Акант (архітектура)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Акант (аканф) (ведмежа лапа) — стилізоване декоративне зображення зубчатих листків рослини аканту, що вживалося у різноманітних орнаментальних композиціях, у побудові корінфських капітелей, модульонів, акротерів, фризів, карнизів тощо. В античній Греції зображали аканти з вузькими гострими лопатями, у Римі — ввігнутими у перетині, м'якими й тупими, що давали багату світлотінь (Acanthus mollis — ведмежа лапа). У європейському середньовіччі акант асоціювався з терновим вінцем — символом страждань Христа і відзначав життя, біль, співчуття до ближнього і тому відзначався динамічністю побудови й натуралістичністю зображення. Широко застосовувався також в архітектурі ренесансу, бароко і класицизму, де теж мав певні відзнаки.
[ред.] Література
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7
[ред.] Посилання
- Фото орнаментація аканту(англ.)
