Борис Акунін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Акунін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Акунін
груз. გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი
Ім'я при народженні Григорій Шалвович Чхартишвілі
გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი
Псевдонім Борис Акунін
Народився 20 травня 1956(1956-05-20)[1][2][…] (67 років)
Зестафоні, Грузинська РСР, СРСР або Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[4]
Громадянство СРСР СРСР→Росія Росія→Велика Британія Велика Британія[5]
Національність грузин
Діяльність белетрист, драматург, перекладач
Сфера роботи літературознавство[4][4][4], переклади з японськоїd[4][4][4], переклади з англійськоїd[4][4][4], детектив[4][4][4], Історична проза[d][4][4][4], детективна література[d][4] і літературна критика[4]
Alma mater Інститут країн Азії та Африки (1978)
Мова творів російська
Роки активності 1980 — тепер. час
Жанр Детектив
Magnum opus Пригоди Ераста Фандорінаd
Членство Справжня Росіяd
Нагороди
орден Вранішнього Сонця 4 класу
Сайт: www.akunin.ru
CMNS: Борис Акунін у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Бори́с Аку́нін (груз. ბორის აკუნინი, Григорій Шалвович Чхартишвілі, груз. გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი; 20 травня 1956, Зестафоні, Грузинська РСР) — російський белетрист, сценарист, сходознавець, літературний критик і перекладач грузинського походження; опозиційно налаштований до путінського режиму, переїхав жити до Франції, хоч і запевняє, що він «не емігрував».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині офіцера-артилериста Шалви Чхартишвілі і вчительки російської мови та літератури Берти Ісааківни Бразинської (1921—2007).

У 1958 році родина переїхала до Москви і відтоді Чхартишвілі живе в столиці Росії. Акунін захоплюється Японією. Школярем він побачив виступ японського театру Кабукі й під впливом побаченого вступив до Інституту країн Азії та Африки (МГУ).

У 1973 році він закінчив англійську школу № 36, у 1979 році — історико-філологічне відділення Інституту країн Азії і Африки (МДУ), де отримав диплом історика-японознавця. Після інституту займався літературним перекладом з японської та англійської мов.

У перекладі Чхартишвілі видані японські автори Юкіо Місіма, Кендзі Маруяма, Ясусі Іноуе, Масахіко Сімада, Кобо Абе, Сін'їті Хосі, Такеші Кайко, Сехей Оока, а також представники американської та англійської літератури (Корагессан Бойл, Малкольм Бредбері, Пітер Устинов та інші).

Працював заступником головного редактора журналу «Іноземна література» (1994—2000), головний редактор 20-томної «Антології японської літератури», голова правління мегапроекту «Пушкінська бібліотека» (Фонд Сороса).

З 1998 року почав писати твори під псевдонімом «Б. Акунін». У цьому ж році видає перші книги із серії про Ераста Фандоріна, які йому і принесли всесвітню славу. Розшифровка «Б» як «Борис» з'явилася за кілька років, коли у письменника стали часто брати інтерв'ю. Японське слово «Акунін» (яп. 悪 人) перекладається як «негідник, злодій». Детальніше про це слово можна дізнатися в одній з книг Б. Акуніна (Г. Чхартішвілі) «Алмазна колісниця». Критичні й документальні роботи Григорій Чхартішвілі публікує під своїм справжнім ім'ям.

Окрім романів і повістей із серії «Новий детектив» («Пригоди Ераста Фандоріна»), що принесли йому популярність, Акунін написав серії «Провінційний детектив» («Пригоди сестри Пелагії»), «Пригоди магістра», «Жанри» й був упорядником книжкової серії «Ліки від нудьги».

У 2000 році номінований на премію «Букер — Smirnoff» за роман «Коронація, або Останній з Романів», проте не потрапив до числа фіналістів. При цьому в тому ж році був номінований й став лауреатом премії «Антибукер» з «Коронацією».

У 2003 році роман «Азазель» потрапив до шорт-лісту премії «Золотий кинджал» Асоціації письменників детективного жанру Великої Британії.

