Айрін Данн

Айрін Данн Irene Dunne
англ. Irene Dunne
Зображення
Ім'я при народженні	Айрін Марі Данн Irene Marie Dunn
Народилася	20 січня 1898(1898-01-20) Луїсвілл, Кентуккі, США
Померла	4 вересня 1990(1990-09-04) (92 роки) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США інфаркт міокарда і кардіоплегія
Поховання	Голгофа (цвинтар)
Громадянство	США
Діяльність	акторка
Alma mater	Chicago Musical Colleged і Вебстерський університетd
Роки діяльності	1930–1959
Чоловік	Френсіс Денніс Гріффін (1928—1965)
IMDb	nm0002050
Нагороди та премії
Laetare Medald (1949) Los Angeles Times Women of the Year Silver Cupd (1951) зірка на голлівудській Алеї слави
Офіційна сторінка
Айрін Данн Irene Dunne у Вікісховищі

Айрін Марі Данн (англ. Irene Marie Dunne; 20 грудня 1898 — 4 вересня 1990) — американська акторка, «зірка» Голлівуду 1930-х — 1940-х років.

Боіграфія

Айрін Данн народилася 20 грудня 1898 року в Луїсвіллі, штат Кентуккі, в родині судновласника Джозефа Данна та піаністки Аделаїди Генрі. Її дебют на сцені відбувся, коли дівчинці було всього п'ять років — вона взяла участь у виставі «Сон в літню ніч» за п'єсою Шекспіра. Після смерті батька в 1910 році вона з матір'ю переїхали в Медісон, штат Індіана, і оселилися у бабусі і дідуся. У тринадцять років вона почала брати уроки вокалу та гри на фортепіано, співала в церковному хорі (після смерті батька, її сім'я відчувала нестачу в коштах, тому Айрін Данн доводилося з ранніх років підробляти).

Початок кар'єри

У 1916 році вона закінчила школу, протягом наступного року навчалася в консерваторії в Індіанаполісі, а потім вступила в музичний коледж в Чикаго. Данн мріяла співати на сцені Метрополітен-опера в Нью-Йорку, але провалила прослуховування і почала кар'єру з участі в мюзиклах. В 1923 році відбувся дебют акторки на Бродвеї. Публіка прийняла її, і кар'єра Айрін Данн почала швидкими темпами розвиватися. 16 липня 1928 року акторка вийшла заміж за дантиста Френсіса Гріффіна. Їхній шлюб виявився міцним, подружжя прожило разом до самої смерті Гріффіна в 1965 році.

Голлівуд

На Айрін Данн звернули увагу в 1929 році, коли вона грала Магнолію в постановці «Плавучий театр». Керівництво «RKO» уклало з нею контракт, і незабаром вона стала однією з провідних драматичних акторок цієї кінокомпанії. У 1931 році за роль у картині «Сімаррон» вона отримала першу номінацію на отримання премії «Оскар».

Іншими помітними фільмами акторки в той період були «Енн Віккерс» (1933), «Немає іншої жінки» (1933), «Вік невинності» (1934) за романом Едіт Вортон, відзначеному в 1921 році Пулітцерівською премією.

Вміння співати згодилося акторці в музичних картинах «Мила Аделіна» (1935) та «Плавучий театр» (1936), екранізації мюзиклу, завдяки якому почалася її кар'єра в кіно. У 1937 році Айрін Данн знялася в парі з Кері Грантом в одному з найзнаменитіших своїх фільмів — романтичної комедії «Гірка правда», яка подарувала їй нове амплуа комедійної акторки. За цю роль вона була номінована на «Оскар». Згодом вона ще двічі ставала партнеркою Гранта на знімальному майданчику — у фільмах «Моя улюблена дружина» (1940) та «Серенада за пенні» (1941).

На початку 1940-х акторка повернулася до драматичних ролей. Найбільш яскраво її талант прозвучало в картинах «Анна і король Сіаму» (1946) і «Життя з батьком» (1947). До того часу вік Айрін Данн наближався до п'ятдесяти, однак акторці вдалося зберегти фігуру і гладкі риси обличчя — гримерам доводилося малювати їй зморшки на зйомках фільмів «Я пам'ятаю маму» (1948) і «Жайворонок в багнюці» (1950), де акторка грала «вікові ролі». У 1952 році, знявшись у фільмі «Це зростає на деревах», акторка пішла з кіно, але ще кілька років продовжувала з'являтися на телебаченні.

У 1958 році у Айрін Данн була можливість повернутися в кіно — їй запропонували роль у фільмі «Рідоти». Акторка відмовилася, а фільм у підсумку отримав премію «Оскар». На початку 1960-х років акторка удостоїлася зірки на Голлівудській алеї слави.

Останні роки

Айрін Данн активно займалася благодійністю і дотримувалася консервативних політичних поглядів, завдяки чому в 1957 році президент Ейзенхауер включив її до складу делегації США на 12-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Айрін Данн займалася громадською діяльністю до самої смерті. У 1976 році вона пожертвувала 10 000 доларів на відновлення міського фонтану в Медісоні, місто її дитинства. Акторка померла у віці 91 року 4 вересня 1990 року в Лос-Анджелесі від зупинки серця.

Вибрана фільмографія

• 1931 : «Сімаррон» / Cimarron
• 1932 : «Симфонія шести мільйонів» / Symphony of Six Million
• 1936 : «Теодора божеволіє» / Theodora Goes Wild
• 1937 : «Жахлива правда» / The Awful Truth — Люсі Воррінер
• 1940 : «Моя кохана дружина» / My Favorite Wife

Посилання

• Офіційний сайт Айрін Данн
• Айрін Данн [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] на сайті TCM Movie Database