Тома Аквінський

Тома Аквінський лат. Thomas Aquinas
Народився	1225 Італія
Помер	†7 березня 1274 Фоссанова, Італія
Відомий	Філософ, теолог

Святи́й Тома́ (Фома, Томас) Акві́нський (лат. Thomas Aquinas, нім. Thomas von Aquin, італ. Tommaso d'Aquino, *1225, замок Роккасекка поблизу Аквіно, Італія — †7 березня 1274 р., Fossanova, Італія) — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної школи томізму, святий католицької церкви. Монах-домініканець.

Як видатний вчитель Християнської церкви, він також є головним представником філософії Високого Середньовіччя — філософської схоластики. Тома Аквінський залишив після себе фундаментальну працю, що мала вплив на виникнення неотомізму та неосхоластики і досі має важливе теологічне та філософське значення.

Тома Аквінський створив своєрідну енциклопедію католицького богослов'я «Сума теології», в якій усі питання пізнання природи і суспільства розглядалися з позицій теологічного раціоналізму. Висуваючи ідею гармонії віри і розуму, він намагається підкорити науку богослов'ю, а тому розрізняє істини розуму та істини одкровення, вважаючи останні недоступними розуму, підвладними лише душі (вірі).

Життя

Очевидно, ще в дитячому віці був відданий батьками до бенедиктинського монастиря в Монте-Касіно.

Коли Фрідріх II бенедиктинців звідти вигнав, він вступив до Неапольського університету і проти волі батьків — до новоствореного ордену домініканців (1243).

Через два роки керівництво ордену послало його до Парижа навчатися у Альберта Великого, за яким він попрямував до Кельну, але у 1252 р. повернувся до Парижа — і почав викладацьку діяльність, яку пізніше продовжив у Орв'єто, Вітебро і Римі, а потім знову у Парижі.

1272 року переїхав до Неаполя, але невдовзі помер дорогою на Другий Ліонський собор.

Головними зусиллями його теологічної діяльності були намагання поєднати раціоналізм Арістотеля з християнськими одкровеннями.

Завдяки своїм енциклопедичним знанням, викладеним у творах «Summa theologiae» і «Summa contra gentiles», він не тільки володів умами тогочасних теологів, але зробив великий вплив на подальший розвиток філософії. Також Тома Аквінський є творцем П'яти доказів існування Господнього:

• доказу від руху;
• доказу від першопричини;
• доказу від необхідності та випадковості;
• доказу від ступеня досконалості;
• доказу божественного керування світом.

У 1323 р. Римо-католицька церква проголосила його святим, а у 1567 р. включила до складу Вчителів церкви.

Філософські ідеї

Тома Аквінський був відомим систематизатором середньовічної схоластики. Він пристосовував вчення Арістотеля до католицизму. Найвідомішим його твором є «Сума теології».

Теорія двох істин

За часів Томи Аквінського значно зросла роль наукового і філософського пізнання. Тому було вже неможливо ігнорувати і не помічати досягнення розуму і науки. Аквінський намагався створити таку доктрину, яка дала б можливість контролювати філософське і наукове пізнання церквою. Ще у попередні століття західноєвропейськими схоластами була висунута теорія «двох істин». За даною теорією, наука і філософія здобувають знання, спираючись на досвід і розум. На відміну від них теологія здобуває істину в божественному одкровенні. Таким чином теорія двоїстої істини поділила так би мовити сфери впливу між теологією і наукою. Божественне одкровення, вважали представники цієї теорії недоступне розуму. Фома Аквінський чітко визначив сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але хоч наукове знання об‘єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера діяльності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є «істини розуму», предметом теології — «істини одкровення». Але між наукою і вірою, філософією і теологією немає суперечності. Християнська істина стоїть вище розуму, але вона не суперечить йому. Істина може бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим об‘єктом теології та філософії і джерелом всякої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між теорією і вірою. Водночас не всі «істини одкровення» можна довести раціонально. Та це не ознака, що вони не правдиві чи суперечать розуму. Богословські істини «надрозумні», але не «протирозумні». Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче теології. А тому філософія і є «служницею теології». Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтувати християнські догми. Логічні доведення допомагають краще розуміти ці догми і зміцнити віру в людині.

Докази існування Бога

Тома Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доведень, які стали класичними в західноєвропейській теології:

• Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог.
• Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог.
• Все в світі існує не випадково, а з необхідністю, ця необхідність — Бог.
• Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.
• У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати «остання» і головна ціль — Бог.

Проте деякі інші догми християнства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма про Трійцю, про втілення Христа, про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити, не тому, що вони протирозумні і ірраціональні, а тому саме, що вони «надрозумові», їх доведення не в змозі здійснити обмежений людський розум. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.

