Айн Малаха
Поселення Айн Малаха, або Ейнан (івр. עינן) — натуфійське селище, побудоване і заселене близько 10000-8000 років до нашої ери. Жителі поселення вели осілий спосіб життя мисливців та збирачів, важливим кроком став перехід від привласнюючих форм господарства, землеробства та скотарства[1].
Поселення[ред. | ред. код]
Поселення розміщувалося на сучасній території Північного Ізраїлю, за 25 км (16 миль) на північ від Галілейського моря, в місцині оточеній пагорбами поблизу озера Хула (Долина Хула). На той час дана територія густо поросла дубовими, фісташковими та мигдалевими хащами.[2] Натуфійське селище заселялося в три етапи. В перші дві фази були спорудженні масивні, а в третьому менші кам'яні споруди. Ці фази проходили від 12000 до 9600 років до н. е. Житла були частково в землі, мали підземні поверхи, а стіни були побудовані з каменю. Дерев'яні стовпи підтримували дахи, які, ймовірно, були зроблені з хмизу та шкур тварин.[3] Вогнища розташовувалися в будинках. Айн Малаха містить найбільш раннє археологічне свідчення про одомашнення собаки (поховання людини з домашньою собакою).[4]
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Жителі Айн Малаха були осілими мисливцями та збирачами. Цілком ймовірно, вони жили в Айн Малаха цілий рік, збираючи для харчування навколишні дикі їстівні рослини і полюючи на сусідніх територіях. Мешканці використовували ручні ступки для подрібнення диких горіхів та зерна і кам'яні серпи для зрізання рослин. Багато з цих кам'яних серпів досі мають блиск, вказуючи на те, що ними часто користувалися для скошування великої кількості рослин, швидше за все дикої пшениці та ячменю.[5] Жителі, як відомо, їли газелей, кабанів, козуль, зайців, черепах, рептилій та рибу.[6]
Поховальні традиції[ред. | ред. код]
Цілком імовірно, що цілі родини були поховані в залишках власних будинків, які згодом були покинуті. Під час розкопок, було знайдено житло, що містило могили 11 чоловіків, жінок та дітей, багато з них мали прикраси, зроблених з лопатоногих молюсок. В іншому житлі було знайдено рештки 12 людей, одна з яких тримала руку на тілі маленького цуценя.[7]
Археологічні дослідження[ред. | ред. код]
Поселення Айн Малаха було виявлено в 1954 році, розкопки проводилися під керівництвом Ж. Перро (фр. J. Perrot), М. Ле Шевальє (фр. M. Lechevalier) і Ф. Валла (фр. Francois Valla) з НЦНД Франції.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ (англ.) Mithen, Steven (2006). After the ice: a global human history, 20.000 — 5.000 BC (1. paperback ed. ed.). Cambridge, Mass.: Harvard Univ. Press. p. 29. ISBN 0-674-01570-3.
- ↑ (англ.) Mithen, Steven J.: After The Ice: A Global Human History, 20,000-5000 BC, page 29. Harvard University Press paperback edition, 2003.
- ↑ (англ.) Mithen, Steven J.: After The Ice: A Global Human History, 20,000-5000 BC, page 28. Harvard University Press paperback edition, 2003.
- ↑ (англ.) Davis, S.J.M. and Valla, F.R. 1978. Evidence for the domestication of the dog 12,000 years ago in the Natufian of Israel. Nature 276, 608-10.
- ↑ (англ.) Mithen, Steven J.: After The Ice: A Global Human History, 20,000-5000 BC, page 30. Harvard University Press paperback edition, 2003.
- ↑ (англ.) C. Scarre, The Human Past, 2005.
- ↑ (англ.) Mithen, Steven J.: After The Ice: A Global Human History, 2,000-5,000 BC, page. Harvard University Press paperback edition, 2003.
- ↑ (фр.) Moʻatsah ha-leʼumit le-meḥḳar ule-fituaḥ (Israel) (1 January 2003). Israel journal of earth-sciences. Weizmann Science Press of Israel. Retrieved 16 March 2011.