Акваріумістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дискус і червоні неони басейну ріки Амазонки виставлені в акваріумі Палацу Порт-Доре в Парижі

Акваріумі́стика — рід занять, який полягає в моделюванні екосистеми в замкнутому штучному водоймищі.

Історія акваріумістики[ред.ред. код]

Акваріумістика своїм корінням йде в таке далеке минуле, що треба відкрити ще багато сторінок в її дивовижній історії. Перші згадки про розведення риб пов'язані з Єгиптом і Ассірією. У Єгипті вже декілька тисячоліть тому почали розводити африканських тіляпій. Єгиптяни ще за 5—6 тис. років до н. е. тримали в ставках багатьох нільських риб, переважно яскравих або незвичайних за формою та поведінкою[1]. На малюнках стародавніх папірусів легко впізнати сомів, тиляпій, хромісів, риб-слонів[1]. Архітектори Вавілона, у висячих садах Семіраміди створювали відкриті декоративні ставки з рибами ще в IX в до н. е. В палацах для тих же цілей встановлювалися кам'яні чаші-басейни. Розведення риби, як і інших одомашнених тварин принесли людині лаври царя природи.

Під час розкопок Помпеї знайдено басейни в кімнатах і фрески, які свідчать, що в басейнах були риби[1].

З розповідей іспанських завойовників, які в XVI ст. висадилися в Мексиці, відомо, що правитель ацтеків Монтесума мав зоопарк, де утримував спійманих у горах, пустинях і лісах звірів і птахів, а в басейнах з прісною і морською водою — яскравих рибок. Чаші-акваріуми стояли і в покоях Монтесуми.[1]

Але найбільшого розвитку в стародавньому світі акваріумістика досягла в країнах Сходу — Китаї, Японії, Кореї, Сіамі (Таїланді). Звідси на весь світ розійшлася слава про золотих рибок.[1]

Стародавній Рим[ред.ред. код]

Декоративні басейни для утримання риб, які влаштовували багаті римляни, називалися «пісцинами» (Piscona — рибний садок, від латинського pisces — риба). У цих водоймищах, як правило, зроблених з мармуру, тримали і розводили султанок, сомів, осетрів і мурен. На утримання «пісцин» витрачалися величезні суми. «Пісцини» найчастіше розташовувалися у внутрішньому дворику, який також прикрашався клумбами, скульптурами, фонтанами.

Стародавній Китай[ред.ред. код]

Золоті рибки у відкритому водоймищі

Найдавніші відомості про золотих рибок з'явилися в Китаї у VI ст. до н. е. Саме в цей час їх почали утримувати як декоративних тварин. Зображення золотої рибки є в ранніх пам'ятках китайської писемності й на гербах знатних родин. Риб з червоним забарвленням вважали священними.[1]

Початок акваріумістиці з серйозним науковим підходом по виведенню декоративних риб, було зроблено в Китаї, під час правління династії Тан (618907 рр.). У монастирях буддистів того часу з'явилися перші золоті рибки, як результат генетичної мутації, вони відрізнялися від звичайного срібного карася (Carassius auratus), яскравим забарвленням.

Більшість відомих сьогодні форм золотої рибки були виведені в період правління династії Мін (13681644). Саме тоді з'явилися предки майже всіх сучасних порід. Центрами їх розведення стали Пекін, Шанхай, Кантон[1]. Ці рибки утримувалися як прикраса у відкритих ставках або вазах в палацах імператорів. У 1369 році китайський імператор Хонгву, організував виробництво великих фарфорових судин для того, щоб тримати в них срібного карася. Поступово золоті рибки стали повсемісним захопленням. Китайські імператори утримували свої живі багатства в порцелянових вазах, прикрашених квітками лотоса, а китайські селяни для своїх улюбленців плели з рисової соломи кошики, такі щільні, що вода не виливалася. Звичайно, такі акваріуми були непрозорі, і за рибами спостерігати можна було тільки зверху[1]. Тому, виведені тоді породи враховували, перш за все, привабливість рибки для огляду зверху.

Як і багато секретів своїх досягнень, технології селекції і розведення золотих рибок китайці прагнули уберегти від розповсюдження за рубіж.

І хоч як не берегли китайські імператори свої живі скарби, в 1500 р. золота рибка потрапила в Корею, а в 1502 р.— в Японію, потім в Індонезію. Японські любителі вивели чимало нових форм і кольорових варіантів золотої рибки.[1]

Європа і Америка[ред.ред. код]

Європейські натуралісти, крім екзотичних золотих рибок, намагалися утримувати прісноводних і морських риб помірних широт. У середині XVII ст. тримали в'юна, щоб, спостерігаючи за його поведінкою, передбачати настання негоди.

Першим європейцем, який побачив і описав рибок незвичайної краси, був відомий італійський мандрівник Марко Поло (1254–1324)[1]. Про те, коли золоті рибки потрапили до Європи, точно ніхто не знає. Називають різні дати, більшість з них належить до XVII ст. Заморські дива, привезені на військових вітрильниках, оселилися в просторих басейнах при дворах королів під охороною караулу гвардійців, підносились як дари або як винагорода дворянам.

Першою європейською книжкою з акваріумістики була видана в 1797 р. в Тюрінгії «Природнича історія свійських тварин» Й. М. Бехштейна, де описано умови утримання в неволі в'юна і золотої рибки[1].

Труднощі, з якими стикалися перші акваріумісти, було усунуто завдяки багатьом досягненням біології в XVIII–XIX ст.: відкриттю мікроорганізмів, дихання і фотосинтезу рослин, виникненню науки генетики тощо.

«Природна історія Бразилії» 1648
Сторінка з книги «Природна історія Бразилії» 1648
  • У 1728 році в теплицях англійського герцога Річмондського вперше були створені умови для нересту золотих рибок, фахівцям вдалося вигодувати мальків.
  • У 1841 році з'явився перший акваріум (англ. aquarium) в сучасному розумінні цього слова. У акваріумі містилися рослини і акваріумні рибки. Англійський учений Незевіль Вард (Nathaniel Bagshaw Ward) (17911868), відомий тим, що в 1829 році почав вирощувати рослини в скляних судинах (англ. Wardian case) і так випадково став одним з прабатьків сучасного акваріума. Вард поселив в скляну судину золотих рибок разом з рослиною валіснерією (Vallisneria L. 1753). Зрозуміло, що вироби з скла відомі людству вже більше шести тисяч років і задовго до Варда риб і рослини поміщали в скляні ємності. Але Вард вважається винахідником саме сучасного акваріума.

Організував цю виставку англійський учений-натураліст Філіп Анрі Госс (Philip Henry Gosse), який запропонував слово «акваріум». Через два роки ця виставка перетворилася на постійну Лондонську виставку, яка згодом стає першим акваріумом — павільйоном, а згодом — постійним Лондонським акваріумом.

  • У 1853 році Е. А. Россмесслер (англ. Emil Adolf Rossmaessler) і Філіп Анрі Госс дали назву винаходу Н. Варда. Німецький природодослідник Еміль Адольф Россмесслер дав назву — «Aquarien». В цей же час в працях Філіп Анрі Госс уживається слово — «Aquaraum» — «аквараум» (аква — вода, раум — приміщення). Відкривається перший публічний акваріум в Лондоні.
  • Інтерес до акваріумістики вимагав довідкової допомоги на цю тему. Першою книгою можна назвати «Акваріум або Відкриті чудеса глибин», професора Едінбурзького університету Філіп Анрі Госс, видану в 1854 році. Ім'ям Госсе названа рибка Apistogramma gossei.
Прісноводний акваріум, 1856 рік
  • У 18561857 роках виходять в світ книги німецького зоолога Э. А. Россмесслера «Озеро в склі» («Der See im Glase») і «Прісноводий акваріум».
  • У 1858 році виходить брошура Л.Мюллера «Акваріум».
  • Великий успіх мали акваріуми, встановлені на Всесвітній виставці в Парижі 1867 р. Французькі любителі набули достатнього досвіду для того, щоб у 1869 р. П'єр Карбоньє вперше зумів добитися нересту макроподів і виростити їх потомство в акваріумних умовах.
  • У 1868 році відкривається станція в Аркашоне. У Відні видана книга професора медицини Г. Егера (Gustav Jäger) «Життя у воді і акваріумі».
  • У 1869 році в Берліні відкривається морський публічний акваріум з штучною морською водою, побудований на розі Унтер-ден-лінден і Фрідріх-штрассе за проектом знаменитого Альфреда Брема (Alfred Edmund Brehm), автора багатотомного «Життя тварин». У цьому ж році французький природодослідник П'єр Карбонье (Pierre Carbonnier) почав розводити перших екзотичних риб: макроподів доставлених з Китаю в 1869 і півників в 1874 роках.
Севастопольська Зоологічна станція, фото 1911 року
  • Весною 1871 року була відкрита перша в Європі Севастопольська Зоологічна станція.

З середини 70-х років XIX століття починається широке будівництво зоологічних станцій. Зоологічні станції внесли неоцінимий внесок до акваріумістики. Також необхідно відзначити важливу роль всесвітніх виставок в популяризації акваріумістики.

  • А в 1870 році А. Дорном (Anton Dohrn) з Н. Миклухо-Маклаєм, в Неаполі почалося будівництво сьогодні найбільш відомої зоологічної станції, повністю завершене в 1875 році. У створенні станції Дорну надавали підтримку багато відомих вчених, в їх числі Чарльз Дарвін. Із цього приводу відоме листування Дорна і Дарвіна. Знаменитий публічний акваріум був невід'ємною частиною станції, як важливе джерело доходу дослідницької установи і був відкритий в 1874 році. Станція була оснащена морськими акваріумами для гідробіологічних досліджень. Зоостанція в Неаполі одна з перших почала регулярно приймати вчених з інших країн. У 18711872 роках одним з перших відомих вчених, що займалися дослідженнями на станції був син лікаря Едвіна Ланкестера, Ланкестер Едвін Рей (англ. Edwin Ray Lankester) (18471929), англійський зоолог і ембріолог.
  • У 1876 році зоологічну станцію в Трієсті відвідав Зігмунд Фрейд, де за завданням директора станції К. Клауса вів свою першу наукову роботу по вивченню особливостей розмноження морських вугрів.

