Айстра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Айстра
Kalimeris incisa0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Astereae
Рід: Айстра (Aster)
Види
див. Список видів роду Айстра
поширені види:
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41479
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aster

А́йстра (Aster) — рід трав'янистих рослин родини Айстрові (або Складноцвіті) (Asteraceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічні трав'янисті рослини з дрібними квітками в поодиноких або зібраних у волоть кошиках з черепичастою обгорткою. Крайові квітки язичкові, голубі або лілові, плідні; серединні — трубчасті, звичайно жовті. Всі айстри мають схожі на зірки квітки з жовтими серединками і зовнішніми променями (не пелюстками) різної форми від блакитного і фіолетового до білого кольору самого різного розміру. Плід — сім'янка з чубчиком із волосків.

Поширення[ред.ред. код]

Відомо близько 250 видів, поширених по всій земній кулі (крім Австралії). В Україні — 6: 3 дикорослі і 3 декоративні родом з Північної Америки. Дикорослі Айстри поширені в Степу, Лісостепу та на вапнякових схилах Карпат (Айстра альпійська).

Багато видів культивують як садові квіти.

Історія[ред.ред. код]

Айстри, які розводили у великій кількості в Китаї, потрапили в Європу тільки в 1728 році[1]. Насіння їх надіслав відомому французькому ботаніку Антуану де Жюссьє місіонер, який жив у Пекіні[1]. Квіти, виведені з насіння айстр, виявилися великими, яскравих кольорів, але з жовтою серединкою і їх у Франції назвали «Царицею маргариток», а згодом, у 1750 році з'явилися махрові квіти, які отримали нову назву: Aster — «зірка, світило»[1].

Айстрами називають і представників Callistephus (див. Китайська айстра).

В культурі[ред.ред. код]

Угорська революція 31 жовтня 1918 стала відома як «революція айстр» завдяки тому, що протестувальники в Будапешті чіпляли на свою одежу квітки айстр.[2]

У Миколи Лисенка є відомий романс — «айстри» на вірші Олександра Олеся

Посадка айстри[ред.ред. код]

Правила посадки айстр[ред.ред. код]

Астра - це рослина, у якої багато переваг і практично немає недоліків. Ці рослини не тільки дуже гарні, але й досить невибагливі. Виростити їх може кожен, навіть квітникар-любитель. Існує два простих способи вирощування айстр: розсадний і безрозсадний.

Розсадний спосіб посадки айстр[ред.ред. код]

Щоб виростити хорошу розсаду, для початку потрібно придбати якісне насіння. Наступний крок - посів насіння в грунт. Висівають їх у кінці березня - на початку квітня. Посіяти можна і в невеликі горщики, і в невеликі теплички, споруджені на підвіконні, а якщо є велика теплиця, то насіння айстр можна посіяти прямо в них. В якості грунту можна взяти універсальний ґрунт або торф, придбані в спеціалізованих магазинах.

Насіння висаджують у ґрунт на глибину півсантиметри. Після цього рекомендується полити їх розчином марганцівки блідо-рожевого кольору. Приблизно через сім днів після посіву з'являються паростки. З цього моменту горщики встановлюють у добре освітлене місце, в міні-тепличках можна зняти клейонку. Коли з'явиться перший справжній листочок, потрібно провести пікірування.

Якщо паростки сильно витягнулися, то під час пікіровки рослини можна посадити глибше - майже до листків. Через 7 днів після пікірування можна починати підгодівлю молодих рослин. Підживлюють раз на тиждень комплексним добривом, придбаним в магазині.

Розсаду айстри можна висаджувати в грунт на початку - в середині травня. Не потрібно боятися холодів, так як ця рослина легко переносить заморозки до - 4 С. Для посадки потрібно вибирати світлі, добре освітлені місця. На обраній ділянці ґрунт після дощу або поливу не повинен залишатися вологим занадто довго - застій води несприятливо впливає на зростання айстр.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. Hajdu, Tibor (1990). Revolution, Counterrevolution, Consolidation. У Peter F. Sugar. A History of Hungary (вид. [New printing].). Bloomington: Indiana University Press. с. 297. ISBN 0253355788. 
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]