Академія наук СРСР
Акаде́мія нау́к СРСР — найвища наукова установа Радянського Союзу.
Зміст |
[ред.] Передісторія
Заснована в Петербурзі указом сенату від 28 січня 1724. У XVIII столітті в Академію наук були організовані фізичний кабінет, астрономічна обсерваторія, хімічна лабораторія, анатомічний театр, географічний департамент, бібліотека, друкарня та інші наукові і науково-допоміжні установи. Академіки, що входили до складу АН, — М. В. Ломоносов, Л. Ейлер, Д. Бернуллі, Й. Г. Гмелін, Г.-В. Ріхман, В. К. Тредьяковський, С. П. Крашенінніков, І. І. Лепьохін, М. Я. Озерецковський, П. С. Паллас та ін. внесли великий вклад у науку. Організовані АН експедиції мали велике значення для вивчення природних багатств Росії.
У 18 ст. АН була майже єдиним джерелом поширення науки в Російській державі. В першій половині 19 ст., коли в країні було створено нові вищі навчальні заклади, роль АН як наукового центру поступово знижується.
В 19 і на початку 20 ст. АН перебувала у важкому матеріальному становищі, не мала необхідних умов для проведення наук. досліджень. Попри це, вчені, що працювали в АН, а саме: математики М. В. Остроградський, П. Л. Чебишов, В. Я. Буняковський, О. М. Ляпунов, А. А. Марков, В. А. Стєклов; астрономи В. Я. Струве, Ф. О. Бредіхін; фізики В. В. Петров, Е. X. Ленц, Б. С. Якобі, Б. Б. Голіцин; хіміки М. М. Зінін, О. М. Бутлеров, М. С. Курнаков; біологи К. М. Бер, О. О. Ковалевський; фізіолог І. П. Павлов та ін. збагатили науку визначними відкриттями і винаходами. Розквіт АН настав після перемоги Великого Жовтневого перевороту.
В квітні 1918 В. І. Ленін написав «Начерк плану науково-технічних робіт», в якому дав широку програму діяльності АН (Твори, т. 27, с. 282).
В перші ж роки радянської влади влади в АН створюються нові інститути: фізико-хімічного аналізу (1918), платиновий (1918), фізико-математичний (1921), радійовий (1922), фізіологічний (1925), інститут ґрунтів (1926) та ін.
[ред.] Академія наук СРСР
Постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР від 27 липня 1925 АН була перетворена у всесоюзну і дістала назву АН СРСР. АН швидко зростала і зміцнювалась. Схвалені в 1927, 1930 і 1935 нові статути АН сприяли встановленню міцних зв'язків її з практикою соціалістичного будівництва. АН СРСР стала однією з найбільших наукових установ світу.
[ред.] Організаційна структура
| Президенти АН СРСР | |
|---|---|
| Роки | Ім'я |
| 1917—36 | Карпінський О. П. |
| 1936—45 | Комаров В. Л. |
| 1945—51 | Вавилов С. І. |
| 1951— | Несмєянов О. М. |
Вищим органом АН були Загальні збори, до складу яких входили академіки і почесні академіки. В період між сесіями Загальних зборів керівництво АН здійснювала Президія на чолі з президентом. Президентами АН в радянський період були академіки О. П. Карпінський (1917—36), В. Л. Комаров (1936—45), С. І. Вавилов (1945—51). З 1951 президентом АН СРСР став академік О. М. Несмєянов.
[ред.] Склад
Академія складалася з 8 відділів — фізико-математичний наук, хімічних наук, геолого-географічних наук, біологічних наук, технічних наук, історичних наук, економіки, філософських і правових наук, відділу мови і літератури.
[ред.] Філії
До складу АН увійшли філіали: Башкирський, Дагестанський, Казанський, Карельський, Кольський, Комі, Молдавський, Уральський. У 1957 організовано Сибірське відділення АН, до якого пізніше ввійшли філіали: Східносибірський, Далекосхідний, Якутський. На початок 1959 в АН налічувалось понад 100 значних наукових інститутів і велика кількість інших установ. На кінець 1958 в АН було 165 академіків і 354 член-кореспондент; в ній працювало понад 16,5 тис. наукових співробітників.
- Азербайджанський філіал АН СРСР 1945 переоформлено як Академія наук Азербайджанської РСР
- Вірменський філіал АН СРСР 1943 переоформлено як Академія наук Вірменської РСР
[ред.] Українство у внеску АН СРСР
Протягом всієї історії АН в її роботі брали активну участь українські вчені. В 19 — на початку 20 століття академіками були обрані математики М. В. Остроградський, В. Я. Буняковський, геохімік В. І. Вернадський, історик В. С. Іконников, зоолог В. В. Заленський та інші.
За радянського часу академіками були обрані представники медичної науки, які працювали в Україні — О. О. Богомолець і М. Д. Стражеско, а також хімік Л. В. Писаржевський, історик В. П. Бузескул.З 1959 року в Україні працювали академіки АН СРСР — президент АН УРСР біохімік О. В. Палладін (обраний в травні 1942), літературознавець О. І. Білецький (обраний в червні 1958 року), письменник О. Є. Корнійчук (обраний у вересні 1943 року), поет М. Т. Рильський (обраний в червні 1958 року).
[ред.] Досягнення
В АН СРСР широким фронтом провадились досліди в усіх галузях природничих, тех. і суспільних наук. Особливо великі успіхи вчених АН в галузі ядерної фізики, фізики напівпровідників, радіофізики, математики, механіки, астрономії, хімії, металургії, обчислювальної техніки, радіотехніки і т. ін.
Тріумфом вчених СРСР було створення штучних супутників Землі і космічної ракети. АН підтримувала широкі міжнародні наукові зв'язки.
[ред.] Див. також
- «Наука» — видавництво Академії наук.
- День російської науки
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- История Академии наук СССР, т. 1. Глав. ред. акад. К. В. Островитянов. М.—Л., 1958;
- Князев Г. А., Кольцова. В. Краткий очерк истории Академии наук СССР. М.— Л., 1957;
- Топчиев А. В. Строительство коммунизма и наука. М., 1957.
