Аквітанія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Аквітанія | ||
|---|---|---|
| Aquitaine | ||
|
|
||
| (Прапор регіону) | (Логотип регіону) | |
| Розташування | ||
|
||
|
|
||
| Столиця | Бордо | |
| Президент ради | Ален Руссе | |
| Префект | Франсі Ідрак | |
| Департаменти | Дордонь Жиронда Ланди Ло і Гаронна Атлантичні Піренеї |
|
| Округи | 18 | |
| Кантони | 235 | |
| Комуни | 2 296 | |
|
|
||
| Площа1 | 41,208 км² | |
| Населення | (7-е місце) | |
| * 01.01.2006 (за оцінками) |
3 099 млн. | |
| * 08.03.1999 (за переписом) |
2 908 359 чол. | |
| * Щільність ({{{Щільність населення у визначеному році}}}) | {{{Щільність}}}/км² | |
| 1 За земельним реєстром, за винятком озер, ставків і льодовиків площею більше 1 км², а також естуарій річок. | ||
Аквітанія (лат. Aquitania, фр. Aquitaine) — історична область і регіон на південному заході сучасної Франції, обмежена Біскайською затокою на заході, Піренеями на півдні, річкою Луара на півночі і Роною на сході.
Столиця регіону - Бордо. Площа регіону 41 300 км2.
Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди, Ло і Гаронна.
[ред.] Історія
Вперше згадується Цезарем (I століття до н.е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та р. Гаронною, населена іберійськими племенами.
У Римській імперії в період правління Авґуста (27 до н.е. — 14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284—305) була розділена на 3 провінції:
- Aquitania prima (північний схід)
- Aquitania secunda (північний захід)
- Aquitania Novempopulana ("дев’яти народів") або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.
Під час розпаду Римської імперії Аквітанія була захоплена вестґотами, що заснували в 418 році в Південній Галії перше на території Західної Римської імперії варварське королівство з центром у Тулузі.
У 507 році після багаторічних війн вестґотів змінили франки на чолі з Хлодвігом.
У другій половині VII — першій половині VIII ст. Аквітанія як частина Франкської держави була герцогством, що користувалося певною самостійністю.
У VIII столітті до Аквітанії дійшли маври, але незабаром були вигнані, і з 778/781 по 877 Аквітанія — королівство, васальне Каролінґам, а потім знову герцогство.
У 1137 році Елеонора, спадкоємиця останнього герцога Аквітанії, вийшла заміж за французького короля Людовика VII, у зв'язку з чим Аквітанія була приєднана до володінь французької корони; у 1154 році в результаті другого браку Елеонори з Генріхом Плантагенетом (1152) вона відійшла до Англії.
З XIII століття назва Аквітанія витісняється найменуванням Гієнь (Guyenne). У XII—XV ст. вона періодично знаходилася під владою англійських королів, в 1453 році була повернена Франції. У XVII—XVIII ст. входила до складу губернаторства Гієнь і Гасконь (центр — Бордо), що перестав існувати з введенням в ході Великої французької революції поділу на департаменти.
[ред.] Населення
[ред.] Промисловість
Червоні вина (Margaux, St. Julien) виробляються в районі Медок, що межує з Жирондою.
Заморські регіони: Гваделупа • Мартініка • Реюньйон • Французька Гвіана
| Це незавершена стаття з географії Франції. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |


