Айзсарги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Парад айзсаргів.

Айзсарги (латис. Aizsargi — «захисники») — воєнізоване ополчення в Латвії в 1919 — 1940 роках, утворене за зразком фінської парамілітарної організації «Suojeluskunta».

Історія[ред.ред. код]

Організацію було створено 20 березня 1919 року за указом Тимчасового уряду Латвії і міністра внутрішніх справ М. Валтерс як організація самооборони в сільській місцевості — виконувало функції допоміжних сил поліції (виражалася у сприянні поліції при проведенні обшуків і арештів, патрулюванні доріг, боротьбі з бандитизмом, мародерами після громадянської війни) і армії (у воєнний час) — тобто виконувала роль Національної гвардії. Айзсарги, які жили в прикордонній смузі, несли допоміжну прикордонну службу. До організації могли вступити громадяни чоловічої статі від 20 (після служби в армії) до 60 років будь-якої національності.

В 1921 у зв'язку з закінченням військових дій і настанням мирної обстановки розпорядженням міністерства внутрішніх справ проведена реорганізація — переструктуризовано в громадську організацію (вже не на обов'язкових, а на добровільних засадах), вищий орган управління якої було виборне Правління (латис. Aizsargu Valde). Правління вибирали в конгресі (латис. Latvijas aizsargu congress). Статут від 26 серпня 1923 року визначив, що за методами дії організація підпорядковується міністерству внутрішніх справ а в разі війни як ополчення — військовому міністерству. Окремого закону з юридичного статусу організації не було до 1936 року. Дії айзсаргів визначили інструкції міністерства внутрішніх справ. Юридичний статус організації визначав:

  • Закон про організацію Айзсарги (1936)
  • Статут міністерства суспільних справ, 3-й пункт частини про статус організації Айзсаргів (1937)
  • Інструкція міністра юстиції міністру громадських справ про статус організації Айзсаргів (1937)
  • Правила про структуру організації Айзсаргів, про обов'язки, права та навчанні айзсаргів (1938)

Організація Айзсаргів була розпущена 23 червня 1940 року.

Джерела[ред.ред. код]