Твори Томи Аквінського

1. Богословські синтези:

• Scripta super libros Sententiarum (Коментар до «Сентенцій» Петра Ломбардського) — біля 1256
• Summa Contra Gentiles (Сума проти язичників) — 1261—1263
• Summa Theologiae (Сума теології) — 1265—1273

2. Університетські диспути:

• Quaestiones disputatae (Дискутовані питання):
  • De veritate (Про правду) — 1256—1259
  • De potentia Dei (Про Божу могутність) — 1259—1268
  • De spiritualibus creaturis (Про духовні сотворіння) — 1269
  • De anima (Про душу) — 1269—1270
  • De unione Verbi incarnati (Про єдність втіленого Слова) — 1268—1272
  • De malo (Про зло) — 1263—1271
  • De virtutibus (Про чесноти) — 1269—1272
  • De immortalitatae animae (Про безсмертність душі) — ?
  • Utrum anima conjuncta cognoscat seipsam per essentiam (Чи внутрішня душа пізнає саму себе у своїй суті?) — ?

• Quaestiones de quodlibet (Різні питання) I—XII:
  • I—VI — 1269—1272
  • VII—XI — 1256—1259
  • XII — біля 1270

3. Коментарі до Святого Писання:

• Expositio in Job ad litteram (Коментар до Книги Йова) — біля 1260
• In Psalmos Davidis expositio (Коментар до Книги Псалмів) — 1272—1273
• Expositio in Canticum Canticorum (Коментар до Книги Пісні Пісень) — ?
• Expositio in Isaiam prophetam (Коментар до Книги Пророка Ісаї) — 1256—1259
• Expositio in Jeremiam prophetam (Коментар до Книги Пророка Єремії) — 1267—1268
• Expositio in Threnos Jeremiae prophetae (Коментар до Книги Плачу Єремії) — 1267—1268
• Glossa continua in Matthaeum, Marcum, Lucam, Joannem (Catena Аurea — Збірка коментарів Святих Отців до Євангелій, «Золотий ланцюг») — 1263—1264
• Expositio in evangelium s. Matthaei (Коментар до Євангелія від Матея) — 1269—1272
• Expositio in evangelium s. Joannis (Коментар до Євангелія від Йоана) — 1269—1272
• Expositio in s. Pauli Epistolas (Коментар до Листів Апостола Павла) — 1259—1272

4. Коментарі до творів Аристотеля:

• In libros Peri Hermeneias expositio (Коментар до книги «Пояснення») — 1269—1271
• In libros posteriorum Analyticorum expositio (Коментар до книги «Аналітика ІІ») — 1268
• In octo libros Physicorum expositio (Коментар до восьми книг «Фізики») — 1268—1271
• In libros De caelo et mundo expositio (Коментар до книги «Небеса та світ») — 1272—1273
• In libros De generatio et corruptione expositio (Коментар до книги «Народження та заникнення») — 1269—1273
• In libros De anima expositio (Коментар до книги «Душа») — 1268—1271
• In librum De sensu et sensato expositio (Коментар до книги «Відуття та розсудок») — 1267—1271
• In librum De memoria et reminiscentia expositio (Коментар до книги «Пам'ять та спогади») — 1267—1271
• In duodecim libros Metaphysicorum expositio (Коментар до 12 книг «Метафізики») — 1270—1272
• In decem libros Ethicorum expositio (Коментар до 10 книг «Етики») — 1271—1272
• In libros Politicorum expositio (Коментар до книги «Політика») — 1265—1272

5. Інші коментарі:

• Expositio super librum Boethii De Trinitate (Коментар до книги Боеція «Про Трійцю») — 1257—1259
• Expositio in librum Boethii De hebdomadibus (Коментар до книги Боеція «Добро поганих субстанцій») — 1257—1259
• Expositio in Dionysium De divinis nominibus (Коментар до книги (Псевдо)Діонізія Ареопагітського «Імена Божі») — біля 1261
• Super librum De causis expositio (Коментар до книги «Причини») — 1271

6. Полемічні твори:

• Contra impugnates Dei cultam et religionem (Проти тих, що виступають проти Божого культу та релігії) — 1256
• De perfectione vitae spiritualis (Про досконалість духовного життя) — 1270
• Contra pestiferam doctrinam retrahentium pueros a religionis ingressu (Проти згубного вчення, що відволікає молодь від вступу до монастиря) — 1270
• De unitate intellecuts, contra Averroistas (Про єдність інтелекту. Проти авероїстів)- 1270
• De aeternitate mundi, contra murmurantes (Про відвічність світу. Проти тих, що ремствують) — 1271

7. Трактати на особливі теми:

• De fallaciis ad quosdam nobiles artistas (Про обман деяких відомих артистів) — 1244—1245
• De propositionibus modalibus (Про модальні твердження) — 1244—1245
• De ente et essentia (Про суще та сутність) — перед 1256
• De principiis naturae ad fratrem Sylvestrum (Про початки природи. Брату Сильвестру) — перед 1256
• Compendium theologiae ad fratrem Reginaldum socium suum carissimum (Резюме богослов'я. Брату Регінальду, дорогому співробітнику) — 1260—1273
• De substantiis separatis, seu de angelorum natura, ad fratrem Reginaldum, socium suum carissimum(Про істоти відділені, тобто про природу ангелів. Брату Регінальду, дорогому співробітнику) — після 1270
• De Regno (De regimine principium), ad regem Cypri (Про царсто (Про принципи царювання). Королю Кіпру) — 1267

8. Експертні висновки:

• Contra errores graecorum, ad Urbanum IV Pontificem Maximum (Проти помилок греків. Папі Урбану ІV) — 1263
• Responsio ad fr. Joannem Vercellensem, Generalem Magistrum Ordinis Praedictatorum, de articulis CVIII ex opere Petri de Tarentasia (Відповідь брату Йоану Верцельському, Генералу Ордена Проповідників, відносно 108-го розділу твору Петра Тарентаського) — 1264—1266
• Responsio ad fr. Joannem Vercellensem, Generalem Magistrum Ordinis Praedictatorum, de articulis XLII (Відповідь брату Йоану Верцельському, Генералу Ордена Проповідників, відносно 42-го розділу) — 1271
• De forma absolutionis, ad Generalem Magistrum Ordinis (Про форму відпущення гріхів. Генералу Ордена Проповідників) — 1269—1272
• De secreto (Про тайну) — 1269

9. Листи:

• De articulis fidei et Ecclesiae sacramentis, ad archiepiscopum Panormitanum(Про правди віри та церковні таїнства. Архієрископу Палермо) — 1261—1262
• Ad Bernardum, abbatem Cassinensem (Бернарду, абату Кассіно) — 1274
• Expositio super primam decretalem «De fide catholica et sancta Trinitate» et super secundam «Damnamus autem» (Коментар до першого декрету «De fide catholica et sancta Trinitate» («Католицька віра і Пресвята Трійця»), а також до другого «Damnamus autem»(«Засуджуємо»)) — 1259—1266
• De rationibus fidei contra Saracenos, Graecos et Armenos, ad Cantorem Antiochiae (Про раціональність віри. Проти мусульман, греків та вірменів. Півцю Антіохії) — 1261—1264
• De motu cordis, ad Magistrum Philippum (Про рух серця. Вчителеві Філіпу) — 1270—1271
• De mixtione elementorum (Про змішані елементи) — 1270—1271
• Responsio ad lectorem Venetum de articulis XXXVI (Відповідь професору Венету відносно статті 36-ї) — 1271
• Responsio ad lectorem Bisuntinum de atriculis VI (Відповідь професору Бізунтину відносно статті 6-ї) — ?
• De emptione et venditione ad tempus (Про купівлю та продаж на певний час) — 1262
• De modo studendi (Про студентський стан) — ?
• De regimine Judaeorum, ad Ducissam Branantiae (Про царювання євреїв. Проводирці Брананції) — 1270—1272
• De sortibus ad Dominum Jacobum de …? (Про долю. Пану Якову з…?) — 1269—1272
• De occultis operationibus naturae, ad quendam militem ultramontanum (Про таємничі дії природи. Тим, що служать за кордоном) — ?
• De iudiciis astrorum, ad quendam militem ultramontanum (Про вироки зірок. Тим, що служать за кордоном) — ?

10. Літургійні твори та проповіді:

• Officium de festo Corporis Christi, ad mandatum Urbani Papae IV (Чин Врочистості Пресвятої Євхаристії. За дорученням Папи Урбана ІV) — 1264
• Adoro te devote («Поклоняюсь тобі»)
• та інші молитви

Проповіді:

• De duobus praeceptis caritatis et decem legis praeceptis (Дві заповіді Любові та 10 заповідей Права) — 1273
• Devotissima expositio super symbolum apostolorum (Побожний коментар до Апостольського Символу віри) — 1273
• Expositio devotissima orationis dominicae (Побожний коментар до Молитви Господньої (Pater noster))- 1273
• Devotissima expositio super salutationae angelica (Побожний коментар до Ангельського поздоровлення (Ave Maria)) — 1269—1273

• та багато інших проповідей.

11. Труди з сумнівною автентичністю:

• De instantibus
• De natura verbi intellectus
• De principio individuationis
• De natura generis
• De natura accidentium
• De natura materiae
• De quatuor oppositis
• De demonstratione

Український переклад

• Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої «Політики» / Пер. з латини О. Кислюк; авт. передм. В. Котусенко. — 2-е вид. — К.: Основи, 2003. — 796 с.
• св.Тома Аквінський. Компендіум теології.Інститут св.Томи Аквінського. Київ., 2011р. Мова: білінгва 20лат./укр.

Література

1. (рос.) Фома Аквинский. Онтология и теория познания. — М., 2001.