XX століття[ред.ред. код]

Сучасний солоноводний акваріум

Початок XX століття відмічений розвитком масової акваріумістики.

  • У 1905 році у Фіумі (нині р. Рієка, з 1991 р. у складі Хорватії) за ініціативою Гауса відкривається угорська біостанція.
  • У 1907 році проведений перший міжнародний конкурс макроподів в Дрездені.
  • У 1913 році побудований акваріум в Берлінському зоопарку.
  • У 1914 році, 15 липня урочисто спущений на воду перший дослідницький підводний човен «Лоліго». Планувалося, що його переженуть на зоологічну станцію в Ровінь. Ідея побудувати підводний човен спеціально для дослідницьких цілей належить німецькому зоологові і меценатові Шоттлендеру, який і сплатив велику частину вартості спорудження. Проект був розроблений фірмою Уайтхеда (Whitehead), м. Фіуме, нині Рієка. Але у серпні 1914 року почалася Перша світова війна, яка перекреслила всі плани по використанню підводного човна в дослідницьких цілях.
  • В Києві Л. А. Шелюжко заснував першу в нашій країні і найбільшу на той час в Європі риборозводню. Ця риборозводня працює і в наші дні. Багато видів риб Л. А. Шелюжко зумів розмножити вперше. На визнання його заслуг один з видів африканських коропозубих риб названо епіплатис Шелюжка.[1]

Друга світова війна завдала серйозного збитку акваріумістиці, особливо в регіонах, де проходили бойові дії. Після 1945 року найбільша кількість зоологічних станцій і океанаріумів діяла в США.

Акваріумістика і людина[ред.ред. код]

Типи акваріумних систем[ред.ред. код]

Основними типами акваріумних систем є прісноводні акваріуми, акваріуми із солоною водою та акваріуми із солонуватою водою.

Прісноводні акваріуми[ред.ред. код]

Риби і інші мешканці[ред.ред. код]

Рослини[ред.ред. код]

Технічне забезпечення[ред.ред. код]

Освітлення

Кімнатного освітлення для рослин в акваріумі не вистачає. Тому протягом 11—13 годин на день його треба освітлювати штучно люмінесцентними лампами або лампами розжарення. Установлюють стільки ламп, щоб їх загальна потужність становила 2 Вт на кожний квадратний дециметр площі дна для ламп розжарення і 2/3 Вт для яскравіших люмінесцентних ламп. Найкраще спостерігати за акваріумом, якщо світло падає зверху і спереду. Бажано, щоб світло падало рівномірно на всю площу дна. Для цього встановлюють кілька ламп по 25 Вт. Якщо акваріум освітлювати однією яскравою лампою, то в багатьох місцях буде тінь, а під лампою листя й каміння швидко обростатимуть водоростями.

Лампи розміщують у рефлекторах, що відбивають світло або ховають їх разом з іншими приладами під кришкою з фанери чи пластмаси. Внутрішню поверхню кришки фарбують у білий колір. Кришку і рефлектори від поверхні води відокремлюють склом, яке на кілька міліметрів підіймають над каркасом акваріума. Краплі води з нижнього боку скла освітленню не заважають.

Усі електричні з'єднання і проводи повинні бути добре ізольовані. Баластні пристрої люмінесцентних ламп під час роботи нагріваються, це тепло можна використати для нагрівання води, розмістивши їх під акваріумом.

Голандські акваріуми[ред.ред. код]

Солоноводні акваріуми[ред.ред. код]

Риби і інші мешканці[ред.ред. код]

Рослини[ред.ред. код]

Технічне забезпечення[ред.ред. код]

Океанаріуми[ред.ред. код]

Докладніше: Океанаріум

Океанаріум, на відміну від акваріуму, вирізняється більшими масштабами та представляє насамперед морських істот відкритого моря, а не узбережжя.

Галерея[ред.ред. код]

Домашній акваріум на 240 літрів
Домашній акваріум на 240 літрів


[[Файл:|1100px|Піраньї з річки Амазонки виставлені в акваріумі Антверпентськомого зоопарку в Бельгії]]
Піраньї з річки Амазонки виставлені в акваріумі Антверпентськомого зоопарку в Бельгії

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Шереметьев И. И. Аквариумные рыбы.—К.: Рад. шк., 1989,—221 с.—На укр.яз. ISBN 5-330-00394-6

Література[ред.ред. код]

  • Шереметьев И. И. Аквариумные рыбы.—К.: Рад. шк., 1989,—221 с.—На укр.яз. ISBN 5-330-00394-6

Посилання[ред.ред. код]