Аксолотль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аксолотль
Аксолотль
Аксолотль
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Хвостаті (Caudata)
Підряд: Salamandroidea
Родина: Амбістомові (Ambystomatidae)
Рід: Амбістома (Ambystoma)
Вид: Аксолотль
Біноміальна назва
Ambystoma mexicanum
Shaw & Nodder, 1798
Синоніми
Gyrinus mexicanus
Axolotes guttata
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ambystoma mexicanum
ITIS logo.jpg ITIS: 586244
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8296
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ambystoma mexicanum

Аксолотльличинка амбістоми (Ambystoma) — вид земноводних з роду Амбістома родини Амбістомові.

1) Аксолотль – личинка хвостатих земноводних, амбістом; здатна до розмноження, завдяки неотенії. В природних умовах іноді не перетворюється у дорослу особину. Об’єкт експериментальних робіт - це тварина, що чудово пристосована до умов оточуючого середовища. Він має дивовижні здатності до регенерації та неотенії, що можуть бути корисними для людства в майбутньому.

2) Амбістома – рід хвостатих земноводяних родини амбістомових, поширений у Північній Америці, довжиною від 8 до 30 см, об’єднує у собі понад 20 видів. Мешкають у вологих місцях, яйця відкладають у воду. Мають неотенічну личинку – аксолотль.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Навколо класифікації аксолотлів і їх видової приналежності довгий час велись дискусії в науковому світі. Спочатку він був названий рибоподібним і вважався близьким родичем європейського протея (Протеї – сімейство хвостатих земноводних). Довжина від 16 до 40 см. Хвіст облямований шкіряною складкою. Зовнішні зябра зберігаються все життя. Характерна неотенія (від грецького néos – незрілий, молодий, та téino – розтягую, подовжую) – затримка онтогенезу у деяких видів організмів із надбанням здатності до статевого розмноження на стадії, що передує дорослому стану.

Хоча герпетологам давно були знайомі хвостаті земноводні – амбістоми, ніхто не міг припустити, що між ними і аксолотлями існує тісний зв’язок.

Лише на початку 20-го сторіччя відомий французький натураліст Ж. Кюв’є висловив думку про подібність аксолотлів з іншими личинками хвостатих земноводних, але все ж він відніс аксолотлів до зябрових земноводних.

І тільки в 1884р. німецький вчений Й.Кольман, ґрунтуючись на вивчення біології і розмноженні багатьох хвостатих амфібій, описав явище неотенії.

В 1864р. у Францію з Мексики вперше були привезені живі аксолотлі.

В 1913р. австрійські вчені Бабок і Лаумемберг застосували до аксолотля метод годування тиреоїдином (гормоном щитовидної залози). В результаті аксолотль порівняно швидко перетворився в амбістому .

Axolotls' life.jpg


Опис[ред.ред. код]

Аксолотлі дуже красиві тварини. Формою тіла вони схожі з тритонами.

Анатомія аксолотля

Особливою «прикрасою» у них є зябра. Кожна з трьох зябрових гілок по обидві сторони голови аксолотля, мають безліч маленьких шкіряних відростків, схожих на бахрому. Голова у аксолотлів чималенька, широка, за формою дещо схожа на трикутник і ущільнюється від кінчика «морди» до зябер. Очі, ніздрі і рот – все це знаходиться у передній частині голови аксолотлів. Шийний відділ хребта у них представлений лише одним кільцевим хребтом, тому голова аксолотлів напіврухома. Рот в них хапального типу, здатний широко розкриватися. Про аксолотлів можна сказати – «як повітря в рот набрали» і це в самому прямому сенсі, адже аксолотлі дихають не тільки зябрами, але і легенями, а повітря ковтають ротом.

Очі у них маленькі, пристосовані до розглядання предметів на близькій відстані. Загалом, органи чуття у аксолотлів розвинені слабко. Кінцівки у цих «ненажер» слабкі, п’ятипалого типу. На передніх кінцівках 4 пальці, п’ятий редукований, на задніх – п’ять. Уздовж спини і навколо хвоста у аксолотлів є «шкіряна облямівка» – плавник. Боки «водяних дракончиків» розкреслені вертикальними борознами. Шкіра гола, слизиста з великою кількістю горбочків виступаючих шкіряних залоз, що виділяють слиз.

Цікаво, що голова аксолотля не повністю зростається з тулубом. Між головою і короткою шиєю є два отвори по обидві сторони. Ці отвори відкриваються в глотку і прикриваються плівкою, у якій є декілька прорізів – зябрових щілин.

