Актинобактерії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Актинобактерії
Культура Streptomyces sp. на мікроскопному склі
Культура Streptomyces sp. на мікроскопному склі
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Актинобактерії (Actinobacteria)
Клас: Актинобактерії (Actinobacteria)
Stackebrandt et al. 1997[1]
Підкласи / Ряди
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1760
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Actinobacteria

Актинобактерії (Actinobacteria, застаріла назва — променисті грибки або актиноміцети — Actinomycetes) — грам-позитивні бактерії, які характеризуються високим (більше 55 %) вмістом гуаніну і цитозину в ДНК та мають подібну грибам міцеліальну будову. Найбільша підгрупа — актиноміцети (Actinomyceta), далі вся інформація стосується цієї підгрупи.

Товщина міцелія актиноміцетів — 0,5—1,0 мкм. При зростанні на щільних середовищах розрізняють субстратну і повітряну частини міцелія. Розмножуються вони фрагментами або спорами що утворюються у різних видів на повітряному і/або субстратному міцелії. Спори і спороносці мають різноманітну форму. Зрідка забезпечені джгутиками і здатні до пересування.

Подібно до грибів актиноміцети здатні утворювати позаклітинні ферменти гідролази, які розкладають складні полімерні речовини (хітин, лігнін, гумусоподібні речовини). Поширені в ґрунті, мулі водоймищ, на рослинних залишках, основною екологічною роллю є розкладання органічної речовини. Є патогенні види (Actinomyces israelii), що спричиняють актиномікоз.

Актиноміцети є активними продуцентами антибіотиків, утворюючи до половини відомих науці.

Деякі члени класу[ред.ред. код]

Нокардіоформні актиноміцети[ред.ред. код]

Аеробні організми, що мають в циклі розвитку міцеліальну стадію. Міцелій може розпадатися на елементи, утворюючи ланцюжки, подібні спорангіям. Справжніх спор немає. Сюди відносять рід Rhodococcus, здатний використовувати вуглеводні нафти.

Геодерматофіли і франкії[ред.ред. код]

Міцелій, що утворюється, ділиться на окремі коковидні клітини, рухомі у геодерматофілів і нерухомі у франкій. Франкії — азотфіксуючі симбіонти вільхи й інших небобових рослин, що створює на їхньому корінні бульби. Житло: ґрунт, води і шкіра ссавців.

Актиноплани[ред.ред. код]

У циклі розвитку мають рухому стадію і стадію утворення розвиненого міцелія, розділеного перегородками. Поділяються на роди по типах спорангіїв. Сапротрофи і факультативні паразити. Поширені в ґрунті, лісовій підстилці, тваринних останках і воді природних джерел, часто розвиваючись на пилку рослин, що потрапили в неї.

Стрептоміцети[ред.ред. код]

Утворюють добре розвинений повітряний міцелій, що не розпадається в процесі розвитку на окремі клітини. Спорангії складаються з прямих або закручених спіраллю ланцюжків нерухомих спор. Мешкають у ґрунті, характеризуються сильною антибіотичною і хітинорозчинювальною активністю.

Мадуроміцети[ред.ред. код]

Міцелій також не розпадається на окремі клітки. Суперечки тільки на повітряному міцелії в ланцюжках або спорангіях, як рухомі так і ні. Група погано вивчена і вимагає ревізії.

Термоактиноміцети і термоноспори[ред.ред. код]

Термоактиноміцети утворюють типові ендоспори і за цією ознакою, а також по будові 16s рРНК, повинні бути віднесені до бацил, проте утворюють розвинений міцелій. Термофіли, здатні рости в діапазоні 40—48 градусів за Цельсієм.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stackebrandt, E., Rainey, F.A., and Ward-Rainey, N.L. (1997). «Proposal for a new hierarchic classification system, Actinobacteria classis nov.». Int. J. Syst. Bacteriol. 47. с. 479–491. 

Посилання[ред.ред. код]