Акмолинська область

Акмолинська область
(каз. Ақмола облысы)
Герб
Адм. центр	Кокшетау
Найбільше місто	Степногорськ Щучинськ
Країна	Казахстан
Офіційна мова	казахська
Населення
- повне	747,2 тис. осіб
- густота	5,1
Етнікон	росіяни — 43,3 % % казахи — 25,5 %
Площа
- повна	146,2 км²
Часовий пояс	UTC+6
Дата заснування	1939 рік (1854 рік)
Аким	Сергей Александрович Дьяченко
Веб-сторінка	[1]

Акмоли́нська область (до 1960 — Акмолінська; у 1961—1992 роках — Цілиноградська; каз. Ақмола облысы, рос. Акмолинская область) — адміністративна одиниця на півночі Казахстану. Утворена 14 жовтня 1939 року (у 1961—1965 роках входила до Цілинного краю). Центр області — місто Кокшетау.

Площа області становить 146,2 тис. км² (включаючи місто Астана). Населення — 748,2 мешканців (2004).

Область межує на півночі з Північно-Казахстанською, на сході з Павлодарською, на півдні з Карагандинською, на південному заході і заході з Костанайською областями, у центрі з Астанинською міськрадою.

Територією області течуть річки Ішим з притоками Жабай і Терсаккан; Сілеті, Нура, Оленті. Тут знаходиться озеро Тенгіз.

Губернатор (акім) області — Сергей Александрович Дьяченко.

Історія

• 1854 — на приєднаних до Російської імперії землях утворена область Сибірських Киргизів із центром в місті Омську, яка ввійшла до Західно-Сибірського генерал-губернаторства
• 21 жовтня 1868 — область Сибірських Киргизів перейменована на Акмолінську область
• 18 травня 1882—4 березня 1917 — Акмолінська область у складі Степового генерал-губернаторства
• січень 1918 — скасовано Акмолінську область
• 19 липня 1919—5 грудня 1936 — територія області в складі РРФСР
• 1921—1928 — територія області в складі Акмолінської губернії (центр — місто Петропавловськ)
• 19 квітня 1925 — Акмолінська губернія увійшла до Казахської АРСР у складі РРФСР
• 1932—1939 — територія області в складі Карагандинської області
• 5 грудня 1936 — Казахської АРСР перетворена на Казахську РСР
• 14 жовтня 1939 — створено Акмолінську область Казахської РСР, до якої ввійшли 15 районів і 2 міста обласного значення
• 29 травня 1940 року — створено Шортандинський район
• 5 листопада 1941 року — зі складу Карагандинської області переданий Кургальжинський район
• 16 березня 1944 року — Арик-Балицький, Енбекшильдерський, Зерендинський, Рузаєвський і Щучинський райони ввійшли до Кокчетавської області
• 14 вересня 1954 року — до складу Кокчетавської області відійшло місто Степняк.
• 22 жовтня 1955 року — створені Баранкульський та Кійминський райони
• 26 грудня 1960 — скасовано Акмолінську область, її територія ввійшла до Цілинного краю
• 24 квітня 1961 — створено Цілиноградську область
• 24 квітня 1961—16 жовтня 1965 — область у складі Цілинного краю
• 23 листопада 1970 — із частин Кустанайської і Цілиноградської областей утворена Тургайська область
• 2 червня 1988 — до складу Цілиноградської області ввійшли Державінський, Єсільський, Жаксинський, Жанадалинський і Кійминський райони колишньої Тургайської області
• 17 серпня 1990 — із частин Кустанайської і Цілиноградської областей утворена Тургайська область
• 6 липня 1992 — Цілиноградську область перейменовано на Акмолинську
• 22 квітня 1997 — до складу області входять Державінський, Єсільський, Жаксинський, Жанадалинський і Кійминський райони скасованої Тургайської області
• 8 квітня 1999 — до складу області включені Єнбекшильдерський, Зерендинський та Щучинський райони і Кокшетауська міськрада Північно-Казахстанської області
• 22 квітня 1999 — центр Акмолинської області перенесено з Астани до Кокшетау

Природа

Область займає західну окраїну Казахської складчастої країни і прилеглі до неї рівнини. На південному заході і сході області виступають окремі невисокі пологі узгір'я й горби — залишки древніх гір. Улоговини часто заповнені мілководними солоними й прісними озерами. Крайня північно-східна частина області лежить у межах Західно-Сибірської низовини. Корисні копалини: боксити, кам'яне вугілля, сурма, залізна руда, будматеріали та ін.

