Академія наук СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Акаде́мія нау́к СРСР — найвища наукова установа Радянського Союзу.

Передісторія[ред.ред. код]

РАН (RAN)

Заснована в Петербурзі указом сенату від 28 січня 1724. У XVIII столітті в Академію наук були організовані фізичний кабінет, астрономічна обсерваторія, хімічна лабораторія, анатомічний театр, географічний департамент, бібліотека, друкарня та інші наукові і науково-допоміжні установи.

Академіки, що входили до складу АН, — М. В. Ломоносов, Л. Ейлер, Д. Бернуллі, Й. Г. Гмелін, Г.-В. Ріхман, В. К. Тредьяковський, С. П. Крашенінніков, І. І. Лепьохін, М. Я. Озерецковський, П. С. Паллас та інші, внесли великий вклад у науку. Організовані АН експедиції мали велике значення для вивчення природних багатств Росії.

У 18 ст. АН була майже єдиним джерелом поширення науки в Російській державі. В першій половині 19 ст., коли в країні було створено нові вищі навчальні заклади, роль АН як наукового центру поступово знижується.

В 19 і на початку 20 ст. АН перебувала у важкому матеріальному становищі, не мала необхідних умов для проведення наук. досліджень. Попри це, вчені, що працювали в АН, а саме:

В квітні 1918 В. І. Ленін написав «Начерк плану науково-технічних робіт», в якому дав широку програму діяльності АН (Твори, т. 27, с. 282).

В перші роки радянської влади влади в АН створюються нові інститути: фізико-хімічного аналізу (1918), платиновий (1918), фізико-математичний (1921), радійовий (1922), фізіологічний (1925), інститут ґрунтів (1926) та ін.

Академія наук СРСР[ред.ред. код]

Постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР від 27 липня 1925 АН була перетворена у всесоюзну і дістала назву АН СРСР. АН швидко зростала і зміцнювалась. Схвалені в 1927, 1930 і 1935 нові статути АН сприяли встановленню міцних зв'язків її з практикою соціалістичного будівництва. АН СРСР стала однією з найбільших наукових установ світу.

Організаційна структура[ред.ред. код]

Президенти АН СРСР
Роки Ім'я
191736 Карпінський О. П.
193645 Комаров В. Л.
194551 Вавилов С. І.
1951 Несмєянов О. М.

Вищим органом АН були Загальні збори, до складу яких входили академіки і почесні академіки. В період між сесіями Загальних зборів керівництво АН здійснювала Президія на чолі з президентом. Президентами АН в радянський період були академіки О. П. Карпінський (1917–1936), В. Л. Комаров (1936–1945), С. І. Вавилов (1945–1951). З 1951 президентом АН СРСР став академік О. М. Несмєянов.

Склад[ред.ред. код]

Академія складалася з 8 відділів — фізико-математичний наук, хімічних наук, геолого-географічних наук, біологічних наук, технічних наук, історичних наук, економіки, філософських і правових наук, відділу мови і літератури.

Філії[ред.ред. код]

До складу АН увійшли філіали: Башкирський, Дагестанський, Казанський, Карельський, Кольський, Комі, Молдавський, Уральський. У 1957 організовано Сибірське відділення АН, до якого пізніше ввійшли філіали: Східносибірський, Далекосхідний, Якутський. На початок 1959 в АН налічувалось понад 100 значних наукових інститутів і велика кількість інших установ. На кінець 1958 в АН було 165 академіків і 354 член-кореспондент; в ній працювало понад 16,5 тис. наукових співробітників.

Українство у внеску АН СРСР[ред.ред. код]

Протягом всієї історії АН в її роботі брали активну участь українські вчені. В 19 — на початку 20 століття академіками були обрані математики М. В. Остроградський, В. Я. Буняковський, геохімік В. І. Вернадський, історик В. С. Іконников, зоолог В. В. Заленський, Красновський Олександр Абрамович та інші.

За радянського часу академіками були обрані представники медичної науки, які працювали в Україні — О. О. Богомолець і М. Д. Стражеско, а також хімік Л. В. Писаржевський, історик В. П. Бузескул.З 1959 року в Україні працювали академіки АН СРСР — президент АН УРСР біохімік О. В. Палладін (обраний в травні 1942), літературознавець О. І. Білецький (обраний в червні 1958 року), письменник О. Є. Корнійчук (обраний у вересні 1943 року), поет М. Т. Рильський (обраний в червні 1958 року).

Досягнення[ред.ред. код]

В АН СРСР широким фронтом провадились досліди в усіх галузях природничих, тех. і суспільних наук. Особливо великі успіхи вчених АН в галузі ядерної фізики, фізики напівпровідників, радіофізики, математики, механіки, астрономії, хімії, металургії, обчислювальної техніки, радіотехніки і т. ін.

Тріумфом вчених СРСР було створення штучних супутників Землі і космічної ракети. АН підтримувала широкі міжнародні наукові зв'язки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • История Академии наук СССР, т. 1. Глав. ред. акад. К. В. Островитянов. М.—Л., 1958;
  • Князев Г. А., Кольцова. В. Краткий очерк истории Академии наук СССР. М.— Л., 1957;
  • Топчиев А. В. Строительство коммунизма и наука. М., 1957.