Алан Костелецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алан Костелецький
Національність американець
Галузь наукових інтересів Теоретична фізика
Alma mater Єльський університет
Бристольський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Відомий завдяки: Розширення стандартної моделі
Нагороди Нагорода Фонд дослідження гравітації

Алан Костелецький (англ. Alan Kostelecký) — фізик-теоретик, який є сьогодні видатним професором фізики при Університеті Індіани у Блумінгтоні. Він відомий своїми публікаціями в рамках Розширення стандартної моделі(англ.)укр. (загальної теорії відносності) в галузі фізики елементарних часток.[1] Його вважають найбільшим авторитетом в галузі порушення симметрії простору-часу в світі.[2]

Костелецький закінчив фізичний факультет Бристольського університету в 1977 році, а дисертацію (Ph.D.) захистив в Єльському університеті в 1982 році. Він був членом факультету університету Індіани з 1985 року.[2]

В 1989 році Костелецький та його колеги продемонстрували існування анізотропії в моделях по теорії струн, а також запропонували нову версію стандартної моделі для елементарних часток (з врахуванням ефектів ЗТВ), яка сьогодні називається Розширення стандартної моделі(англ.)укр.,[1] вона катаголізує різні шляхи в яких симетрія часу-простору може бути порушена.[3][4] Слід відзначити, що Розширення стандартної моделі має параметри, які можуть бути підлаштовані під потреби моделі.[5] На сьогодні дана концепція виступає в якості бази для класичних тестів теорії відносності.[2] Робоча гіпотеза Костелецького для можливої асиметрії часу-простору для масштабів 10−35 м, що по суті є довжиною масштабу Планка. Він отримав підтримку від декількох фізиків з різних галузей, таких як астрофізика та фізика елементарних часток для експериментального визначення присутності цієї асиметрії.[6]

Костелецький разом з Самуелем Стюартом першими використали «модель Бумблібі» в теорії гравітації, як найпростішу для вивчення наслідків спонтанного порушення симетрії Лоренца.[7]

Костелецький провів серію зустрічей по даній проблемі (Meetings on CPT and Lorentz Symmetry) в Університеті Індіани.[8]

Костелецький став членом Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) в 2006 році, Американського фізичного товариства (APS) в 2004 році, а також членом англійського Інституту фізики(англ.)укр. в 2000 році. Він очолював комітет APS задля Heineman Prize та Pipkin award в 2005. Він отримав нагороду від Університету Індіани за відмінне навчання студентів в 1988 та 1992 роках, а також викладацьку нагороду Frederic Bachman Lieber в 1997, та нагороду Gravity Research Foundation двічі: в 1993 та 2005 роках[2]

Контраверза[ред.ред. код]

Дійсно, в кінці 1980-х років «теорія струн» була дуже популярною і модною. Не зважаючи на те, що Дейтона Міллера вже давно забули, а його результати щодо «порушення симетрії простору-часу» (насправді, т.з. «ефірний вітер» навколо Землі, звели (з легкої руки Роберта Шенкланда) до тривіальної неточності вимірювальної апаратури), проте з появою експериментів Рональда Де Вітте(1991)[9], який використовував «атомні годинники» для вимірювання затримки сигналів в радіочастотних кабелях, стало зрозуміло, що теорію відносності необхідно «рятувати». Зовсім випадково в рамках «теорії струн» виникала певна анізотропія, тому її і використали для «рятування» хоча б загальної теорії відносності. Основним противником Костелецького на сьогодні є Консолі Маурізіо[10](італійський фізик теоретик). В рамках його підходу сучасні результати, отримані на інтерферометрах з контролем часу атомними годинниками, елементарно переводяться в «форму Міллера», тобто — відносний рух Землі по орбіті навколо Сонця, та рух Сонячної системи навколо центру Галактики.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «IU physicist offers foundation for uprooting a hallowed principle of physics». Science Centric. 6 January 2009. 
  2. а б в г «V. Alan Kostelecky». IU News Room. 2006-03-30. Архів оригіналу за 2013-07-24. 
  3. Dennis Overbye (December 31, 2002). «E and mc sup 2 /sup : Equality, It Seems, Is Relative». The New York Times. 
  4. Spontaneous breaking of Lorentz symmetry in string theory // Physical Review D, 39 APS (1989) (2) С. 683–685. — Bibcode:1989PhRvD..39..683K. — DOI:10.1103/PhysRevD.39.683.
  5. Elizabeth Quill (November 13, 2007). «Time Slows When You're on the Fly». Science. 
  6. Pauline Gravel (14 April 2007). «Sciences - La traque à l'erreur initiale». Le Devoir (French). 
  7. Overview of the Standard Model Extension: Implications and Phenomenology of Lorentz Violation // Lecture Notes in Physics, 702 Springer Berlin / Heidelberg (2006) С. 191–226. — DOI:10.1007/b11758914.
  8. «Fifth Meeting on CPT and Lorentz Symmetry». June 28 to July 2, 2010. Архів оригіналу за 2013-07-24. 
  9. Reginald T. Cahill. The Roland De Witte 1991 Detection of Absolute Motion and Gravitational Waves. Progress in Physics 3, 60-65, 2006
  10. M. Consoli and E. Costanzo. Indications for a preferred reference frame from an ether-drift experiment. arXive: gr-qc/V1 Nov 2005

Посилання[ред.ред. код]