Клімат різко континентальний, посушливий, зі спекою влітку й холодною малосніжною зимою. Річна сума опадів на півночі бл. 300 мм, на півдні зменшується до 200 мм і нижче.

Водами, особливо прісними, область бідна. Ріки мілководні, влітку часто пересихають. Головні ріки Ішим (притока Іртиша) і його притоки Терсаккан, Жабай та ін., Нура, на якій споруджено водосховище. Найбільші озера: Тенгіз (солоне) і Коргалжин (прісне).

Ґрунти — в північній частині області чорноземи, в середні частині темнокаштанові, ще південніше змінюються світлокаштановими і бурими, серед яких з'являються солонці і солончаки. Рослинність степова і, частково, напівпустельна (на півдні).

Населення

Населення області — казахи, росіяни, українці (понад 20 %). Українці почали оселюватись на території сучасної Акмолинської області з кінця XIX століття. Найгустіше заселені північної і центральної частини області. Міста: Кокшетау, Атбасар, Макінськ, Степногорськ та ін.

Господарство

Область входить до Карагандинського економічного району. Сучасне господарство області створене за роки радянської влади. Особливо великого розвитку набуло господарство області в зв'язку з освоєнням цілинних і перелогових земель в країні. Валова продукція промисловості в 1958 році зросла порівняно з 1940 у 7 разів. Промисловість: гірничовидобувна (видобування кам'яного вугілля, бокситів, сурми), машинобудівна, харчова, деревообробна і будматеріалів. В області є машиноремонтні заводи, великий деревообробний комбінат, порцеляновий і цегельний заводи, комбінат будматеріалів, кам'яні кар'єри та ін. У Макінську спеціалізований завод, що виготовляє поршневі кільця для тракторів.

Уся посівна площа — 4727,4 тис. га (1959). У землеробстві переважають зернові — 4045,3 тис. га (1959). Провідна культура — яра пшениця (3657,4 тис. га), ячмінь (128,7 тис. га), овес (113,4 тис. га), просо (130,8 тис. га). Із технічних — соняшник (26 тис. га), льон (19,6 тис. га), кукурудза на зерно, силос і зелений корм (126,9 тис. га). Тваринництво м'ясо-молочного напряму. Велика рогата худоба (в тис. голів) — 463,3 (на 1 січня 1959), в тому числі корів — 169,4; свиней — 176,1; овець і кіз — 1021,6; коней — 70.

Розвинуті автотранспорт і повітряне сполучення.

Адміністративний устрій

До складу області входять 17 районів, 2 міста обласного значення.

Райони

№	Район	Центр
1	Аккольський	місто Акколь
2	Аршалинський	селище Аршали
3	Астраханський	село Астраханка
4	Атбасарський	місто Атбасар
5	Буландинський	місто Макінськ
6	Бурабайський	місто Щучинськ
7	Єгіндикольський	село Єгіндиколь
8	Єнбекшильдерський	місто Степняк
9	Єрейментауський	місто Єрейментау
10	Єсільський	місто Єсіль
11	Жаксинський	село Жакси
12	Жаркаїнський	місто Державінськ
13	Зерендинський	село Зеренда
14	Коргалжинський	село Коргалжин
15	Сандиктауський	село Балкашино
16	Цілиноградський	аул Акмол
17	Шортандинський	селище Шортанди

Міста обласного значення

• Кокшетау
• Степногорськ

Населені пункти

Міста

• Акколь
• Атбасар
• Державінськ
• Єрейментау
• Єсіль
• Кокшетау
• Макінськ
• Степногорськ
• Степняк
• Щучинськ

Селища

• Айдабол
• Аксу
• Аршали
• Бестобе
• Бірлестік
• Бурабай
• Жолимбет
• Заводський
• Красногорський
• Научний
• Олексіївка
• Станційний
• Шантобе
• Шортанди

Сусідні області

• Карагандинська
• Костанайська
• Павлодарська
• Північно-Казахстанська
• Місто Астана

Див. також

• Астана
• Кокшетау
• Казахстан