Аллантоїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Алантоїс)
Перейти до: навігація, пошук

Алантоїс (грец. allantoeides — ковбасоподібний) — ковбасоподібний зародковий орган вищих хребетних. Зачаток аллант. присутній у амфібій. У зародків рептилій, птахів та ссавців закладка аллантоїса являє собою випинання заднього відділу ентодермальної кишки, що надалі виростає далеко за межі тіла самого зародка і стає важливим органом зв’язку організму, що росте, з середовищем. А. складається з двох клітинних шарів — ентодерми та кишкового листка мезодерми. У рептилій та птахів А. розташовується під поверхнею яйцевої шкаралупи. Дрібнопетляста мережа кровоносних судин, що лежить на його поверхні, через серозну оболонку входить у тісний контакт із внутрішньою поверхнею дрібнопористої шкаралупи, чим забезпечується газообмін з атмосферою. Порожнина аллант. у рептилій, птахів та багатьох ссавців зв’язана з порожниною кишечнику каналом, що відкривається в клоаку, тому в порожнину аллантоїсу надходять продукти виділення. Початковий відділ аллант. далі утворює сечовий міхур. У вищих ссавців аллант. у середині зародкового періоду стає органом дихання. У сумчастих ссавців судинна система, що бере участь у живленні та диханні зародка, належить цілком жовточному мішку, у плацентарних — головного значення набуває судинна система аллантоїса; судинне поле жовточного мішка може мати лише допоміжне значення. У плацентарних, які мають так звану плаценту, що не відпадає, аллант. добре розвинутий. У вищих ссавців, що мають плаценту, яка відпадає, ентодерма аллант. більш-менш скорочена, кровоносні судини добре розвинуті. У людського зародка ентодермальна закладка аллантоїса вже на ранніх стадіях різко скорочена. У навколишньої закладки аллант. зародкової сполучної тканини, що формує основу так званої черевної ніжки, добре розвиваються кровоносні судини аллант. (надалі — пупкова вена й артерії). Черевна ніжка є закладкою пупкового канатика. Вважається, що редукція аллантоїса у людини є наслідком інтерстиціальної імплантації, що настає раніше: вже наприкінці 6-ї доби після запліднення людський зародок, що має вид малесенького сочевицеподібного тільця (близько ¼ мм у діаметрі), у слизовій оболонці матки та у її товщі проходить наступні стадії розвитку. Основа виросту А. у пізнього людського зародка, як і у всіх ссавців, перетворюється на сечовий міхур, а канал А., що йде до пупкового отвору, у так званий первинний сечовід, чи urachus, зберігається у дорослої людини у вигляді середньої пупково-пухирчастої зв’язки.

Джерела[ред.ред. код]