Акан (мова)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ака́н — одна з мов групи ква, поширена в центральній частині Гани.

Кількість осіб, що розмовляють мовою становить понад 5 млн (1981).

Мова являє собою групу 2 близьких підгруп діалектів:

Термін «акан» раніше застосовувався в науковій літературі для позначення групи споріднених мов у рамках мовної спільноти ква. За класифікацією Дідріха Вестермана та М. Браяна в неї включались 3 діалектні підгрупи:

  • тві-фанті
  • аньї-бауле
  • гуанг

Джозеф Грінберг додав в цю групу мови метьїбо та абуре. Дослідження 1960-70-их років показали, що в групу входить приблизно 20 мов, для її визначення був застосований термін «вольта-комое».

Мови акан — характерний випадок поширення серед західно-африканських мов гармонії голосних за висотою. Голосні поділяються на 2 серії — високого та низького підйому, і всі голосні в слові повинні, як правило, належати до однієї серії. В цих мовах представлено 2 рівних тони, які мають граматичне та лексичне значення.

Іменники акан мають категорії однини та множини, категорія граматичного роду відсутня. Збереглись залишки узгоджених іменних класів. У словотворенні широко використовуються словоскладання. Для синтаксису характерний вплив серіалізації; низка дієслів у реченні слідують один за одним в одній і ті й же видово-часовій формі, виражаючи таким чином дрібні послідовності якихось дій.

Писемність на основі латинської графіки, єдина норма відсутня, і діалекти мають особисті писемні традиції. Найрозвиненіші в аквапім, фанті та ашанті.

Література[ред.ред. код]

  • Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986