Актинія кінська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Актинія кінська
Aktinia.gif
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
- Кишковопорожнинні (Coelenterata)
Тип: Кнідарії (Cnidaria)
Клас: Коралові поліпи (Anthozoa)
Підклас: Шестипроменеві корали (Hexacorallia)
Ряд: Актинії (Actiniaria)
Родина: Актинієві (Actiniidae)
Рід: Актинія (Actinia)
Вид: Актинія кінська
Біноміальна назва
Actinia equina
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Actinia equina
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Actinia equina

Актинія кінська (Actinia equina) — представник кнідарій, широко розповсюджений в морях помірного та субтропічного поясу Європи. В територіальних водах України зустрічається в Чорному морі.

Їжа[ред.ред. код]

Кінська актинія шукає їжу досить незвичним, своєрідним способом. Оскільки підошва актинія прикріплена до скелі, то вона може тільки чекати, поки жертва сама наблизиться до щупалець. Щупальця актинії вкриті жалкими клітинами, що приховують невидимі отруйні гарпуни, розташовані на так само отруйних волокнах. На кожному щупальці є чутливе волокно, що діє подібно до курка. Якщо «курок» зачепить рибка, що пропливає поряд, або рачок, то гарпун вистрілює, упивається в тіло жертви, й з гарпуна починає виділятися отрута. Паралізовану жертву кінська актинія щупальцями підносить до рота. Ротовий отвір актинії відкривається всередину. Коли жертва потрапляє в ротовий отвір, він замикається, і в шлунку актинії починають виділятися травні соки.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Більшість видів поліпів усе життя проводять під водою. Кінська актинія зустрічається в зоні припливів та відпливів, де умови змінюються двічі на день. Рухливі тварини можуть перебратися в приховані під водою місця, проте ті види, які ведуть прикріплений спосіб життя, серед них і актинії, можуть лише пасивно чекати, поки знову прийдуть води припливу. Щоб не висохнути, кінська актинія ховає щупальця і перетворюється на пружну желеподібну грудку. Усередині тіла зберігається вода. Незважаючи на це, кінська актинія не може дуже довго знаходитися на повітрі. Тож вона вибирає такі місця, де й під час відпливу хоч би якийсь час є вода, наприклад, під водоростями або у скельних ущелинах. Червоні актинії живуть на скелях вище лінії відпливу, зелені прагнуть бути зануреними у воду.

Розмноження[ред.ред. код]

Актинії, на відміну від більшості коралових поліпів, можуть розмножуватися декількома способами. Багато які з них просто діляться. Кінська актинія використовує власний метод статевого розмноження. Досі цей метод вивчений дуже мало. Самець випускає сперму у воду, а самка всмоктує її через ротовий отвір. Сперма потрапляє всередину тіла і запліднює яєчка. Із запліднених яєчок у тілі самки вилуплюються маленькі личинки. Спочатку личинки живуть у шлунку матері. Вони добре захищені від дії шлункових соків. Пізніше самка випускає їх у воду, де вони якийсь час плавають, а потім осідають на дно.

Будова тіла[ред.ред. код]

Поліпи є близькими родичами медуз. Вони відрізняються від медуз способом життя. Будова тіла актинії багато в чо¬му нагадує будову тіла медузи, її зовнішня оболонка складається з 2 шарів клітин, розділених желеподібною речовиною — мезоглеєю. У ній знаходяться м'язи, що дозволяють стискати і розпрямляти тіло і ворушити щупальцями. На відміну від тіла медуз, тіло актинії не плоске і кругле, як тарілка, а витягнуте у формі труби, внутрішня частина якої виконує функцію шлунку. На підошві знаходиться присоска, що дозволяє актинії прикріплятися до субстрату. На верхньому кінці тіла розташований ротовий отвір, оточений двохстами рухливими щупальцями.

Спостереження за актинією[ред.ред. код]

На європейському узбережжі Атлантики і Північного моря актинія зустрічається часто. Її можна знайти в щілинах між каменями, під водоростями і на І скелях у смузі припливів. Забарвлення актиній може бути самим різним. Червоні особини зустрічаються біля берега; що ближче до берега, то більше тут червоних кінських актиній. У калюжках солоної води, що залишаються на пляжі під час відпливу, можна знайти кінську актинію з розкритими щупальцями. Іноді вдається помітити, як актинія хапає здобич і відправляє її у ротовий отвір.

Чи вам відомо, що .[ред.ред. код]

Щупальця актиній виконують функцію зябер. Своєю поверхнею вони засвоюють кисень, що міститься в морській воді. Усі актинії належать до класу Anthozoa. Назва класу походить від грецького словосполучення — «anthos» (квітка) та «zoa» (тварини). Більшість кінських актиній мешкає у зоні припливів і відпливів. Проте існують й такі особини, які увесь час проводять під водою на глибині приблизно 20 м. Найстаріші виявлені скам'янілості актиній були знайдені в породах, вік яких нараховує 600 мільйонів років.

Характерні особливості[ред.ред. код]

Ротовий апарат: складається приблизно з 200 рухливих щупалець, призначених для захоплення їжі. 24 жалких нитки містять отруту, якою кінська актинія паралізує здобич. Оболонка тіла: складається із 2 шарів клітин (зовнішній — ектодерма, внутрішній — ентодерма), між ними знаходиться желеподібна речовина — мезоглея. Ротовий отвір: є центром ротового апарату, відкривається всередину. Він одночасно служить анальним отвором. Шлунок: має форму мішка, розташований у середині порожнини тіла. У ньому міститься необхідна для травлення рідина.

Місця проживання[ред.ред. код]

Кінська актинія зустрічається біля берегів Європи, північно-західного і північного узбережжя Африки та на Середземноморському узбережжі.

Збереження[ред.ред. код]

Певною мірою кінській актинії загрожує забруднення моря і розширення портів. Проте діяльність людини поки що не складає для неї серйозної загрози.