Академія Брери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 45°28′19″ пн. ш. 9°11′16″ сх. д. / 45.472000° пн. ш. 9.1878972° сх. д. / 45.472000; 9.1878972

Академія мистецтв Брери
Подвір'я Палацу Брери
Подвір'я Палацу Брери
Оригінальна назва Accademia di belle arti di Brera
Заснований 1776 р. 
Ректор Ґастоне Маріані
Тип державний ВНЗ
Студентів 4 000 (2009 р.)
Сайт www.accademiadibrera.milano.it/
Марк Антоніо даль Ре - єзуїтський Коледж Брера.
Монумент Раньєрі Джіротті, меценату Академії Брера біля входу в Палац Брера в Мілані.
Палац Брера, Мілан
Внутрішній дворик
Монумент архітектору Луїджі Каньола

Академія мистецтв Брери, відоміша як Академія Брери (з іт. Accademia di Belle Arti di Brera, Accademia di Brera), є державним ВНЗ, головний корпус якого розташований за адресою: вул. Брера 28, Мілан. Академія була заснована 1776 р. Марією-Терезою з роду Габсбургів[1].

Огляд[ред.ред. код]

Основною метою є навчання та дослідження в рамках творчого мистецтва (живопис, скульптура, графіка, фото, відео і т.д.) і культурно-історичних дисциплін. Відповідно до чинних італійських правил (MIUR Міністерства освіти, університетів та досліджень), Академія Брери включена до університетської програми в галузі художнього і музичного навчання з подальшою видачею академічних дипломів 1-го та 2-го ступеня.

В Італії цей навчальний заклад має найвищий рівень інтернаціоналізації (більше 24%): близько 3500 студентів, включаючи більше 850 іноземців, які в основному вже здобули вищу освіту у своїй країні) з 49 країн. Академія є учасником програм обміну для студентів та викладачів в рамках програми ERASMUS. З 2006 року надагоджені зв'язки з такими країнами як Японія, Китай, Мексика і Австралія.

У 2005 році рівень викладання в Академії був класифікований ЮНЕСКО як "А5". Він також вважається одним з провідних навчальних закладів світу. Нинішній директор Академії - професор Ґастон Маріані.

Історія в роках[ред.ред. код]