Зяброві щілини аксолотля
Голова аксолтля

Забарвлення аксолотлів буває найрізноманітнішим: оливковим, білим, чорним.

Утримання[ред.ред. код]

Утримування аксолотлів в акваріумі

Вважається, що у догляді Аксолотль невибагливі.

Для утримання аксолотлів підходять невеликі акваріуми, ємністю від 4—5 літрів на одну особину. Бажано, щоб були аерація та фільтрація води. Вода повинна бути середньої якості і нейтральною за показником активності : 7РН. В просторому акваріумі на дні повинен знаходитись пісок, який можна декорувати камінням і рослинами.

Схема облаштування акваріуму

Аксолотлів можна утримувати великими групами, але не рекомендується поміщати в акваріум з рибами, так як риби часто пошкоджують зябра аксолотлів, відкушуючи їх шматки, а аксолотль, в свою чергу, із задоволенням харчуються рибою.Тим не менше, ці амфібії дуже вимогливі до якості і температурі води. Для очищення і аерації води потрібно вбудувати в акваріум водяний фільтр. Освітлення і опалення не потрібно, так як аксолотль полюбляє тінь і температуру води 15—20 °C . Аксолотль спокійно переносить зниження температури до 12 °C, але погано ставляться до перегріву. Харчується мотилем, трубочником, шматочками м'яса або риби.

Харчування / годування[ред.ред. код]

Аксолотлі дуже ненажерливі тваринки, їдять вони, в основному, лише «їжу», яка рухається. Тваринам потрібно давати як можна більше різноманітної їжі, тому що вони можуть захворіти авітамінозом. Аксолотлі їдять сире м’ясо, рибу, земляних і мучних черв’яків: трубочників, мотиль та інших. Їжу дають мілко нарізаними шматочками, водячи пінцетом або паличкою перед самою мордою амфібії.

Годування аксолотля

Є у цих «ненажер» з прекрасним апетитом одна дивовижна здатність, якщо «ненажерливий дракончик» переїв що-небудь, то загноєння шлунку йому не загрожує, бо аксолотлі здатні відригувати шматки їжі, які не переварилися. Щоб очистити шлунок від невиведених відходів, вони ковтають маленькі камінці, які потім викидаються назовні через рот, разом з прилиплим до неї «брудом».

Оптимальним для годування аксолотлів в умовах неволі є "графік стабільного раціону аксолотлів». Такий раціон вигаданий мною не просто так.В цьому графіку продумано кожний день: як видно з таблиці – 2 дні в тиждень (вівторок, п’ятниця) – триразове харчування; понеділок, четвер, неділя – дворазове харчування. Тобто: наприклад – вівторок – аксолотлі наїдаються вдосталь, після чого йде «день профілактики» проти загноєння залишків їжі в шлунку, оскільки, піднімати рівень харчування не бажано – тому створено «день дворазового харчування», це начебто перехідний день від дієти до «бенкетування».

Графік стабільного тижневого раціону аксолотлів

Розмноження[ред.ред. код]

У аксолотлів зовнішні наявні зовнішні відмінності між самцями і самками. Справа в тому, що у аксолотлів, хоч і розвинені статеві відмінності, але не яскраво, до певного часу. Але досвідченій людині не коштує великих зусиль знайти різницю між самцем і самкою. Різниця полягає у тому, що у самця наявні припухлості у анального отвору – це сама головна відмінність, але у самок також є припухлості у заднього проходу, але вони набагато менші, аніж у самців, порівнюючи їх наочно, це становиться очевидним. І ще одна відмінність – самки зазвичай товстіші за самців.

Статеві відмінності у аксолотлів (справа - самка, зліва - самець)

Природна амбістома досить широко розповсюджена в Центральна Мексиці: штат Мехіко, південні райони озера Ексочимілко (Xochimilco). Ця невелика в середньому 10 – 12 см амбістома цікава тим, що постійно мешкає на суші, часто її знаходять у дуплах дерев. На відміну від інших амбістом, розмножується в середньому восени (у вересні – жовтні), відкладає яйця на суші, а не у воді і не в цілому ікряному мішку, а окремими комами ікри. Місцем, де самка відкладає яйця, слугують невеликі ямки у лісі, серед лісової підстилки. Самка, відклавши 50 – 200 яєць, залишається їх охороняти. Діаметр яйця 2 – 7 мм, з оболонками 4, 2 – 5 м. Ямка з ікрою повинна бути залита осінніми дощами і в цьому випадку з ікри скоро виклеюються личинки довжиною 19 – 25 мм, з великими пір’яними зябрами. Через 7 – 9 місяців, досягнувши 63 – 74 мм вони метаморфізують. У випадку, якщо восени дощей не було і ямки з ікрою не наповнились водою, личинки виклеюються навесні, і самка знаходиться з яйцями весь цей час, очевидно, зволожуючи їх виділеннями шкіри. Полова зрілість наступає у віці 15 – 17 місяців.

