Айседора Дункан
| Айседора Дункан | |
|---|---|
| англ. Isadora Duncan | |
 Айседора Дункан | |
| Ім'я при народженні | Дора Анджела Дункан |
| Народилася |
27 травня 1877 Сан-Франциско, Каліфорнія, США |
| Померла |
14 вересня 1927 (50 років) Ніцца, Третя французька республіка |
| Поховання | Пер-Лашез[1][2] |
| Громадянство |
 США |
| Діяльність | танцівниця |
| Галузь | танець |
| Відомі учні | Nellie Yu Roung Lingd, Заварихін Василь і Юй Дерлін |
| Знання мов | англійська[3][4] |
| Конфесія | атеїзм |
| Батько | Joseph Charles Duncand[5] |
| Мати | Mary Dora Grayd[5] |
| Брати, сестри | Раймонд Дунканd, Augustin Duncand і Elisabeth Duncand |
| У шлюбі з | Єсенін Сергій Олександрович |
| Діти | Deirdre Craigd[6] і Patrick Augustus Duncand |
| IMDb | ID 0241984 |
| |
Айседора Дункан (англ. Isadora Duncan; *27 травня 1877, Сан-Франциско, США — †14 вересня 1927, Ніцца, Франція) — американська танцівниця.
Вважається основоположницею вільного танцю — предтечі танцю модерн. Використовувала давньогрецьку пластику, хітон замість балетного костюма, танцювала босоніж. У 1921–1924 жила в Росії, організувала студію в Москві. Була одружена з Сергієм Єсеніним. Удостоєна місця на Поверсі спадщини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 27 травня 1877 року в Сан-Франциско у родині Джозефа Данкана (Дункана), котрий, збанкрутівши, залишив дружину з чотирма дітьми.
Айседору, приховавши справжній вік, у 5 років віддали до школи.
У 13 років Дункан покинула школу, вважаючи її непотрібною, і серйозно зайнялася музикою й танцями, роблячи опору на самоосвіту.
Була бісексуалкою[7] та атеїсткою[8].
У січні 1913 року поїхала на гастролі до Росії, де погіршився її психічний стан. Втратила дітей у автокатастрофі. Мала галюцинації і викидень. Після 1904 року народила дочку від Едварда Гордона Крега.
Дункан мала стосунки з поетесою та драматургинею Мерседес де Акоста, про що свідчать численні листи, які вони писали одна одній. В одному Дункан написала: «Мерседес, веди мене своїми маленькими міцними руками, і я піду за тобою до вершини гори. До кінця світу. Куди хочеш».
У 1921 році познайомилася з Сергієм Єсеніним (шлюб розірвала в 1924)[9]. Зазвичай, описуючи цей союз, автори відзначають його любовно-скандальну сторону, однак Айседору з Єсеніним пов'язували і творчі стосунки.
Останнім чоловіком Дункан був 25-річний російський піаніст Віктор Сєров, невірність якого довела Айседору до спроби самогубства.
За кілька днів після цього, 14 вересня 1927 року, у Ніцці Айседора Дункан загинула під час нещасного випадку у власному автомобілі. Дуже гарний довгий шарф, що красиво розвівався під час руху намотався на колесо і задушив її[10][11]. Похована в Парижі, на цвинтарі Пер-Лашез[12].
Кар'єра[ред. | ред. код]
До 1902 року виступала разом із Лоі Фуллер, котра кардинально вплинула на формування виконавського стилю Дункан[13].
У 18 років переїхала до Чикаго[14], де стала виступати з танцювальними номерами у нічних клубах. Дункан демонстрували там як екзотичну диковинку, бо вона танцювала босоніж у грецькому хітоні, що на той час неймовірно шокувало і вражало публіку.
У 1903 році разом з усією родиною здійснила артистичне паломництво до Греції. Тут Дункан ініціювала будівництво храму на горі Копанос для проведення танцювальних занять (сьогодні— Центр вивчення танцю імені Айседори і Раймонда Дункан). Виступи Дункан у храмі супроводжувалися хором вибраних нею десяти хлопчиків-співаків, з якими вона з 1904 року давала концерти у Відні, Мюнхені, Берліні.