  • 1572: Палац Брера, побудований на руїнах монастиря ордену уміліятів (в пер. з іт. - "принижених"), стає власністю єзуїтів. Слово "Брера" походить від германського braida або brayda і означає велику трав'янисту ділянку землі.
  • 1627-1628: реставрація палацу була доручена Франческо Марія Рікіні.
  • 1772: призупинена діяльність Товариства Ісуса; засновано Астрономічну обсерваторію Брери (є частиною Національного інституту астрофізики Італії) та Національну бібліотеку Брайденсе (єзуїтами) .
  • 1774: створений Ботанічний сад Брери.
  • 1776: імператрицею Австрії Марією Терезою була заснована Академія мистецтв Брери, щоб забезпечити громадський контроль та оцінку приватного викладання образотворчого мистецтва художниками і ремісниками. Проект був доручений архітектору Джузеппе П'єрмаріні, який, окрім того, очолив першу кафедру архітектури в Академії. Цього ж року була заснована Пінакотека Брери як колекція творів-зразків для навчання студентів, що могли робити з них копії та гіпсові відбитки. Зараз це музей міжнародного рівня, де зберігаються, зокрема, шедеври Белліні, Боччоні, Боттічеллі, Караваджо, Хаєз, Мантенья, Модільяні, Пікассо, П'єро делла Франческа, Раффаелло, Рембрандт, Рубенс, Тьєполо, Тінторетто, Тіціано, Веронезе.
  • 1797: Наполеон Бонапарт перетворює Пінакотеку на справжній музей, де зберігає викрадені картини із завойованих територій. Засновує Ломбардський інститут наук і літератури.
  • 1803: формується Академічна рада у складі 30 осіб, яка розробляє навчальні програми та розширює коло навчальних дисциплін, що викладаються: архітектура, живопис, скульптура, декор, гравюра, перспектива, художня анатомія та елементи фігури. Спеціальна комісія контролювала створення публічних монументів.
  • 1805: започаткована щорічна виставка, яка стала найважливішою подією для тогочасного мистецтва в Італії протягом всього XIX століття. На огляд виставлялися роботи студентів Академії, а також - італійських і європейських художників. Це допомогло Брері завоювати визнання в Європі.
  • 1809: для адаптації архітектурного комплексу палацу Брера до його нових функцій було зруйновано фасад Церкви Санта Марія ді Брера ХІІІ ст. Барельєфи, скульптури фасаду і фрагменти порталу церкви передаються в Музей античного мистецтва, що знаходиться в Кастелло Сфорцеско в Мілані. Художні твори з церкви (живопис, фрески) знаходяться в Пінакотеці та міланському Музеї науки й техніки. Інші елементи декору та фрески Джюсто дей Менабуой знаходяться на кафедрі дизайну та прикладного мистецтва Академії.
  • 1859: після візиту Наполеона III до Мілану в центрі внутрішнього дворику палацу Брера на мармуровому постаменті було встановлено бронзову статую Наполеона I в образі Марса-миротворця (за моделлю Антоніо Канова).
  • 1861: після об'єднання Італії Академія переживає період кризи у зв'язку з появою фотографії та загальною відмовою копіювати роботи минулих літ.
  • 1863: відокремлюється Археологічний музей.
  • 1882: Пінакотека Брери стає автономною структурою.
  • 1891: експозиції відбуваються раз на три роки (трієнналі); створена Школа Архітектури.
  • 1897-1914: Камілло Боїто стає президентом Академії; серед його учнів - Лука Бельтрамі.
  • 1900: в Пінакотеці з'являється колекція сучасного живопису.
  • 1923: внаслідок освітньої реформи, "промоутером" якої був Джованні Джентіле, створюється Ліцей мистецтв. У тому ж році засновується Школа скульптури (очолив Адольфо Вільдт), серед її найкращих учнів - Лючіо Фонтана і Фаусто Мелотті. Фуні очолює кафедру фрески.
  • 1931: Школа Архітектури переноситься до міланського політеху.
  • 1946: після закінчення Другої світової війни Академія відновлює свою роботу під керівництвом Альдо Карпі.
  • 2008: з'являються численні газетні публікації про неефективний менеджмент всередині Академії, що спостерігався протягом 20 років перебування на посаді директора Фернандо Де Філіппі, в той час, як надлишок готівки на рахунках Академії становив близько € 9,7 млн. Кошти, про які ніхто не знав, могли бути спрямовані на покращення навчального процесу, ремонт аудиторій, лабораторій, на реставрацію об'єктів.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Кількість навчальних напрямків зросла з 4 традиційних до:

  • 11-ти програм трирічного курсу (диплом бакалавра 1-го ступеня),
  • 19 дворічних курсів (з видачею диплома бакалавра 2-го ступеня),
  • 1 поглиблений
  • 3 магістерські.

Також з'явилися 6 курсів для викладачів дворічних навчальних програм в середніх школах (COBASLID).

Чотири традиційні напрями:

  • Дизайн інтер'єру
  • Живопис
  • Скульптура
  • Сценографія

Нові експериментальні напрями (з 1997-98 р.) - макс. 20 студентів на рік:

  • Сучасне сакральне мистецтво;
  • Реконструкція сучасного мистецтва;
  • Комунікації та освіта в мистецтві;
  • Мультимедійні комунікації.

Це дозволило продовжити тривалість деяких курсів на один рік (заг. тривалість - до п'яти років). Відвідування занять є обов'язковим. За пропуски ймовірне виключення з Академії. Відсутність з вагомих причин має бути офіційно підтверджена до 15 березня поточного навчального року. В іншому випадку студент ризикує отримати недопуск до іспитів, а значить - втратити один навчальний рік.

