Аквітанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Аквітанія
Aquitaine
Прапор регіону Аквітанія
Логотип регіону Аквітанія
(Прапор регіону) (Логотип регіону)
Розташування
Карта Франції з позначенням регіону Аквітанія
Адміністрація
Столиця Бордо
Президент ради Ален Руссе
Префект Франсі Ідрак
Департаменти Дордонь
Жиронда
Ланди
Ло і Гаронна
Атлантичні Піренеї
Округи 18
Кантони 235
Комуни 2 296
Статистика
Площа1 41,208 км²
Населення (7-е місце)
 * 01.01.2006
(за оцінками)
3 099 млн.
 * 08.03.1999
(за переписом)
2 908 359 чол.
 * Щільність ({{{Щільність населення у визначеному році}}}) {{{Щільність}}}/км²
1 За земельним реєстром, за винятком озер, ставків і льодовиків площею більше 1 км², а також естуарій річок.
Франція

Аквітанія (лат. Aquitania, фр. Aquitaine) — історична область і регіон на південному заході сучасної Франції, обмежена Біскайською затокою на заході, Піренеями на півдні, річкою Луара на півночі і Роною на сході.
Столиця регіону - Бордо. Площа регіону 41 300 км2.
Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди, Ло і Гаронна.

[ред.] Історія

Вперше згадується Цезарем (I століття до н.е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та р. Гаронною, населена іберійськими племенами.

У Римській імперії в період правління Авґуста (27 до н.е.14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284305) була розділена на 3 провінції:

  • Aquitania prima (північний схід)
  • Aquitania secunda (північний захід)
  • Aquitania Novempopulana ("дев’яти народів") або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.

Під час розпаду Римської імперії Аквітанія була захоплена вестґотами, що заснували в 418 році в Південній Галії перше на території Західної Римської імперії варварське королівство з центром у Тулузі.

У 507 році після багаторічних війн вестґотів змінили франки на чолі з Хлодвігом.

У другій половині VII — першій половині VIII ст. Аквітанія як частина Франкської держави була герцогством, що користувалося певною самостійністю.

У VIII столітті до Аквітанії дійшли маври, але незабаром були вигнані, і з 778/781 по 877 Аквітанія — королівство, васальне Каролінґам, а потім знову герцогство.

У 1137 році Елеонора, спадкоємиця останнього герцога Аквітанії, вийшла заміж за французького короля Людовика VII, у зв'язку з чим Аквітанія була приєднана до володінь французької корони; у 1154 році в результаті другого браку Елеонори з Генріхом Плантагенетом (1152) вона відійшла до Англії.

З XIII століття назва Аквітанія витісняється найменуванням Гієнь (Guyenne). У XIIXV ст. вона періодично знаходилася під владою англійських королів, в 1453 році була повернена Франції. У XVIIXVIII ст. входила до складу губернаторства Гієнь і Гасконь (центр — Бордо), що перестав існувати з введенням в ході Великої французької революції поділу на департаменти.

[ред.] Населення

  • 1986 - 2 718 000 чол.
  • 2002 - 2 966 556 чол.

[ред.] Промисловість

Червоні вина (Margaux, St. Julien) виробляються в районі Медок, що межує з Жирондою.


Франція Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Особисті інструменти