Цікавий факт, що аксолотлі здатні розмножуватись навіть на стадії личинки, це явище отримало назву повної неотенії («синдром Пітера Пена»). Як у амбістоми, у аксолотлів запліднення внутрішнє. Самець відкладає на дно водойми декілька сперматозоїдів, а самка підбирає їх клоакою і відкладає ікру.

Якщо аксолотль потрапляє у глибоку водойму, то метаморфоз не закінчує і назавжди залишається личинкою. Це відбувається через недостатність щитовидної залози, скоріш за все, це пристосування тварин до несприятливих умов навколишнього середовища.

В у мовах неволі теж можна провести розмноження: попередньо розсаджених виробників відгодовують, а через деякий час пересаджують в нерестовик з чистою і прохолодною водою. Температура води повинна бути трохи нижча, ніж зазвичай. Як правило, в нерестовик поміщають одного самця і кілька самок. Нерест відбувається ввечері, після чого виробників потрібно відсадити, а температуру в акваріумі підняти до 22 ° С. Через 2-3 тижні з'являються мальки, яких годують яєчним жовтком, дрібної дафнії та іншим кормом для молоді.

Експеримент Уійтона: аксолотль, народжений тритоном[ред.ред. код]

Аксолотль, народжений тритоном Аксолотлі, як і тритони, відносяться до ряду хвостатих земноводних, вони навіть трохи схожі, але чи може тритон народити на світ аксолотля? Саме питання нібито неправомірне. Ці тварини, хоч і відносяться до одного ряду, проте представляють різні родини: аксолотлі належать до родини амбістомових(Ambystomatidae), а тритони – до саламандрових (Salamandridae).

І тим не менш, така неймовірна подія не могла статися без хірургічного втручання.

Самці тритона були пересаджені яєчники аксолотля, які прижилися і почали функціонувати. Тритон став таким чином, якби складовою твариною: при своєму власному виді мав органи розмноження аксолотля. Яйцеклітини цього тритона були запліднені сперматозоїдами аксолотля. І на світ з’явилися аксолотлі, народжені тритоном.

Автор експерименту – професор Паризького університету, ембріолог Шарль Уійтон.

Експерименти поки що ставлять більше питань, аніж дають відповідей. І головне з них – непояснювальна терплячість голчастого тритона до таких пересадок.

Теоретично пересаджені органи повинні бути не прийнятими організмом, адже імунна система до моменту операції вже повністю розвинена. Можливо, справа в тому, що аксолотлі можуть розмножуватися і на рівні личинок і на рівні живих дорослих організмів.

Цікаво, що обернені операції – від тритона до аксолотля і від голчастого тритона до звичайного – результатів не давали. Операції на голчастих тритонах вдавалися навіть на самцях, яким пересаджували яєчники аксолотля на місце видалених сім’яників.

Не виключено, що експерименти професора Уійтона відкривають новий шлях у вивченні імунологічних явищ.

Відомо, що пересадки одного виду з важкістю вдавалися в межах одного виду, в даному випадку мова йде про тварин різних біологічних видів, а особливо теоретична (а в подальшому можливо і практична) важливість експерименту.

Цікаво, що аксолотль і тритон дуже схожі за процесом регенерації.

Здатність аксолотлів до регенерації[ред.ред. код]

Багатьом тваринам властива здатність до регенерації – відновлення втрачене них частин. Серед хордових тварин найкраще розвинена регенерація у земноводних. Аксолотлі теж мають здатність до регенерації.

Має унікальні здатності до відновлення втрачених кінцівок, пошкоджень внутрішніх органів і навіть втрати частин головного мозку, тому ця тварина складає великий інтерес для вивчення процесів репаративної регенерації. Секретом, завдяки якому ці тварини мають такі властивості, є "плюріпотентні" клітини, котрі як ембріональні стовбурові клітини людини, мають природну здатність до морфогенезу (перетворення) у будь яку клітину організму, при необхідності заміни втраченої клітини тканини.

Здатність аксолотля до відновлення втрачених частин тіла здається безмежною. У тварини можна пошкоджувати одну і ту ж кінцівка або хвіст багато разів, відрізаючи відновлену частину. Відтворюються знову навіть відламані щелепи. І кожен раз, знову і знову, через тиждень, на поверхні кукси з'являється горбок, починається ріст, і через місяць тварина пересувається в акваріумі за допомогою заново виниклих кінцівок.

Але здатність аксолотля до регенерації віддалених органів вражає не своєю силою, а ступенем свого розвитку. Проте, прості досліди переконують у тому, що ця властивість у аксолотля в дійсності обмежена. Кінцівка не відновлюється, якщо її видалити разом з лопаткою і ключицею, до яких вона прикріплюється. Хвіст не відновлюється, якщо його відрізати біля самого кореня. Око не відновлюється, якщо його видалити цілком

Якщо аксолотлі голодні, вони можуть відкушувати один одному лапи і зябра. Якщо один з аксолотлів постраждав, його відсаджують в окремий акваріум з холодною водою. Аксолотль володіє здатністю регенерувати пошкоджені частини тіла, наприклад, зябра, лапи, хвіст, шкіру, серце, печінка, ниркову тканину, частини периферичної та центральної нервових систем. Чим серйозніше ушкодження, тим довше часу потрібно на регенерацію.

Потрібно зазначити, що температура води значно впливає на швидкість процесу регенерації. Аксолотлі ― холоднокровні тварини,і тому швидкість всіх біологічних процесів, які відбуваються в їх організмах сильно залежить від температури оточуючого середовища. Чим вища температура, тим активніша тварина, чим нижча, тим воно менш активне.

Особини, що повністю потерпіли метаморфоз (природний або штучний), втрачають здатність до регенерації.

Перетворення аксолотлів в амбістом[ред.ред. код]

Аксолотлі до перетворення (у стадії личинки)
Амбістоми після перетворення (дорослі особини)

Затримка метаморфозу у неотенічних амфібій пов'язана із нищьким рівнем синтезу гормону щитовидної залози - тироксином.

В експериментальних умовах можливо викликати метаморфоз аксолотлів, додаючи у воду препарат, що містить гормон щитовидної залози, збагаченням тироксином їжі, створення умов існування, що підвищують вироблення тироксину в організмі, тощо.

Опис досліду[ред.ред. код]

Для здійснення цієї мети, додають у воду L-Тироксин (препарат щитовидної залози). А також тварин переносять в акватераріум з нерозділеним берегом і водоймою, де утримують при 18—21 °C, поступово знижуючи рівень води до 10—15 мм. Для виходу на сушу тварин необхідно підготувати кілька вологих притулків. Вологість повітря в тераріумі також повинна бути висока. Годують дорослих тварин мотилем і шматочками м'яса.Згідно літературним даним – для цього досліду краще брати аксолотлів у віці від 7 до 9 місяців, тому що приблизно в такому віці аксолотлі починають своє перетворення у природі. Сенс їхнього метаморфозу полягає в тому, що за певний час аксолотлі перестануть бути схожими на «водяних драконів» і зворотнього шляху вже не буде.

Спочатку починають процес адаптації до наземно-повітряного середовища. Для цього їх "змушують подорослішати", перетворюючи акваріум в такий собі акватераріум: поступово зменшуючи рівень води і паралельно піднімаючи з одного боку рівень суші (грунту). Інакше кажучи, створюють земноводним вологу ділянку, провокуючи їх на вихід з води.

Відповідно черговим дослідженням чарівне перетворення аксолотлів в амбістому відбувається під впливом гормону щитовидної залози. Тобто додатково вводять L-тироксин (препарат, який отримують з висушених знежирених щитовидних залоз тварин) в воду, в їжу і таким чином буду добиватися їхнього перетворення в амбістому.

Підготовлюють спеціальні «апартаменти», наприклад: круглий акваріум на 4-6 л (норма L-тироксину 0,1 г.), куди пересаджують аксолотлів.

Вночі вони поводяться неспокійно: часто, раптом, починають бовтатися в акваріумі.

Наступного ранку, помічають, що зяброві гілки з лівої сторони зменшилися. Розміри самої великої гілки справа – 1,75 (см), а зліва 1,6 (см). Хвостовий плавник теж стає уже з 3,4 (см) до 3,3 (см); якщо брати в цілому, в частині тіла, де плавник найбільш широкий – в переході від тулуба до хвоста.

Частково замінивши воду в акваріумі, і знизивши рівень води на 0,5 літрів, додають 0,1 г L-тироксина.

Через 2 дні результат не змушує чекати на себе. Горбки на п’ястях лапок амфібії зникають Відростки зябрової бахроми стали коротші на 3 мм.

Проходить 3 дні зябра стають на 2 мм коротші, хвостовий плавник зменшився на 4 мм, якби ховаючись назад у тіло. Форма голови змінюється, її передня частина, де знаходиться рот, ніздрі і очі – стає, вже як в її задня частина голови, тобто, збільшуються.

Через 4 дні очі випинаються, плавник на спині продовжує зменшуватися на, гострість задньої частини голови збільшилася, зябра зменшилися на 2 мм, а їх «праві» сусіди майже досягнули їх розміру. Кути голови аксолотля округлюються і, відсуваючись назад, стають випуклими.

Наступного дня помічають, що хвостовий плавник зменшився на 7 мм. Кути продовжують «відсуватися». Спинний плавник майже розсмоктався.

Вже через день аксолотль раптом «встає» на свої лапки і ходить. Звичайно кроки були невпевненими і лапки погано рухалися, але були вже зроблені перші кроки до життя на суші! Проте до виходу на сушу, вона аксолотль ще не готовий, йому досить сильно не вистачає води. Личинка ковтає ротом і «роздуває» задню частину голови, де знаходились отвори з зябровими щілинами. Плавник на спині аксолотля повністю розсмоктується, але залишається ще плавник на хвості.

Зверху аксолотль, знизу - амбістома

Спорудження акватераріуму[ред.ред. код]

Коли пройде тиждень і шість днів, настає час споруджувати тераріум.

В якості акватераріуму, використовують старий акваріум 40х60х50 (см). Добре промивши і протерши скляні стінки, насипають в нього землі (біля 5 см), і вкопують в грунт ванночку, і з однієї сторони роблять зручний пологистий вихід на сушу. Потім садять рослини: традесканцію, аспедистру піднесену, хлорофілу хохлатий і небагато моху. В якості укриття для майбутньої беруть корягу, яку прокип’ятили, щоб не занести в тераріум ніякої зарази, а щоб вона не запліснявіла від високої вологості і температури, насипають небагато гравію. А додатковим джерелом тепла і світла для тераріуму послугувала лампа денного світла, потужністю 20 Wt. Для підтримки чистоти потрібно кожного дня протирають стінки тераріуму.

Схема облаштування акватераріуму

Все готово, аксолотля впускають в акватераріум, де він закінчить своє перетворення.

Метаморфоз в акватераріумі[ред.ред. код]

Проходить 12 днів і голова набуває загостреної форми. Зябра ще не повністю зникли, але дуже малі, всього 5 мм. Аксолотль линяє, частинами скидаючи тонку шкірочку.

Через 2 дні зяброві гілки стають ще меншими, «округлення» кутів пішло по другому колу. Очі закриті мигаючою перетинкою, і були схожі на очі ящірки.

Ще через 2 дні головні кути продовжують відсуватися до шиї, передня частина стає при цьому ще гострішою.

Проходить 3 дні і головні кути зникають, плавник на хвості майже розсмоктався. Ніздрі «піднімаються» на гору, тоді як у аксолотлів вони знаходяться у самого кінчика морди. Зябра, а точніше те, що від них зосталося зменшується до 2 мм.

Через 5 днів замість хвостового плавника залишається лише ребро на хвості. Кінець голови, де знаходяться ніздрі, притуплються і стає випуклим, а отвори, де була голівка з зябровими щілинами, затягуютьсяшкірою. Рот амбістоми тепер знаходиться на самому кінці голови. На цьому етапі процес перетворення призупинється.Помітно активність аксолотля, лазить по шельфу, також є спроби лазити по мушлям. Він намагається вилазити по пологому схилі на ділянку суші, а, отже план по «примусовому» виходженню аксолотлів на сушу все-таки працює.

Процес відновлюється через 3 тижні: голова округлюється, зябра перетворюються в три маленьких відростки, довжиною приблизно 1 мм.

4 дні згодом - кінець спереду голови самочки витягнувся, хвіст округлюється.

Проходить ще 8 днів зябра стають маленькими горбками. Під час линяння аксолотль цінним шматком скинула шкіру.

Через 2 дні в куточках роту амбістоми з’явилися опуклості. Зяброві горбинки зникнули. Процес метаморфозу закінчений.

