Айнська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Айнська мова
アイヌ イタク • Aynu itak
Поширена в: Японія Японія (Хоккайдо)
Регіон: Східна Азія
Носії: 15 чоловіків і жінок[1]
Класифікація: Азійські мови
 
Офіційний статус
Державна: немає статусу
Офіційна: немає статусу
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2 ain
ISO 639-3 ain
SIL JPN

Айнська мова (айн. Ainu Itak, アイヌ イタク, айну ітак; яп. アイヌ語, アイヌご, айну ґо) — мова, якою розмовляють айни, корінні мешканці островів Хоккайдо, Сахаліну, Курильських островів та півдня Камчатки. Вважається ізольованою мовою.

Поширення[ред.ред. код]

Кількість носіїв мови у світі не підрахована. Більшість мовців проживає в Японії на острові Хоккайдо. Незначні зрусифіковані громади мешкають на Сахаліні, Курильських островах та півдні Камчатки. Багато айнів, які проживають на території Японії та Росії, під тиском асиміляції забули власну мову. Деякі представники цього народу відмовились від власної айнської ідентичності або приховують її через страх перед дискримінацією. Фактично мова айнів перебуває на межі зникнення.

Діалекти[ред.ред. код]

Дослідники виділяють 19 діалектів айнської мови. Найбільші з них:

  • Сахалінський (Saghilin) — останній носій помер 1994 року[2]
  • Тараїкський (Taraika)
  • Хоккайдоський або Едзо (Hokkaido (Ezo, Yezo))
  • Курильський, Шикотанівський або Тісімський (Kuril (Shikotan, Tsishima)

Граматика[ред.ред. код]

  • Айнська мова є аглютінатівною з деякими рисами флективності. Існують 3 системи флективних особистих префіксів дієслова: одна вказує на особу діяча при перехідних дієсловах (cinukar - «ми бачимо»), інша - на особу об'єкта при перехідних дієсловах (unnukar - «нас бачать»), третя - використовується в неперехідних дієсловах (в останній системі вживаються й аглютинативні суфікси): mina'as - «ми сміємося» (скрізь ексклюзивні форми). Є протиставлення інклюзивних та неінклюзівних (на Хоккайдо), ввічливих та невічливих форм.
  • Суб'єктний та об'єктний показники можуть зливатися у нерозкладний префікс: kunukar - «я бачу», enukar - «ти бачиш», ecinukar - «ви бачите його». Суб'єктні префікси перехідних дієслів є також показниками присвійності при іменниках. Існує розвинена система префіксів, які змінюють валентність дієслова: mina - «сміятися» (непереходне дієслово), emina - «сміятися над ким-небудь (чимось)» (перехідне дієслово). Для модифікації значення дієслова використовується розвинена система постдієслівних часток та допоміжних дієслів. Категорія часу формально не виражена. Класу прикметників немає, відповідні значення виражаються неперехідними дієсловами. Мова має номінативно-ергативну будову. Залежний член речення міститься перед головним. Поширений сполучниковий зв'язок.
  • Порядок слів у реченні SOV (Subject Object Verb).

Приклади фраз[ред.ред. код]

  • Iyayraykere. (Іяйрайкере) —дякую
  • I ram karap te. (Ірамкарапте) — Добридень
  • E iwanke ya? (Е іванке я?) — Як справи?
  • Apunno paye yan. (Апунно пає ян.)/Apunno oka yan.(Апунно ока ян) — До побачення!
  • mici, ona (мічі, она) — батько
  • unu, totto (уну, тотто) — мати
  • ekas (екась) — дідусь
  • sut, huci (сут, хучі) — бабуся
  • yup, yupo (юп, юпо)/aku (аку) — брат
  • sa, sapo (са, сапо)/macirpe, matapa (мачірпе, матапа) — сестра
  • po (по) — син.


Примітки[ред.ред. код]

  1. SIL Ethnologue, 15th edition (2005)
  2. Айнська мова // Ethnologue

Джерела та література[ред.ред. код]

  • 『CDエクスプレス アイヌ語』 中川裕・中本ムツ子 白水社 2004.
  • 『アコロ イタク』 北海道ウタリ協会 1994.
  • 『アイヌ語入門』『アイヌ語基礎語彙』 『アイヌ語入門解説』 田村すず子 早稲田大学語学研究所 1983
  • 萱野茂 『萱野茂のアイヌ語辞典』 三省堂 2002.
  • 萱野茂 『萱野茂のアイヌ語辞典 CD-ROM』 三省堂 1999.
  • 田村すず子 『アイヌ語沙流方言辞典』草風館 1996.
  • 中川裕 『アイヌ語千歳方言辞典』 草風館 1995.
  • Невский Н. А. Айнский фольклор. М., 1972.
  • Bengtson, John D. (2006). «A multilateral look at Greater Austric.» Mother Tongue (Journal) 11, 219–258.
  • Greenberg, Joseph H. (2000-2002). Indo-European and Its Closest Relatives. Stanford: Stanford University Press. ISBN 0-8047-3812-2, ISBN 0-8047-4624-9.
  • Miller, Roy Andrew (1967). The Japanese Language. Tokyo: Charles E. Tuttle.
  • Patrie, James (1982). The Genetic Relationship of the Ainu Language. Honolulu: The University Press of Hawaii. ISBN 0-8248-0724-3.
  • Refsing, Kirsten (1986). The Ainu Language: The Morphology and Syntax of the Shizunai Dialect. Aarhus: Aarhus University Press. ISBN 87-7288-020-1.
  • Refsing, Kirsten (1996). Early European Writings on the Ainu Language. London: Routledge. ISBN 0-7007-0400-0.
  • Shibatani, Masayoshi (1990). The Languages of Japan. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-36918-5.
  • Street, John C. (1962). Review of N. Poppe, Vergleichende Grammatik der altaischen Sprachen, Teil I (1960). Language 38, 92–98.
  • Tamura, Suzuko (2000). The Ainu Language. Tokyo: Sanseido. ISBN 4-385-35976-8.
  • Vovin, Alexander (1993). A Reconstruction of Proto-Ainu. Leiden: E. J. Brill. ISBN 90-04-09905-0.

Посилання[ред.ред. код]