Айнзатцгрупи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Айнзатцгрупи (нім. Einsatz — введення до бою) — оперативні військово-терористичні частини, створені гітлерівцями для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях. Поділялися на зондер- (нім. Sonderkommando) та айнзатцкоманди (нім. Einsatzkommando), підпорядковувалися Головному управлінню імперської безпеки Німеччини (РСХА), долучалися до армійських частин. Створені у вересні 1938, діяли на окупованій гітлерівськими військами території Чехословаччини, а потім в Польщі. Кожна айнзатцгрупа налічувала від 800 до 1200 добровольців СС, гестапо і СД. Усі вони проходили короткотермінову спецпідготовку, навчалися тактиці каральних «акцій» щодо великих груп людей.

Австрія, Чехословаччина та Польща[ред.ред. код]

Айнзацгрупи і айнзацкоманди зобов'язані своїм виникненням спеціально створенії службі безпеки і агентам гестапо, які працювали в тісному контакті з австрійською поліцією по виявленню і арешту громадян, налаштованих проти нацистського режиму, що підлягають фізичному знищенню.

Під час приєднання Австрії до Німецького рейху і приєднання Судетської області Чехословаччини в 1938 році, а також при окупації «решти Чехії» в 1939-му, використовувалися «виконавчі команди» (нім. Einsatzkommando, айнзацкомманди) або «виконавчі групи», які забезпечували потреби поліції безпеки і здійснювали, як писало ксенофобське періодичне видання «Völkischer Beobachter» «очищення звільнених областей від марксистських зрадників народу та інших ворогів держави».

Айнзатцгрупи на окупованій території СРСР[ред.ред. код]

Айнзатцгрупи «А» у складі групи армій «Північ» і «В» у групі армій «Центр» вступили на територію СРСР відразу за гітлерівськими військами вже в перші дні німецько-радянської війни. На території України, Брянської області, в Криму і на Північному Кавказі діяли айнзатцгрупи «С» під орудою оберфюрера СС Раша — у складі зондеркоманд 4-а і 4-б, айнзатцкоманд 5 і 5-б, а також айнзатцгрупи «Д» на чолі з бригаденфюрером СС Олендорфом у складі зондеркоманд 10-а, 10-б і айнзатцкоманд 11-а, 11-б і 12, підпорядкованих групі армій «Південь».

У жовтні 1941 у зв'язку зі «збільшенням обсягу роботи» в РСХА створили особливий командний штаб для загального керівництва «акціями» айнзатцкоманд. Серед 1200 виконавців масової страти мирного населення у Бабиному Яру в Києві була зондеркоманда 4-а айнзатцгрупи «С», що складалася приблизно зі 150 есесівців, начальником був штандартенфюрер СС Пауль Блобель, якого страчено 1951 за вироком у справі «айнзатцгруп».

За приблизними підрахунками, жертвами діяльності айнзатцгруп на території СРСР стали 2 мільйони осіб. Лише айнзатцгрупи «С», що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. Після розгрому нацистської Німеччини групу керівників айнзатцгруп (22 особи) 1947—1948 було засуджено американським військовим трибуналом у Нюрнберзі на «процесі № 9»: 14 злочинців — до смертної кари, інших — до різних термінів тюремного ув'язнення. У наступні роки в Німеччині відбулося кілька судових процесів у справах керівництва СД.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мельников Д. Е., Черная Л. Б. Империя смерти: Аппарат насилия в нацистской Германии, 1933—1945. М., 1987.