Нагороди[ред. | ред. код]

29 квітня 2009 році йому японським посольством вручено орден Вранішнього Сонця 4-го ступеня.

10 серпня 2009 року за внесок у розвиток культурних зв'язків між Росією й Японією Борису Акуніну була присуджена премія під егідою уряду Японського фонду.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений. Перша дружина — японка, з якою Акунін прожив кілька років. Друга дружина, Еріка Ернестівна — коректор й перекладач. Дітей немає.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Відомий своїми різкими критичними висловлюваннями в адресу чинної російської влади.[8][9]

У січні 2012 року, став одним зі співзасновників[10] суспільно-політичної організації «Ліга виборців», яка має на меті контроль за дотриманням виборчих прав громадян у Російській Федерації.[11]

На виборах мера Москви 2013 року публічно підтримав кандидата від опозиції Олексія Навального[12].

З початком російської агресії проти України, 13 березня 2014 р., підписав лист, у якому представники російської інтелигенції висловлювали незгоду з політикою російської влади в Україні[13].

У січні 2017 року вийшов із членів Російського ПЕН-Центру, російського відділення міжнародної організації ПЕН-клуб на знак протесту проти виключення з ПЕН-Центру Сергій Пархоменка, журналіста і опозиціонера, а також ігнорування арешту українського режисера Олега Сенцова[14].

В лютому 2022 року виступив проти російського вторгнення в Україну[15][16].

Твори[ред. | ред. код]

Пригоди Ераста Петровича Фандоріна[ред. | ред. код]

У дужках вказано рік дії роману

  1. 1998 — «Азазель» (1876 рік)
  2. 1998 — «Турецький гамбіт» (1877 рік)
  3. 1998 — «Левіафан» (1878 рік)
  4. 1998 — «Смерть Ахіллеса» (1882 рік)
  5. 1999 — «Піковий валет» (1886 рік)
  6. 1999 — «Декоратор» (1889 рік)
  7. 1999 — «Статський радник» (1891 рік)
  8. 2000 — «Коронація» (1896 рік)
  9. 2001 — «Коханка смерті» (1900 рік)
  10. 2001 — «Коханець смерті» (1900 рік)
  11. 2003 — «Алмазна колісниця» (І і ІІ том) (1878 та 1905 роки)
  12. 2007 — «Нефритові чотки» (1881—1900 роки)
  13. 2009 — «Весь світ театр» (1911 рік)
  14. 2012 — «Чорне місто» (1914 рік)
  15. 2015 — «Планета Вода» (1902—1912 роки)
  16. 2018 — «Не прощаюсь» (1918 рік)
  17. 2020 — «Просто Маса» (1923—1925 роки)
  18. 2023 — «Яма»

Провінційний детектив (пригоди сестри Пелагії)[ред. | ред. код]

  1. 2000 — «Пелагія і білий бульдог»
  2. 2001 — «Пелагія і чорний монах»
  3. 2003 — «Пелагія і червоний півень»

Пригоди магістра[ред. | ред. код]

(у циклі діють нащадки і пращури Ераста Фандоріна)

  1. 2000 — «Алтин-толобас» (1995, 1675—1676 роки)
  2. 2002 — «Позакласне читання» (2001, 1795 роки)
  3. 2006 — «Ф. М.» (2006, 1865 роки)
  4. 2009 — «Сокіл і Ластівка» (2009, 1702 роки)

Жанри[ред. | ред. код]

(в циклі іноді діють нащадки, пращури і родичі Ераста Фандоріна)

  1. 2005 — «Дитяча книга» (2006, 1914, 1605—1606 роки, майбутнє)
  2. 2005 — «Шпигунський роман» (1941 рік)
  3. 2005 — «Фантастика» (1980—1991 роки)
  4. 2008 — «Квест» (1930, 1812 роки)

Смерть на брудершафт[ред. | ред. код]

