1985).
Серед інших науково-фантастичних творів Азімова виділяється «Трилогія про Заснування» (The Foundation Trilogy, 1964), що зображує занепад Галактичної Імперії. Романи, що продовжують цю трилогію, «Межа Заснування» (Foundation's Edge) та «Заснування і Земля» (Foundation and Earth), було опубліковано в 1982 та 1986.
Блискучим зразком науково-популярної літератури є «Путівник в науку розумної людини» (The Intelligent Man's Guide to Science, 1960) присвячений історії і популяризації природничих наук. В тому ж стилі написані книги «Неземні цивілізації» (Extraterrestrial Civilizations, 1979), «Досліджуючи Землю і Космос» (Exploring the Earth and the Cosmos, 1982) і «Всесвіт. Від Плоскої Землі до Квазару» (The Universe. From Flat Earth to Quasar,1966), «Кінець Вічності» (1955). Азімов також є автором детективів: «Подих смерті».
Нагороди [ред.]
- 1972 — за роман «Навіть боги»
- 1976 — за роман «Двохсотлітня людина»
Примітки [ред.]
- ↑ Насправді, точна дата його народження невідома через відсутність записів і різницю між григоріанським і єврейським календарем, припускають дати аж до 19 жовтня 1919 року
- ↑ Генеалогія сімей Берман і Азімов(англ.)
- ↑ Генеалогічне дерево родини Азімових (англ.)
- ↑ Біографічні дані (англ.)
- ↑ Про те, що Азімов хворів СНІДом, стало відомо лише через 10 років з біографії, написаної Дженет Опал Джеппсон.
Див. також [ред.]
- 5020 Азімов - астероїд, названий на честь письменника.
Посилання [ред.]
- Isaac Asimov Home Page (англ.) — сайт, присвячений життю і працям Айзека Азімова
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Айзек Азімов |