Прискорений метаморфоз[ред.ред. код]

На експеримент по метаморфозу взято аксолотля . Для нього були створюються такі ж умови існування на час досліду, як і для аксолотля в попередньому досліді.. Ванночка на 4 л, кислотність води 7 (PH) і температура води 18-19° С. Але дослід відрізняється раціоном годування і кількістю гормону L-тироксина, що вживає піддослідний.

В цей же день йому вводять 0,5 г гормону L-тироксину (в день вживання гормону аксолотль не отримував більше ніякої їжі). Гормональна годівля проводилися з інтенсивністю 0,5 г L- тироксина один раз в два дні. За весь час метаморфозу самець був дуже слабким і в’ялим (інколи мені здавалося, що він помирає), особливо це проявлялося в дні отримання гормону, але я не хотіла переривати експеримент і тому продовжувала годування. Можливо, що подібне було визнане високим рівнем вживання гормону.

Через 20 днів – «перетворення в воді» було закінчене. До цього моменту аксолотль був зовсім ослабленим, у нього навіть не вистачає сил на те, щоб «встати» на свої вже недитячі лапки, і поповзти поза водою. Наступного дня, аксолотля пересаджують в акватераріум, де ще протягом двох тижнів завершує своє повне перетворення з «дитини» в дорослу особу.

Годування амбістом[ред.ред. код]

Годувати амбістом модна тим самим, що і аксолотлів, окрім того, їм можна давати коників-стрибунців, рудих тарганів и т.д. Амбістоми, як і аксолотлі харчуються рухливою їжею. Замість зубів у моїх улюбленців в роті знаходяться рогові пластини. Схопивши сою «здобич», Сенді і Патрік намагаються вбити її, махаючи головою по сторонам.

Висновки[ред.ред. код]

Згідно даним, отриманих з дослідів: перший аксолотль перетворився в амбістому приблизно за 2,5 місяця. Інший, в свою чергу, закінчив своє перетворення всього за 28 днів. Можливо, така швидкість була викликана збільшеною дозою гормону, що вживав Патрік. При додаванні гормону, у аксолотлів підвищувалася активність.

Графік активності аксолотлів

Вони починали лазити по усій поверхні, і досить часто намагалися вилазити на ділянку суші. Але за такої швидкості є і негативні сторони: за час всього експерименту, самець був сильно ослабленим. В той час, як самка почувала себе відмінно. З цього випливає, що збільшення дози гормону сильно пришвидшує розвиток організму, а також негативно позначається на його стані у цілому.

Отож, краще почекати 2,5 місяця, поки аксолотль не перетвориться в амбістому з «дитини» в дорослу особину, аніж прискорити процес метаморфозу, як це вказано в другому досліді, тим самим приносячи страждання тварині, бо хто знає, як перенесе подібні страждання будь-який інший аксолотль?!

Загроза вимирання та охорона[ред.ред. код]

Популяція Ambystoma mexicanum в озері Xochimilco і вприлеглих канали перебуває під серйозною загрозою у зв'язку з розвитком Мексики. Червона Книга відносить mexicanum Ambystoma до списку зникаючих з найвищої категорії ризику. Згідно з останніми спостереженнями кількість особин оцінюється в 700 - 1200 осіб, і це в шести різних місцях водно-болотних угідь озера Xochimilco.

Заходи щодо захисту видів в основному спрямовані на підвищення актуальності озера Xochimilco для відновлення місць проживання видів.

Аксолотлі знаходяться під захистом уряду Мексики та контролем Конвенції про міжнародну торгівлю видами, що перебувають під загрозою зникнення .

Аксолотль у культурі[ред.ред. код]

У деяких творах Френка Герберта згадується вигадана технологія клонування за допомогою «аксолотлевих чанів» (англ. axlotl/axolotl tanks)[1].

Аргентинський письменник Хуліо Кортасар написав оповідання «Аксолотль».

Джерела[ред.ред. код]

  • Joachim Wistuba: Axolotl. 2. Auflage. Natur- und Tier-Verlag, Münster 2008, ISBN 978-3-86659-086-1.
  • Водяна іграшка ацтеків / Фьодоров К. / / Таємниці XX століття – листопад 2012р. – №45 – с. 34-35.
  • Шмітц Зігфрід. Ваш тераріум. Утримання черепах, ящірок, тритонів, комах в домашніх умовах. / Пер. з нім. Є. Мухіної. - М: .. Акваріум, К: ФГУІППВ, 2003 - 118с.

Примітки[ред.ред. код]