  1. 2007 — «Немовля і чорт, Мука розбитого серця» (1914 рік)
  2. 2008 — «Літаючий слон, Діти Місяця» (1915 рік)
  3. 2009 — «Дивний чоловік, Грім перемоги, роздайся!» (1915, 1916 роки)
  4. 2010 — ««Марія», Марія ..., Нічого святого» (1916 рік)
  5. 2011 — «Операція «Транзит», Батальйон ангелів» (1917 рік)

Окремі книги[ред. | ред. код]

  1. 2000 — «Казки для ідіотів»
  2. 2000 — «Чайка»
  3. 2002 — «Комедія/Трагедія»
  4. 2006 — «Інь та Ян»
  5. 2011 — «Фото як хокку»
  6. 2011 — «Любов до історії»

Під псевдонімом Анатолій Бруснікін[ред. | ред. код]

  1. 2007 — «Девятний Спас»
  2. 2010 — «Герой іншого часу»
  3. 2012 — «Беллона»

Під псевдонімом Анна Борисова[ред. | ред. код]

  1. 2007 — «Там...»
  2. 2009 — «Креативщик»
  3. 2011 — «Vremena goda»

Під справжнім ім'ям[ред. | ред. код]

  1. 1997 — «Письменник і самогубство» (М.: Новое литературное обозрение, 1999; 2-е изд. — М.: «Захаров» 2006)

«Спільна творчість Б. Акуніна і Г. Чхартішвілі»[ред. | ред. код]

  1. 2004 — «Цвинтарні історії» (в одному з оповідань діє Фандорін)
  2. 2012 — «Арістономія»

Анатолій Бруснікін й Анна Борисова[ред. | ред. код]

11 січня 2012 року Борис Акунін у своєму блозі в Живому Журналі підтвердив, що саме він є автором, який працює під псевдонімом Анатолій Бруснікін. Під цим ім'ям були опубліковані три історичні романи: «Девятний Спас», «Герой іншого часу» та «Беллона». Крім того, він заявив, що є також й автором романів під жіночим псевдонімом «Анна Борисова» «Там …», «Креативщик» й «Vremena goda»

Авторські переклади[ред. | ред. код]

Екранізації[ред. | ред. код]

У травні 2015 року Борис Акунін повідомив[17], що укладено угоду з британським телеканалом про телеадаптацію серії його книг про пригоди Ераста Фандоріна. Назва каналу, терміни виходу фільмів на екран та інші подробиці втаємничено. Відомо лише, що перший (пілотний) сезон базуватиметься на романах «Смерть Ахілеса», «Статський радник» і «Коронація». Борис Акунін виконуватиме також роль консультатна.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У повісті Піковий валет з книги «Особливі доручення» одна з героїнь на час проведення «операції» називається «княжна Чхартішвілі» (Чхартішвілі — справжнє прізвище Акуніна).
  • Найчастіше в книгах з участю Е. П. Фандоріна миготить прізвище «Мебіус». Під цим прізвищем з'являються деякі другорядні герої, а іноді це прізвище і просто опиняється на вивісці з назвою фірми (наприклад, страхової контори). Спільне в «Мебіус» те, що вони завжди виявляються «за кадром», тобто або взагалі не надають на сюжет ніякого впливу, або про них ми дізнаємося зі слів інших героїв.
  • У романі «Коронація» з циклу про Е. П. Фандоріна діє англійський дворецький на прізвище Фрейбі (англ. Freyby). Якщо набрати це прізвище англійською (при цьому залишивши включеною кириличну розкладку клавіатури), вийде псевдонім автора книги.
  • У романі «Тефаль, ты думаешь о нас» архітектора звати Ягкфи. Якщо набрати це ім'я в англійській розкладці, вийде Zurab (натяк на Зураба Церетелі).
  • У більшості книг із серії «Пригоди Ераста Фандоріна» видавництва «Захаров» (крім «Статський радник», «Турецький гамбіт», «Діамантова колісниця») портрет Бориса Акуніна присутній на перших сторінках. Він зображується в ролі другорядних персонажів романів.
  • У переважній більшості творів Акуніна є персонажі-англійці.
  • З романів «Позакласне читання» і «Квест» стає відомо, що справжній предок Ераста Фандоріна — не Самсон Фандорін, а Дмитро Карпов. Відповідно, ця гілка Фандоріних не має відношення до роду фон Дорн.
  • Планета Вуфер згадується в романах Акуніна двічі: «Пелагея і чорний монах» і «Тефаль, ти думаєш про нас …». Якщо набрати цю назву російською (при цьому залишивши включеною англійську розкладку клавіатури), вийде «Death».
  • Ераст Фандорін народився 1856 року, рівно на 100 років раніше від свого автора.