У 1904 році познайомилася з театральним режисером-модерністом Едвардом Гордоном Крегом.
В кінці 1904 — початку 1905 років дала кілька концертів в Санкт-Петербурзі і Москві, де, зокрема, познайомилася зі Станіславським.
У січні 1913 року знову виїхала на гастролі до Росії. Тут у Дункан знайшлося чимало шанувальників і послідовників, які започаткували власні студії вільного, або пластичного танцю.
В 1921 році нарком освіти РРФСР Луначарський офіційно запропонував Дункан відкрити танцювальну школу у Москві, пообіцявши фінансову підтримку. Дункан була переповнена планів щодо життя і творчості у новій, вільній від старих поглядів та забобонів, країні більшовиків: «Поки пароплав ішов на північ, я оглядалася з презирством і жалістю на всі старі встановлення та звичаї буржуазної Європи, які я покидала. Відтепер я буду лише товаришем серед товаришів, я вироблю великий план роботи для цього покоління людства. Прощавай нерівність, несправедливість і тваринна грубість старого світу, який зробив мою школу нездійсненною!».
Незважаючи на урядову підтримку, в післяреволюційній Росії Дункан зіткнулася з важкими побутовими проблемами, такими як голод, відсутність опалення. Більшу частину грошей для школи їй довелося здобувати самостійно. Самій танцівниці відвели для перебування реквізовану квартиру балерини колишніх Імператорських театрів Катерини Гельцер.
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Isadora Duncan(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Галерея[ред. | ред. код]
- Фотографії Ісідори Дункан, зроблені в Нью-Йорку Арнольдом Генте під час її візитів до Америки в 1915–1918 рр.
-
-
-
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 61. — ISBN 978-2-86514-022-0
- ↑ Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 301. — ISBN 978-2-914611-48-0
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Stern, Keith. Queers in History: The Comprehensive Encyclopedia of Historical Gays, Lesbians, Bisexuals, and Transgenders [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] BenBella Books, 2009. ISBN 9781935251835. p. 148
- ↑ Mazo, Joseph H. Prime Movers: The Makers of Modern Dance in America. New York: Morrow, 1977. Print.
- ↑ S.A. Yesenin. Life and Work Chronology [Архівовано 2016-09-18 у Wayback Machine.]. The Complete Works by S.A. Yesenin in 7 Volumes. Nauka Publishers, 2002 // Хронологическая канва жизни и творчества. Есенин С. А. Полное собрание сочинений: В 7 т. — М.: Наука; Голос, 1995—2002.
- ↑ Sturges (1990), pp. 227—230
- ↑ DEATH By Flowing Scarf – Isadora Duncan, USA. True Stories of Strange Deaths. Архів оригіналу за 6 May 2016. Процитовано 18 травня 2016.
- ↑ Hemingway: The Homecoming. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Duncan (1927), p. 94
- ↑ Duncan (1927), p. 31
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Айседора Дункан |
- Айседора Дункан [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Айседора Дункан [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Айседора Дункан [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Митці України: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 231
- Данкен Айседора // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сироткина И. Свободное движение и пластический танец в России. — М.: Новое литературное обозрение, 2011. — 319 с.
Література[ред. | ред. код]
- Дитячі роки Ісідори описані в книзі для дітей «Лариса Денисенко про Анжеліну Ісідору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського, Астрід Ліндґрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ» / Л. Денисенко. — К. : Грані-Т, 2008. — 128 с.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-188-9
- Duncan, Isadora. My Life. New York: Boni and Liveright, 1927. OCLC 738636
- Sturges, Preston; Sturges, Sandy (adapt. & ed.) (1991), Preston Sturges on Preston Sturges, Boston: Faber & Faber, ISBN 0571164250
- Народились 27 травня
- Народились 1877
- Померли 14 вересня
- Померли 1927
- Поховані на кладовищі Пер-Лашез
- Статті, які варто перекласти з англійської
- Американські танцюристки
- Жертви нещасного випадку
- Поверх спадщини
- Бісексуальні жінки
- Атеїсти США
- Уродженці Сан-Франциско
- Атеїсти XIX сторіччя
- Атеїсти XX сторіччя
- Атеїстки
- Американські емігранти до Франції