Акведук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Акведу́к (лат. aquaeductus — водогін) — споруда для подачі води до населених пунктів або зрошувальних полів з більш високого місця, у вузькому сенсі — міст чи естакада з водоводом (трубою чи каналом) для переведення трубопроводів або каналів через балки, річки та дороги.

Акведук в Сеговії

Історія[ред.ред. код]

Акведуки почали будувати в Римській імперії. Римські канали були грандіозними спорудами, що складалися з кількох ярусів кам'яних аркад.

Давні греки також водили акведуки, вони побудували водогін завдовжки 1,3 км поруч із Афінами ще 2,5 тисяч років тому.

Один з найвідоміших давньоримських акведуків на території сучасної Франції знаходиться неподалік від Ремулена — Пон-Дю-Гар.

У XVIII столітті було споруджено акведуки в Царському Селі (Пушкіно, Росія) та в Німі (Франція).

Початок XX століття — побудовані акведуки на Таїцькому водогоні та в Ростокіному на старому Митищенському водогоні під Москвою.

Призначення[ред.ред. код]

Акведук в Криму (село Ботанічне)

Історично, акведуки активно будували культури з розвиненим землеробством та використовували для зрошення земель.

Інша, не менш відома роль акведуків — забезпечення населених пунктів питною водою. Деякі зі знаменитих римських акведуків ще й досі використовуються за цим призначенням.

На сьогодні акведуки застосовуються у зрошувальних системах і споруджуються здебільшого із залізобетону. В Україні невеликі акведуки збудовані в Криму, де відбувається зрошення за їх допомоги сухих степових ділянок, перетворених під орні землі.

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Клименюк Т. М., Проскуряков В. І., Ковальчук Х. І. Ілюстрований словник архітектурних термінів. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. — С. 66. — 500 прим. — ISBN 978-966-553-985-8
  • Уайт Э. Робертсон Б. Архитектура: формы, конструкции, детали. Иллюстрирований справочник. — Москва: АСТ Астрель, 2009. — С. 47. — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-018511-5