Скандали[ред. | ред. код]

У вересні 2017 року, після публікації фейкової новини[18] у прокремлівських газетах Вести[19] та Страна.ua[20] щодо нібито заборони 13 російських книг включно з двома книгами Бориса Акуніна з серії «Історія російської держави», Акунін відреагував на це на своїй персональній сторінці Facebook 23 вересня 2017 року, заявивши що це мракобісся.[18] Насправді, новина від 20 версня 2017 року, що з'явилася на сайті Держкомтелерадіо і на яку посилаються Вести/Страна.ua, говорить лише про відмову у видачі дозволу на ввезення в Україну на підставі негативного висновку експертної ради Держкомтелерадіона тринадцятьом книгам, серед яких посібник по вивченню англійської мови Я. О. Кліма «700 нових усних тем з англійської мови» у якому використані антиукраїнські пропагандистські тексти та дві книги Акуніна «Історія Російської держави. Ординський період. Частина Європи» та «Історія Російської держави. Ординський період. Частина Азії».[21][22]

Насправді ці книги не було заборонено в Україні, і їх може ввезти будь-хто, хто перетинає кордон та ввозить менш ніж 10 примірників книги для особистого використання[18]. Окрім того, їх автори можуть видати ці книги в Україні в українському перекладі, даючи змогу українцям отримати доступ до таких книг рідною мовою[18].

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Борис Акунін. Алтин-толобас. («Пригоди магістра» № 1) Переклад з російської: Віктор Бойко. — Харків: Фоліо, 2003. — 400 с. ISBN 966-03-2176-7
  • Борис Акунін. Азазель. («Пригоди Ераста Фандоріна» № 1) Переклад з російської: Віктор Бойко. — Харків: Фоліо, 2003. — 255 с. ISBN 966-03-1953-3
  • Борис Акунін. Турецький гамбіт. («Пригоди Ераста Фандоріна» № 2) Переклад з російської: Олександр Михед; художник: Д. Скляр. — Харків: КСД, 2012. — 237 с. ISBN 978-966-14-3859-9
  • Борис Акунін. Сокіл і Ластівка. («Пригоди магістра» № 4) Переклад з російської: Олександр Михед. — Харків: КСД, 2012. — 476 с. ISBN 978-966-14-3450-8
  • Борис Акунін. Азазель. («Пригоди Ераста Фандоріна» № 1) Переклад з російської: Лариса Дубас. — Київ: Сім кольорів, 2017. — 240 с. ISBN 978-966-2054-67-5
  • Борис Акунін. Турецький гамбіт. («Пригоди Ераста Фандоріна» № 2) Переклад з російської: Лариса Дубас. — Київ: Сім кольорів, 2018. — 224 с. ISBN 978-966-2054-83-5
  • Борис Акунін. Левіафан. («Пригоди Ераста Фандоріна» № 3) Переклад з російської: Лариса Дубас. — Київ: Сім кольорів, 2018. — 240 с. ISBN 978-966-2054-89-7
  • Борис Акунін. Смерть Ахіллеса. («Пригоди Ераста Фандоріна» № 4) Переклад з російської: Лариса Дубас. — Київ: Сім кольорів, 2018. — 336 с. ISBN 978-966-2054-95-8