Прийом іноземних громадян[ред.ред. код]

Іноземні громадяни, які бажають вступити до Академії, повинні подати відповідну заяву в консульство Італії в їхній країні не пізніше 15 березня року, в якому вони мають намір почати навчання. Разом із заявою нобхідно подати educational curriculum - своє освітнє резюме (у комплекті з відповідними дипломами) і зазначити обраний курснавчання. Консульство перевірить еквівалентність навчальних програм та відправить перекладені документи до секретаріату Академії.

Культурна спадщина[ред.ред. код]

В Академії Брери знаходяться :

Навчальні програми та курси[ред.ред. код]

Трирічні курси (диплом 1 рівня)[ред.ред. код]

Факультет візуального мистецтва[ред.ред. код]

  • Живопис
  • Скульптура
  • Графіка
  • Декор

Факультет дизайну та прикладного мистецтва[ред.ред. код]

  • Сценографія
  • Реставрація
  • Художній дизайн для бізнесу
  • Нові технології в мистецтві

Факультет комунікацій та викладання мистецтва[ред.ред. код]

  • Оцінка творів мистецтва
  • Комунікації та викладання мистецтва

Дворічні курси (диплом 2 рівня)[ред.ред. код]

Факультет візуального мистецтва[ред.ред. код]

  • Живопис
  • Скульптура
  • Графіка
  • Декор
  • Мистецтво та антропологія сакрального

Факультет дизайну та прикладного мистецтва[ред.ред. код]

  • Театральна сценографія
  • Сценічний костюм
  • Сценографія на телебаченні та в кіно
  • Реставрація творів сучасного мистецтва
  • Промисловий дизайн
  • Дизайн одягу
  • Інтерактивне мультимедійне мистецтво і перформінг
  • Інтерактивне мультимедійне мистецтво в кіно- та відеоіндустрії
  • Фотографія

Факультет комунікацій та викладання мистецтва[ред.ред. код]

  • Креативні комунікації в мистецтві
  • Комунікації та організації в сучасному мистецтві

Спеціалізовані курси[ред.ред. код]

  • Терапевтичне мистецтво (дворічний спецкурс; теорія і практика) у співпраці з факультетом психіатрії Університету Павії

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. стаття була перекладена та адаптована з іт. та англ. Вікіпедій (Accademia di belle arti di Brera та Brera Academy відповідно)

Джерела[ред.ред. код]

  • AA.VV., Giovanni di Balduccio Architetto in Brera, in Storia di Milano, Vol. V, Fondazione Treccani degli Alfieri, Milano, 1960.
  • Agosti C., Ceriana M., Le Raccolte Storiche dell'Accademia di Brera, Collana Quaderni di Brera, Ed. Centro Di, Milano, 1997.
  • Maria Teresa Binaghi Olivari, La Pinacoteca di Brera – Dipinti Provenienti dalla Chiesa di Santa Maria di Brera, Ed. Bonechi, Firenze, 1983.
  • Nenci C. a cura di, Le Memorie di Giuseppe Bossi. Diario di un artista nella Milano napoleonica 1807-1815, Jaca Book, Milano, 2004.
  • Angela Ottino Della Chiesa, I Quadri della Pinacoteca di Brera in Deposito Presso le Chiese di Milano, in Brera Dispersa, Ed. Cariplo, Milano, 1984.
  • Diego Sant'Ambrogio, Ricerche Intorno alla Distrutta Chiesa e Facciata di Santa Maria di Brera, in A.S.L., Milano, 1891.
  • Aurora Scotti Tosini, Brera 1776-1815. Nascita e Sviluppo di un'Istituzione Culturale Milanese, Collana Quaderni di Brera, Ed. Centro Di, Firenze, 1979.
  • Rosalba Tardito, Brera. Storia della Pinacoteca e delle Sue Collezioni, Vol. IV, Ed. Cantri, Milano, 1986.