Акітський собака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Акітський собака right-center
Akita inu.jpeg
Походження Японія
Характеристики
Висота пси 64-70 см,
суки: 58-64 см
Вага пси 45-50 кг,
суки: 35-50 кг
Класифікація МКФ:
FCI 255
Стандарти породи
FCI [5 стандарт]
Пес свійський (Canis familiaris)

Акітський собака (яп. 秋田犬, あきたいぬ, МФА: [akʲi̥ta inu]) — порода собак, виведена в префектурі Акіта на японському острові Хонсю. Предками могли бути китайські шпіцеподібні породи, схрещені з мастифами. Акітський собака є найбільшим японським собакою зі шпіцеподібних. Спочатку його називали «акіта матагі» (яп. «хороший мисливець»). Довгий час використовувалася для полювання на ведмедя і як бійцівська. Ймовірно, що порода дуже давня. Про це говорять дані археологічних досліджень, в результаті яких були знайдені рештки шпіцеподібних собак, які датуються приблизно другим тисячоліттям до нашої ери. Крім усього іншого, збереглися древні малюнки із зображенням собак, що нагадують сучасних акіта.

Для збереження і розвитку мисливських якостей в Японії в VI ст. були засновані клуби любителів цих собак. Вони складали інструкції з утримання, розведення, навчання. У XV ст. були засновані племінні книги, в яких записувалися кличка, походження, забарвлення та інші відомості.

Під час Другої світової війни частіше використовували німецьких вівчарок і власники акіта стали схрещувати їх з ними. Після Другої світової війни порода розділилася на три типи: акіта матагі, бійцівський акіта, вівчарка-акіта (акіта матагі, схрещена з німецькою вівчаркою).[1]

Легендарний Хатіко[ред.ред. код]

Докладніше: Хатіко

У 1932 році на всю Японію прославився акіта-іну Хатіко. Після смерті господаря, пес протягом 9 років приходив на станцію і чекав його повернення з роботи. [2]

За рік по смерті Хатіко біля станції «Сібуя» був встановлений пам'ятник, що став місцем зустрічей закоханих. Образ цього собаки став прикладом самовідданої любові і вірності. Менш відомий пам'ятник встановлено на привокзальній площі міста Одате.

Також встановлено пам'ятник біля будинку де народився Хатіко, в місті Одате.

Про Хатіко знято кілька кінофільмів, у тому числі і в Голлівуді з участю Річарда Гіра.

Опудало Хатіко зберігається в Токійському художньому музеї.

Характеристика породи[ред.ред. код]

Енергійний, незалежний, життєрадісний і сміливий собака з урівноваженим характером і високим рівнем інтелекту. До чужих людей відноситься насторожено, виявляє пильність. При вихованні потрібно проявляти наполегливість і витримку.

Одна зі складностей породи — бажання домінувати в собачому середовищі. При цьому задіюються високі бійцівські якості собаки.

Стандарт FCI[ред.ред. код]

Акіта іну на японській марці 1953

Станом на 30 червня 2009 року діє стандарт FCI № 25 від 02.04.2001.

Нижче наведені витримки з цього стандарту[3]

  • Загальний вигляд: Велика собака, добре збалансована, потужної і міцної будови: вторинні статеві ознаки сильно виражені; собака має благородний вигляд, володіє скромністю і почуттям власної гідності; тип конституції міцний.
  • Важливі розміри: Відношення висоти в холці до довжини корпусу (від плечового виступу до сідничного горба) становить 10:11, при цьому у сук корпус довший, ніж у псів.
  • Характер і темперамент: Характер стриманий, вірний, слухняний і сприйнятливий.
  • Голова
    • Морда: помірно довга, потужна, з широкою основою, звужується до носа, але не загострена.
    • Ніс: Великий та чорний. Незначна розсіяна депігментація допускається тільки при білому забарвленні, при цьому кращий чорний ніс.
    • Очі: Порівняно невеликі, підняті зовнішні куточки надають їм майже трикутну форму, помірно розставлені, темно-карі: чим темніше, тим краще.
    • Вуха: Порівняно невеликі, товсті, трикутної форми зі злегка закругленими кінчиками, помірно розставлені, стоячі, нахилені вперед.
  • Корпус: Спина пряма і міцна, поперек широкий і м'язистий, груди глибокі, з добре розвиненою передньою частиною, ребра помірно вигнуті.
  • Хвіст: високо посаджений, товстий, енергійно закинутий на спину; в опущеному стані кінчик хвоста майже дістає до скакальних суглобів.
  • Шерстний покрив:
    • Шерсть: покривне волосся жорстке і пряме, підшерстя м'яке і густе; шерсть на загривку і крижах трохи довша; шерсть на хвості довша, ніж на корпусі.
    • Забарвлення: рудо-польовий, сезам (рудо-польові волосся з чорними кінчиками), тигрове.
  • Розмір: Зростання в холці:
    • Пес: 67 см
    • Сука: 61 см
Допускається відхилення від вищенаведених розмірів не більше 3 см в будь-яку сторону.

Догляд[ред.ред. код]

Акіта-іну чудово проживає як у міській квартирі, так і на вулиці, у вольєрі. Вовна не вимагає складного догляду — достатньо прочісувати її один раз на тиждень. Під час сезонної линьки потрібно прочісувати частіше, 2-3 рази на тиждень, допомагаючи собаці позбутися відмираючої шерсті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стандарт FCI № 255 від 2.04.2001. Оригінал англійською та переклад Проте, у перекладі міститься неточність: «пастуша акіта» швидше за все неправильний термін, Акіта ніколи не використовувалися для цього. Shepherd (зазвичай «shepherd dog», в стандарті швидше за все скорочено) можна перевести як «вівчарка». Вівчарська — Pastoral
  2. Хачіко — легендарний пес породи акіта-іну, удостоєний пам'ятника на батьківщині породи — в Японії
  3. Стандарт FCI № 255 від 2.04.2001. Оригінал англійською та переклад

Посилання[ред.ред. код]