Актиній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Актиній (Ac)
Атомний номер 89
Зовнішній вигляд
простої речовини
важкий ,
сріблясто-білий радіоактивний метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
227,0278 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 188 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
665,5(6,90) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Rn] 6d1 7s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус n/a пм
Радіус іона (+3e) 118 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,1
Електродний потенціал Ac←Ac3+ -2,13В Ac←Ac2+ -0,7В
Ступені окиснення 3
Термодинамічні властивості
Густина n/a г/см³
Питома теплоємність n/a Дж/(K моль)
Теплопровідність n/a Вт/(м К)
Температура плавлення 1320 K
Теплота плавлення (10,5) кДж/моль
Температура кипіння 3470 K
Теплота випаровування (292,9) кДж/моль
Молярний об'єм 22,54 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 5,310 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Загальна інформація[ред.ред. код]

Актиній (англ. actinium, нім. Aktinium) — радіоактивний хімічний елемент III групи періодичної системи елементів, символ Ас, ат. н. 89; ат.м. 227,0278. Найдовше живе бета-радіоактивний ізотоп 227Ас. Період напіврозпаду 21,773 р. Ізотопи 227Ас і 228Ас (наз. також мезоторий II, Ms Th II) входять до складу природних радіоактивних рядів. Вміст актинію у земній корі дуже малий (6 \cdot 10^{-10}%). Актиній - сріблясто-білий метал з граноцетричною кубічною граткою.


Досить важкий (густина 10,7 г/см3) і вельми хімічно активний. Його температура плавлення, визначена експериментально, 1040±50°С, а температура кипіння, розрахована теоретично, близько 3200°С[1]


Міститься у уранових та торієвих рудах. Високотоксичний. tпл = 1050 °C, tкип = 3590 °C.


Хімічні властивості[ред.ред. код]

Конфігурація зовнішніх електронних оболонок 6d7s2; енергії послідовної іонізації відповідно дорівнюють 6,9; 12,06, 20 еВ. Металічний радіус 0,203 нм, радіус іона(+3) 0,111 нм. Значення електронегативності 1,00. За хімічними властивостями схожий на лантан. У них дуже схожі хімічні властивості: загальна валентність (3+), близькі атомні радіуси (1,87 і 2,03 А), майже ідентична будова більшості сполук. На повітрі актиній окиснюється до Ас2О3. Як і у лантану, більшість солей актинію забарвлена в білий колір; окис також. А те, що актиній перевершує лантан за хімічною активністю, цілком природно. Це важчий метал-аналог: валентні електрони циркулюють далі від ядра.[1] Через високу радіоактивність світиться в темряві.

Історія[ред.ред. код]

Актиній був відкритий у 1899 французьким хіміком А. Деб'єрном (один з небагатьох добровільних помічників П’єра і Марії Кюрі в їх дослідженнях радіоактивних елементів [1] ) у відходах від переробки уранової Смоли, з якої видалили полоній та радій. Новий елемент був названий актинієм. Незабаром після відкриття Деб'єрна незалежно від нього німецький радіофізик Ф. Гізель з такої ж фракції уранової смоли, яка містить рідкісноземельні елементи, отримав сильно радіоактивний елемент і запропонував йому назву "Еман". Подальше дослідження показало ідентичність препаратів, отриманих Деб'єрном і Гізелем, хоча вони спостерігали радіоактивне випромінювання не самого актинію, а продуктів його розпаду — 227 Th і 230 Th.

Походження назви[ред.ред. код]

Актиній, від грецького «ακτίνα» — промінь, блиск, сяйво.

Отримання[ред.ред. код]

Хоча і наявний у природніх рудах, однак добувають в ядерних реакторах за реакцією:

\mathrm{^{226}_{\ 88}Ra\ +\ ^{1}_{0}n\ \longrightarrow \ ^{227}_{\ 88}Ra\ \xrightarrow[42,2 \ min]{\beta^-} \ ^{227}_{\ 89}Ac}


Металевий актиній (у міліграмових кількостях) зуміли одержати двома способами: відновлюючи AcCl3 парами калію при 350°С і з трифториду, діючи на нього пароподібним літієм. У останньому випадку знадобилася вища температура – більше 1000°С, але одержані зразки були чистішими.[1]

Застосування[ред.ред. код]

Практичне використання актинію обмежується джерелами нейтронів. Нейтрони в них утворюються при опромінюванні берилію-9 альфа-частинками. А дають альфа-частинки дочірні продукти актинію-227. Є підстави вважати, що актиній-берилієві нейтронні джерела зовсім не найкращі та не найекономічніші з пристроїв такого призначення.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Любич О.Й., Пчелінцев В.О. Фізичні основи металургії кольорових і рідкоземельних металів: Навч. посібник. — Суми: Вид-во СумДУ, 2009 ISBN 978-966-657-255-7 с.209

Біологічна роль[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.