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Czech National Authority Database
  5. ↑ Непростой Разговор: Борис Акунин
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ National Library of Israel Names and Subjects Authority File
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 8 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 8 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 8 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Российские артисти склали альтернативний список на підтримку України. korrespondent.net. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2014.
  14. ↑ Світлана Алексієвич вийшла з російського ПЕН-центру. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017.
  15. ↑ Десятки российских знаменитостей выступили против вторжения РФ в Украину. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  16. ↑ "Никому эта война не нужна". Десятки российских знаменитостей выступили против войны на Украине. BBC News Русская служба (рос.). 24 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2023.
  17. ↑ Акунин продал права на экранизацию книг о Фандорине британскому ТВ. Гордон. 5 травня 2015. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 25 січня 2022.
  18. ↑ а б в г Акунін: Якась українська приурядова рада заборонила мою «Історію російської держави» — Гордон, 24 вересня 2017
  19. ↑ Сталина в ссылку. В Украине запретили «Химию» и школьную энциклопедию — Вести, 22 вересня 2017 (рос.)
  20. ↑ В Украине запретили книги Акунина по истории России — Страна.ua, 23 вересня 2017 (рос.)
  21. ↑ Держкомтелерадіо не дозволив ввезти в Україну пропагандистську російську книгу, яка прославляє Сталіна — Прес-служба Держкомтелерадіо, 20 вересня 2017
  22. ↑ Перелік видавничої продукції, на ввезення якої Держкомтелерадіо надано відмову у видачі дозволу — Управління розвитку інформаційної сфери та європейської Держкомтелерадіо, 20 вересня 2017

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Борис Акунін
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Борис Акунін
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1102259 · BIBSYS: 1050564 · BLBNB: 000285944 · BNE: XX1582111 · BNF: 13629590c · CiNii: DA13021375 · CONOR.BG: 18440293 · CONOR.SR: 498279 · CUT: 94361 · DBC: 87097968046610 · ERRR: a11220867, a11220107, a1157205x, a11572061 · FAST: 1543650 · Freebase: /m/024tmw · GND: 123240956 · ICCU: UBOV404380 · ISNI: 0000000080013880, 0000000368485166 · J9U: 987007308223105171 · KANTO: 000111547 · KRNLK: KAC200501807 · LCCN: no98091443 · LIBRIS: dbqsvr9x1d5j8b2 · LIH: LNB:U7h;=Ba · LNB: 000009716 · MAK: 9810604840305606 · NCF: ncf11950490 · NDL: 00840157 · NKC: xx0002991, jo2012688768, js2018979486 · NLA: 1446713 · NLG: 203346 · NSK: 000341987 · NTA: 227906233 · NUKAT: n2002098591 · PTBNP: 1281960 · RERO: 02-A006389784 · RVK: KK 2971 · SELIBR: 238858 · SHARE: 592240 · SUDOC: 056216513 · UIY: 000056523 · VIAF: 69107206, 310673568 · WorldCat: lccn-n2009037752 · РНБ: 7790968, 775367
Серія «Пригоди Ераста Фандоріна»
Серія «Пригоди Пелагії»
Серія «Пригоди магістра»
Серія «Жанри»
Серія «Смерть на брудершафт»
Малюк та чорт  · Мука розбитого серця  · Літаючий слон  · Діти Місяця  · Дивна людина  · Грім перемоги, лунай!  · «Марія, марія...»  · Нічого святого  · Операція "Транзит"  · Батальйон ангелів
П'єси
Чайка  · Комедія/Трагедія  · Інь і Ян
Інші книги
Казки для ідіотів  · Історія російської держави (багатотомник з історії)  · Серія "Сімейний альбом" (Аристономія, Інший шлях, Щаслива Росія)  · Серія "Любов до історії" (Любов до історії, Світлина як хайку, Найстрашніший злодій та інші сюжети, Справжня принцеса та інші сюжети, Північний часовий та інші сюжети, Нечехівська інтелігенція, Життя чудовий людей та звірів)  · Під псевдонімом "Анатолій Бруснікін" (Дев'ятний спас, Герої іншого часу, Бєллона)  · Під псевдонімом "Анна Борісова" (Там, Креативник, Pory roky)
Екранізації
Персонажі


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борис_Акунін&oldid=41710531