Аксінін Олександр Дмитрович
| Олександр Аксінін | |
| 150px |
|
| Ім'я при народженні | Олександр Дмитрович Аксінін |
|---|---|
| Дата народження | 2 жовтня 1949 |
| Місце народження | Львів |
| Дата смерті | 3 травня 1985 |
| Місце смерті | Львівська обл. |
| Навчання | Львівський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова |
Олександр Дмитрович Аксінін (2 жовтня 1949, Львів — 3 травня 1985, Львівська обл.) — видатний український львівський художник-графік, також відомий як «львівський Дюрер» [1].
Зміст |
[ред.] Біографія
Зовні біографія O. Аксініна була бідна на події. Він писав в автобіографії: «В 1949 році начебто б російська людина народилася в начебто б європейському місті Львові. 1972 — диплом Поліграфічного інституту, за фахом — графік. 1977 рік — одкровення із супутнім відчуттям часу. 1981 рік — одкровення із супутнім відчуттям вічності. 1979 — перша виставка в Таллінні. 1981 — друга виставка в Польщі. Все».
Олександр Аксінін народився 2 жовтня 1949 року у Львові. Його батько Дмитро Петрович у цей час служив військовим картографом, а мати Людмила Юхимівна працювала в залізничних установах. Вихованням Олександра займалася його бабуся Олександра Михайлівна Нестерова, колишня вчителька, що була репресована й після відбуття заслання вирішила не розлучатися зі своєю дочкою, матір'ю майбутнього художника. Саме бабуся хрестила Олександра в Свято-Георгіївській церкві на вулиці Короленка. Пізніше з'явилася ще одна дитина в родині, Сергій (1954–2000).
Художня обдарованість Олександра була очевидною вже в дитячі роки. В 1956–1967 роках він учився в 52-ій середній школі, а в 1963–1967 також у вечірній художній школі.
В 1967–1972 роках він учився в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова, у якому знайшов кілька найближчих друзів на все наступне життя. Перед призовом в армію він якийсь час працював у Житомирському облполіграфі й художнім редактором у львівському видавництві «Каменяр». Військову службу він проходив спочатку в місті Броди, звідки був відкликаний для участі в оформленні експозиції Музею військ Прикарпатського військового округу.
Його перебування в будинку батьків після повернення з армії було недовгим. Олександр Аксінін перебрався до друзів. Прагнучи до більшої незалежності від повсякденності, він повністю віддався глибинному пізнанню буття й художньому втіленню свого бачення світу, він зосередився на інтелектуальній роботі, спробах збагнути призначення світу й людини з погляду релігійних течій і сучасних філософських напрямків — особливо онтології і феноменології, а також екзистенціалізму, персоналізму, психоаналізу.
В 1978 році Аксінін женився на молодій письменниці, музиканті Енгеліні (Гелені) Буряковській, що ввела його в коло діячів «іншої культури» з Москви і Ленінграда — художників, мистецтвознавців, поетів, які творили за межами офіційно мистецтва, зокрема, з Дмитром Пріговим, Віктором Кривуліним, Ілльою Кабаковим, Оскаром Рабіном, Едуардом Гороховським, Генріхом Сапгіром. Віктор Кривулін допоміг організувати на початку 1980-х декілька «квартирних» виставок художника в Ленінграді. Аксінін також дружив і спілкувався із прибалтійськими художниками, серед яких були Тиніс Вінт, Велло Вінн, Володимир Макаренко, Стасіс Ейндригявічус. Саме на цей час припадало інтенсивне читання Аксініним філософського й релігійного самвидаву.
Ім'я Аксініна стало відомим за кордоном на зламі 1970-х і 1980-х років, після того як його твори були відзначені Почесною медаллю на міжнародному бієнале «Малі форми графіки» у Лодзі (1979), а екслібрис був визнаний кращим на конкурсі, присвяченому 1500-літньому ювілею святого Бенедикта (1981). Відтоді роботи Аксініна привертають увагу знавців і збирачів графіки.
[ред.] Загибель
3 травня 1985 о 10:38 Олександр Аксінін вилетів на літаку Ту-134 з аеропорту Таллінна. В 12:02 за шість кілометрів від Золочева на висоті 3900 метрів цей же літак зіштовхнувся з військово-транспортним літаком Ан-26, що мав доставити в Москву вище керівництво військово-повітряних сил Прикарпатського військового округу. Ту-134 через 3 хвилини 14 секунд упав на землю.
Причини аварії, у якій загинули 94 людини, до кінця не ясні, тому що літаки були технічно справні, їхні екіпажі були досвідченими, а польоти проходили під контролем із землі. За фактом авіакатастрофи були засуджені диспетчери й керівник польотів.
[ред.] Творчість
За своє коротке життя Олександр Аксінін створив приблизно 350 офортних і близько 150 акварельних робіт і робіт у змішаній техніці (гуаш, китайська туш, типографська фарба). Відомо також про 4 живописні роботи пензля Олександра Аксініна. Серед друкованої графіки — ілюстрації до «Аліси в країні чудес» (1976–1977), «Пригоди Гулівера» (1977–1978), до древньокитайської «Книги змін» (1984–1985), серії «Босхіана» (1977–1978), «Знаки Зодіаку» (1974), «Звуки» (1980), «Місяці» (1980), «Слова» (1980–1981), «Пошта Олександра Аксініна» (1983–1984).
Аксінін був одним із найяскравіших представників львівської нонконформістської культури й найпомітнішою фігурою серед російськомовних художників Львова (О. Ємельянова, Г. Левицька, В. Онусайтіс, В. Пінігін, А. Семагін, І. Соболєва, Е. Суєвалова, Ю. Чаришніков, В. Ковальчук), що так чи інакше демонстрували незалежність від офіційного мистецтва.
Творчість Аксініна, що жадає від сприймаючої ерудованості, інтелігентності й почуття гумору, не було прийнято й оцінено ні функціонерами радянського мистецтва, ні широкою львівською публікою. Естетика Аксініна принципово протистояла й соцреалізму й обивательським смакам. Зашифровані на декількох рівнях, з алюзіями до художніх і філософських текстів, візуальних символів і культурних явищ, його роботи іноді не викликали емоційного резонансу навіть серед тих, хто вважав себе близьким до мистецтва. Герметичні, сновидні роботи Аксініна виступають як складні метафізичні тексти, які вимагають значного культурного рівня й духовних зусиль.
Хоча Олександр Аксінін користувався традиційною технікою офорта, він не прагнув академічно зобразити навколишнє; йому були близькі такі художники, як Босх, Брейгель, Ешер, Дюрер. Як писав друг Аксініна, мистецтвознавець Дмитро Шелест, «гранична відшліфованість техніки, філігранність лінії, найтонше пророблення деталей, урочиста симетрія побудов, складність планових і перспективних рішень, рафінований контраст темного й світлого, ритмізація загального тонального рішення — ось характерні риси кращих робіт O. Аксініна».
[ред.] Персональні виставки
- 1979 — Таллінн (Естонія), Державний художній інститут Естонії.
- 1981 — Лодзь (Польща), Галерея Балуцка.
- 1984 — Варшава (Польща), Галерея сучасного радянського мистецтва.
- 1985 — Псков (Росія), Книгарня «Находка».
- 1985 — Лодзь (Польща) Галерея «Ін Бланке».
- 1986 — Таллінн (Естонія), Художній салон.
- 1987 — Львів (Україна), Музей українського мистецтва.
- 1988 — Мальборк (Польща), Замковий музей.
- 1992 — Москва (Росія), Центральний дім художника.
- 1992 — Хмельницький (Україна), Обласний художній музей.
- 2001 — Львів (Україна), галерея «Дзига».
- 2006 — Ростов-на-Дону (Росія), Музей сучасного образотворчого мистецтва на Дмитрівськой.
- 2008–2009 — Москва (Росія), Державний Музей О. С. Пушкіна. Виставка графіки Олександра Аксініна « Час-Простір-Вічність».
[ред.] Афоризми Аксініна
- «Критика профанує текст, коментар фетишизує»;
- «Роздуми про кінець історії — утопія причинного мислення, мрія про першооснову — утопія мислення, що класифікує»;
- «Початок філософії там, де припинена розмова не тільки з іншим, але й із собою»
- «Одкровення є лише тоді, коли є питаюче».
[ред.] Див. також
[ред.] Використана література
- Олександр Аксінін. Думки…//Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.12 — 13.
- Дорош А. Олександр Аксінін: спроба силуету в графічному середовищі // Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.4.
- Кривулін В. Офорти Олександра Аксініна // Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.8 — 9.
- Олександр Аксінін: година і місце дії // Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.2 — 3.
- Симоненко С. Олександр Аксінін: ідейні та духовні джерела творчості // Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.7.
- Тойбер А. Аксінін — як луна світу // Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.11.
- Чижевський В. «Чорна скринька» Олександра Аксініна // Галицька брама, Львів, 2001, липень, № 7 (79). — С.18 — 19.
