Айртон Генрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генрі Айртон

Ге́нрі А́йртон (*3 листопада 1611 — †26 листопада 1651) — діяч англійської буржуазної революції 17 століття, один з організаторів нової (парламентської) армії (так званої армії «Нового Строю»). Належав до поміркованих індепендентів, мав великий вплив на Кромвеля.

Життєпис[ред.ред. код]

Освіту отримав в Оксфорді. З початком громадянської війни став на бік паламенту в битвах при Еджхілі (1642) та Гейнсборо (1643). Підтримав Кромвеля в боротьбі проти пресвітеріанського генерала Манчестера і став одним з організаторів нової армії, так званої армії «Новго зразка», «або нового строю». В битві при Нейзбі командував лівим крилом, в той час як Кромвель — правим. В 1645 році був обраний в Довгий парламент. В 1646 році одружився на дочці Кромвеля — Бріджит. В конлфікті між парламентом та армією довго коливався і лише небезпека втрати контролю над військом змусила його встати на бік солдатів.

До 1648 Айртон обстоював монархічний лад як знаряддя влади переважно нового дворянства і буржуазії. В 1647 брав участь у придушенні повстання левелерів.

Восени 1648 коли стало зрозуміло, що індепенденти втратять владу якщо не стратять короля, Айртон став одним з організаторів та учасників суду над Карлом І. Саме він підписав йому смертний вирок. Як помічник Кромвеля в 1649 пішов в Ірладський похід, а після від’їзду Кромвеля залишився в званні лорда-правителя Ірландії. В 1649—51 як лорд-депутат Ірландії жорстоко придушував національний рух ірландського народу.

Помер раптово — від лихоманки.

Погляди[ред.ред. код]

Генрі Айртон був автором більшості петицій та звернень армії до парламенту. В «Пунктах пропозицій» і особливо в дебатах на конференції в Патні в жовтні 1647 року виступав як прихильник «Традиційної конституції» яка передбачала збереження короля та палати лордів і рішучим ворогом «народоправства». Теорії народного суверенітету Айртон протистваляв концепцію «громадянського суспільства» як сукупності власників. Рішуче вситупав проти загального виборчого права, при цьому не приховував, що боїться за «цілісність власності». Виборче право для Айртона це «право власників», які є носіями «постійного інтересу» в державі, одним словом був реакційною наволоччю.[Джерело?]

Література[ред.ред. код]