Аквітанія
| Аквітанія | ||
|---|---|---|
| Aquitaine | ||
|
 |
|
| (Прапор регіону) | (Логотип регіону) | |
| Розташування | ||
|
||
|
|
||
| Столиця | Бордо | |
| Президент ради | Ален Руссе | |
| Префект | Франсі Ідрак | |
| Департаменти | Дордонь Жиронда Ланди (департамент) Лот і Гаронна Атлантичні Піренеї |
|
| Округи | 18 | |
| Кантони | 235 | |
| Комуни | 2 296 | |
|
|
||
| Площа1 | 41,208 км² | |
| Населення | (7-е місце) | |
| * 01.01.2006 (за оцінками) |
3 099 млн. | |
| * 08.03.1999 (за переписом) |
2 908 359 чол. | |
| * Щільність (2006) | 75/км² | |
| 1 За земельним реєстром, за винятком озер, ставків і льодовиків площею більше 1 км², а також естуарій річок. | ||
 |
||
Аквітанія (лат. Aquitania, фр. Aquitaine) — історична область і регіон на південному заході сучасної Франції, обмежена Біскайською затокою на заході, Піренеями на півдні, річкою Луара на півночі і Роною на сході.
Столиця регіону — Бордо. Площа регіону 41 300 км2.
Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди, Ло і Гаронна, Атлантичні Піренеї.
[ред.] Історія
Вперше згадується Цезарем (I століття до н.е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та р. Гаронною, населена іберійськими племенами.
У Римській імперії в період правління Октавіана Августа (27 до н.е. — 14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284—305) була розділена на 3 провінції:
- Aquitania prima (північний схід)
- Aquitania secunda (північний захід)
- Aquitania Novempopulana («дев’яти народів») або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.
Під час розпаду Римської імперії Аквітанія була захоплена вестготами, що заснували в 418 році в Південній Галії перше на території Західної Римської імперії варварське королівство з центром у Тулузі. Це королівство окрім Аквітанії охоплювало також частину Іспанії.
У 507 році після битви при Вує фр. Vouillé в результаті багаторічних воєн відійшла до франків на чолі з Хлодвігом і стала герцогством у складі Франкської держави.
В 670 році в Аквітанії утвердилася влада герцогів, владу та самостійність яких зміг зламати лише Карл Великий в 769 році.
У VIII столітті до Аквітанії дійшли маври, але незабаром були вигнані, і з 778/781 по 877 Аквітанія без Ґасконі — королівство, васальне Каролінгам, а потім знову герцогство з якого виділилися Тулузьке графство та Септиманія. Врешті Аквітанія дісталася графам Пуату які в 1058 році підкорили і Ґасконь.
У 1137 році Елеонора, спадкоємиця останнього герцога Аквітанії, вийшла заміж за французького короля Людовика VII, у зв’язку з чим Аквітанія була приєднана до володінь французької корони. У 1154 році в результаті другого шлюбу Елеонори з Генріхом Плантагенетом (1152) Аквітанія відійшла до Англії. В 1259 році за Паризьким договором визнавалося, що Аквітанія — це володіння англійської корони.
З XIII століття назва Аквітанія витісняється найменуванням Ґієнь (Guyenne). У XII—XV століттях вона періодично знаходилася під владою англійських королів, в 1453 році була остаточно повернена Франції. У XVII—XVIII століттях входила до складу губернаторства Ґієнь і Ґасконь (центр — Бордо), що перестало існувати з введенням в ході Великої французької революції поділу на департаменти.
[ред.] Населення
[ред.] Промисловість
Червоні вина (Margaux, St. Julien) виробляються в районі Медок, що межує з Жирондою.
|
|||||||
