Акустика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Аку́стика (від грец. akustikуs — слуховий, такий, що слухається), у вузькому значенні слова — вчення про звук, тобто про пружні коливання та хвилі в газах, рідинах і твердих тілах, чутних людським вухом (частоти таких коливань знаходяться в діапазоні від 16 Гц до 20 кГц); у широкому сенсі — область фізики, що досліджує пружні коливання та хвилі від найнижчих частот (умовно від 0 Гц) до гранично високих частот 10¹² — 10¹³ Гц, їхної взаємодії з речовиною і застосування цих коливань (хвиль).

Цікавими напрямами дослідження в акустиці, на макроскопічному рівні, є

поширення звуку в рухомих середовищах
розсіяння звуку на неоднорідностях середовища і розповсюдження звуку в неврегульованих середовищах
характер макроскопічних течій в полі звукової хвилі
поведінка речовини в полі сильної ультразвукової хвилі, кавітаційні явища
генерація звуку потоком
вплив звуку та вібрацій на біологічні об'єкти

На мікроскопічному рівні пружне коливання середовища описується фононами — колективними коливаннями атомів або йонів. У металах і напівпровідниках такі коливання йонів приводять і до коливань електронної рідини, т. т., на макроскопічному рівні, звук може породжувати електричний струм. Підрозділ акустики, що вивчає такі явища і можливості їх використання, називається акустоелектронікою.

Інший близький по духу напрям дослідження — акустооптика, тобто вивчення взаємодії звукових і світлових хвиль в середовищі, зокрема, дифракція світла на ультразвуку.

У зв'язку з великою важливістю звукових хвиль в повсякденному житті, виділилися в самостійні підрозділи і такі прикладні напрями дослідження, як: