Айстра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Айстра
Kalimeris incisa0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Astereae
Рід: Айстра (Aster)
Види
див. Список видів роду Айстра
поширені види:
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41479
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aster

А́йстра (Aster) — рід трав'янистих рослин родини Айстрові (або Складноцвіті) (Asteraceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічні трав'янисті рослини з дрібними квітками в поодиноких або зібраних у волоть кошиках з черепичастою обгорткою. Крайові квітки язичкові, голубі або лілові, плідні; серединні — трубчасті, звичайно жовті. Всі айстри мають схожі на зірки квітки з жовтими серединками і зовнішніми променями (не пелюстками) різної форми від блакитного і фіолетового до білого кольору самого різного розміру. Плід — сім'янка з чубчиком із волосків.

Поширення[ред.ред. код]

Відомо близько 250 видів, поширених по всій земній кулі (крім Австралії). В Україні — 6: 3 дикорослі і 3 декоративні родом з Північної Америки. Дикорослі Айстри поширені в Степу, Лісостепу та на вапнякових схилах Карпат (Айстра альпійська).

Багато видів культивують як садові квіти.

Історія[ред.ред. код]

Айстри, які розводили у великій кількості в Китаї, потрапили в Європу тільки в 1728 році[1]. Насіння їх надіслав відомому французькому ботаніку Антуану Жюссьє місіонер, який жив у Пекіні[1]. Квіти, виведені з насіння айстр, виявилися великими, яскравих кольорів, але з жовтою серединкою і їх у Франції назвали «Царицею маргариток», а згодом, у 1750 році з'явилися махрові квіти, які отримали нову назву: Aster — «зірка, світило»[1].

Айстрами називають і представників Callistephus (див. Китайська айстра).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]