Айно Каллас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Aino Kallas.jpg

Айно Каллас (фін. Aino Kallas, *2 серпня 1878, садиба Кийскиля біля Виборга, Фінляндія — †9 листопада 1956, Гельсінкі) — фінська письменниця. Писала пісні, новели, романи та драматичні твори.

Багато років працювала у дипломатичних структурах, жила також на еміграції в Швеції. Події своїх творів часто пов'язувала із місцями свого проживання, зокрема з Естонією, де також мешкала тривалий час.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Айно Каллас народилася в садибі Кийскиля (нині Подберізьє) недалеко від Виборга, яка належала знатній виборзькій родині Крон. Її батьком був письменник Юлиус Крон, який періодично видавався під псевдонімом Суонио. Мати, Марія Линдроос, була директором Фінської школи для дівчинок. У садибі Кийскиля Айно провела свої дитячі роки. Утвір і виховання одержала в аристократичному середовищі в Гельсінгфорсі.

Творчий шлях Айно початку в шістнадцять років. У фокусі її інтересів часто виявлялися питання про коріння людини. Коло цих інтересів виразилося в збірниках «Пісні й балади» і «Кирсти», а також у повісті «Катинька Рабе», присвяченому дитинству письменниці. Прообразом Катиньки Рабе є сама Айно Каллас. Місцем дії є батьківський маєток під Виборгом. Айно вважала, що багато чого в ній визначило дитинство, і з повагою ставилася до всього, що з ним зв'язане, згодом вона неодноразово відвідувала рідні місця.

Заміжжя й життя в Естонії[ред.ред. код]

В 1900 році Каллас вийшла заміж за майбутнього естонського дипломата, доктора Філіппа Оскара Калласа (1868—1946). У шлюбі народилося п'ятеро дітей: Вирве, Лайне, Сулев, Хиллар і померлий у дитинстві Лембит. Спочатку родина жила в Петербурзі, потім, в 1904 році, переїхала в Дерпт (нині Тарту, Естонія). Айно Каллас дуже захопилася історією і культурою Естонії, тісно співробітничала з естонською національною літературно-прогресивною групою «Ноор-Ээсти» (Молода Естонія), що виступала за створення національної естонської держави.

Новели, написані Каллас у цей період, перейняті естонською національною ідеєю. Найбільшу популярність одержав збірник новел «За морем» (1904—1905), що полягав із двох частин. За цим збірником пішла новела «Антс Раудъялг», в якій письменниця з реалістичною точністю описує соціальний стан в Естонії того часу й важке положення естонського народу, що перебував під гнітом остзейсько- німецьких баронів і російської влади.

Роман з Ейно Лейно[ред.ред. код]

Поворотний момент у творчості Айно Каллас ознаменував збірник новел «Місто кораблів, що спливають» (1913). Цей твір написаний під впливом символізму і містить повно міфічних образів. У цей період в житті Каллас трапилося багато потрясінь, насамперед — зустріч із поетом Ейно Лейно в 1915 році. Повернувшись з Італії, Лейно, підкорювач жіночих сердець із псевдонімом «сумний», уже утомився від богемного життя. Воно встигло накласти незгладимий слід на вигляд письменника, що пізнав розчарування, і гіркоту поразок. Перша зустріч не викликала взаємного інтересу, однак через деякий час вони зустрілися знову. З перших днів їх відносини мали відбиток трагедії. Айно самовіддано намагалася допомогти поетові повернути творчі сили й віру в майбутнє, колишній романтичний настрій у літературі й у житті. Вона прагнула робити все, щоб повернути Фінляндії її поета, чия творчість виявляла на її культуру величезний вплив. Протягом 1916—1919 років Айно розривала своє серце між благополучним чоловіком і страждаючим поетом. Однак погрози самогубства чоловіка й страх Айно за долю своїх дітей стали непереборною перешкодою любові.

Безвихідність відносин лягли в основу подальших добутків як Лейно, так і Каллас. Лейно описав важкий для них обох час у збірнику «Пісні герцога Юхана й Катарины Ягеллоники», а Айно вибрала ім'я головної героїні псевдонімом для біографічної повісті «Катинька Рабе». Вона випустила збірник новел «Чужа кров», головною темою якого є любов, непереможна сила якої або долає всі перешкоди, або знаходить вихід у смерті. Любов у розумінні письменниці — доля, сила, що не підкоряється розуму; любов визначає поведінку людини. Каллас писала про те, що сама пережила. Про свою трагічну любов з Ейно Лейно вона розповіла у своїх щоденниках лише в 1950 році, незадовго до смерті.

Лондонський період[ред.ред. код]

В 1920-ті роки чоловік Айно Оскар Каллас став послом Естонської республіки у Великобританії, тому наступні дванадцять років письменниця жила в Лондоні. Проте, на літо Каллас усамітнювалася від напруженого й метушливого лондонського життя на невеликому острові Гіюмаа, де черпала натхнення для своєї творчості. Романи, створені Каллас у цей період — «Барбара фон Тізенхузен», «Пастор з Рейгі», «Наречена вовка» — написані в архаїчному стилі й перейняті мотивами естонських і лівських легенд. У цих творах відбита жагуча, божевільна любов, що приносить щастя, але в той же час веде до смерті.

Останні роки[ред.ред. код]

У наступні роки Каллас пише п'єси, такі як «Марі і її син» і «Вирсавія на острові Сааремаа», по яких композитор Тауно Пюлккянен написав опери. Після радянської окупації Естонії родина біжить у Швецію, де Оскар Каллас незабаром вмирає. В 1944—1953 роках Айно Каллас жила в Стокгольмі; за ці роки вона опублікувала шість томів щоденників і мемуарів. В 1953 році вона повернулася в рідну Фінляндію, де й умерла через три роки.

Узимку 2007 року в архіві видавництва Otava була знайдена переписка Каллас із есеїстом і критиком Ганною-Марією Талльгрен, що нараховує майже сто листів. Цю переписку опублікувала Сілья Вуорікуру навесні 2008 року під назвою «Мистецтво життя». Вуорікуру написала дисертацію про Айно Каллас, зібравши велику кількість раніше не опублікованих матеріалів, пов'язаних з письменницею, у тому числі втрачений рукопис «Вирсавії» з Естонського літературного музею.

Твори[ред.ред. код]

  • повість Reigin pappi (Пастор з Рейгі, 1926),
  • збірка віршів Kuoleman joutsen (Лабета смерті, 1942),
  • мікроповість Sudenmorsian (Наречена вовка), 1928,
  • щоденники 19521957.

Література[ред.ред. код]

  • Aleksis Kivestä Martti Merenmaahan — Suomalaisten kirjailijain elämäkertoja, WSOY 1954
  • Кай Лайтинен: Aino Kallas 1897—1921: Tutkimus hänen tuotantonsa päälinjoista ja taustasta. Otava, 1995.
  • Кай Лайтинен: Aino Kallaksen mestarivuodet: Tutkimus hänen tuotantonsa päälinjoista ja taustasta 1922—1956. Otava, 1995.
  • Сату Коскимиес: Tanssii suden kanssa

Посилання[ред.ред. код]