Алани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алáни (староруська назва яси) - племена, які жили з І ст. н. е. на території між Нижнім Дніпром і Південним Уралом, а також на Північному Кавказі. З II ст. до н. е. вони відомі також під назвою роксолани.
Щодо походження аланів існують різні думки, але більшість дослідників схиляється до версії, що це були іраномовні племена сарматського походження.
Основним заняттям аланів було кочове скотарство в поєднанні з землеробством, а згодом - і з ремеслами.
Створили власну культуру, позначену окремими видами поховань, які збереглись у катакомбах і курганах, переважно з II-IV ст.
В 372 році аланів розбили гуни, в VI ст. - авари. Частина аланів взяла участь у Великому переселенні народів - через Галлію потрапила на Піренейський півострів і в Північну Африку. Інша частина в VI-IX ст. ст. відступила у передгір'я Кавказу, де потрапила під владу хозарів.
У IX-X ст. між аланами поширилося християнство з Візантії і Грузії.
У XIII ст. у чорноморських степах з'явилася нова хвиля аланів, постали їхні поселення міського типу в Криму й Молдавії, але невдовзі вони загинули під ударами монголів.
Кавказькі алани - предки сучасних осетин.
[ред.] Джерела інформації
- Довідник з історії України
- Енциклопедія УСЕ
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
[ред.] Література
- Миллер В. Осетинские этюды, ч. 3. - М., 1887
- Кулаковский Ю. Аланы по сведению классических и византийских писателей. - К., 1889
- Абаев В. Осетинский язык и фольклор. 1. - М.-П., 1949.
- Бернард С. БАХРАХ. ИСТОРИЯ АЛАН НА ЗАПАДЕ(рос.)
