Алан Рікман
| Алан Сідней Патрік Рікман Alan Sidney Patrick Rickman |
|
 Алан Рікман |
|
| Народження | 21 лютого 1946 (66 років) Хаммерсміт,Лондон Англія |
| Громадянство |  Велика Британія |
| Національність | Велика Британія |
| Рід діяльності | актор, режисер, кінопродюсер, сценарист |
| Роки діяльності | 1978 — і дотепер |
| Нагороди | |
|---|---|
|
Золотий глобус (1997), BAFTA (1992) |
|
Алан Рікман(Alan Sidney Patrick Rickman нар. 21 лютого 1946) — британський театральний та кіноактор, актор озвучування.
Зміст |
[ред.] Початок
Алан Рікман народився в муніципальному районі Актон в передмісті західного Лондону. Його батько Бернард Рікман був ірландським католиком і працював на фабриці. Мати Маргарет Дорін Роуз (дівоче прізвище Бартлет) походила з методистської родини з Уельсу. У Рікманів народилося чотири дитини. Крім старшого брата Девіда, Алан мав молодших брата і сестру Майкла і Шейлу.
В 1954 році Бернард Рікман помер, залишивши Маргарет піднімати дітей самотужки. Невдовзі вона знову вийшла заміж але після трьох років розлучилася з другим чоловіком.
Незважаючи на складні сімейні обставини Алан навчається доволі гарно, що дає йому можливість отримати стипендію для продовження навчання в Вищій школі Латімера у Хаммерсміті (Latymer Upper School), а потім вступити до Коледжу Мистецтв і дизайну в Челсі (Chelsea College of Art and Design). Після трьох років навчання в Челсі Рікман вступає до Королівського Коледжу Мистецтв (Royal College Of Art). Після його закінчення він разом з друзями відкриває графічно-дизайнерську фірму «Графіті» в лондонському Сохо і декілька років робить доволі успішну кар’єру в цьому напрямку. У віці 26 років любов Алана до театральної сцени примусила його пройти співбесіду до Королівської Академії Драматичного Мистецтва (Royal Academy of Dramatic ArtRADA). Рікман отримує стипендію на навчання і протягом наступних двох років опановує акторську спеціальність. Він стає одним з найкращих студентів курсу, починає грати у театрі і навіть здобуває свої перші винагороди, серед яких Emile Littler Prize, Forbes Robertson Prize та Bancroft Gold Medal. З тих пір Алан Рікман вже не покидав своєї акторської кар’єри в театрі та кіно. Крім того він є успішним сценаристом і режисером.
[ред.] Кар'єра
Пiсля закiнчення академii Рiкман рiк виступав у Королiвському Шекспiрiвському театрi, спiвпрацював з Crucible Theatre та Bristol Old Vic, знiмався у телефiльмах. Роль Обадiа Слоупа у «Хронiках Барчестера» (1982) принесла йому популярнiсть у Великобританii.
У 1985 р. актор повернувся у Королiвський Шекспiрiвський театр, щоб зiграти цинiчного маркiза де Вальмона у виставi «Небезпечнi зв'язки» Крiстофера Хемптона. «Рiкман народжений для цiєї ролi», — писали критики пiсля прем'eри. Головний виконавець швидко став кумиром англiйськоi публiки. Наступного року постановку запросили на Бродвей, де Рiкмана помiтив продюсер Джоел Сiлвер, який запропонував йому виконати роль злочинця у «Мiцному горiшку» Джона Мактiрнена.
Актор не хотiв перетворюватися на чергового стереотипного кiнолиходiя i внiс деякi змiни в сценарiй. Його голлiвудський дебют справив враження: iронiчний терорист Ганс Грубер у майстерно стилiзованому виконаннi Рiкмана багатьом глядачам запам'ятався краще, нiж герой Брюса Вiллiса. Однак успiх стрiчки позбавив Алана можливостi зiграти Вальмона в американських «Небезпечних зв'язках»: продюсери вiдмовилися вiддати роль «актору з бойовика».
Пiсля «Мiцного горiшка» Рiкман мiг отримати негативну роль у будь-якому блокбастерi «фабрики мрiй», але вiн обрав iнший шлях. Багато грав в експериментальних картинах («Краiна у шафi», «Закрий моi очi», «Велика жахлива пригода»). Вiдмовився знiматися у розрекламованому «бондiвському» фiльмi «Золоте око», щоб створити образ вiдомого гiпнотизера Месмера в однойменнiй стрiчцi Роджера Споттiсвуда, за який отримав премiю кiнофестивалю в Торонто. За роль Распутiна в телефiльмi 1996 р. був вiдзначений «Еммi», «Золотим глобусом», «Золотим супутником» i премieю Гiльдiї кiноакторiв. Пiсля мелодрами «Вiрно, шалено, глибоко» (1992) Антонi Мiнгелла актора оголосили «секс-символом для розумних жiнок», а у 1995 р. британський журнал Empire занiс його iм'я у список «Найпривабливiших зiрок в iсторii кiно». У 1997 р. Рiкман дебютував у режисурi, знявши тонку екранiзацiю п'eси Шермана Макдоналда «Зимовий гiсть», яку було вiдзначено нагородами Брюссельського, Чиказького та Венецiанського кiнофестивалiв.
Iнодi актору доводиться виконувати i ролi негiдникiв («Квiглi в Австралii», «Боб Робертс»). "Кожний образ, котрий я втiлюю, намагаюсь зробити вiдмiнним вiд попереднiх, — каже Алан. — Постiйнi змiни — це сутнiсть акторськоi професiї. До того ж я не розумiю визначення «чорний характер». Точного подiлу на чорне та бiле у свiтi не iснує«. Найкращим досягненням Рiкмана у негативному амплуа вважається жорстокий шериф Нотiнгемський з картини »Робiн Гуд — принц злодiїв" (1991) Кевiна Рейнолдса, який принiс йому премiю Британськоi кiноакадемiї за роль другого плану та приз газети «Iвнiнг Стендард».
[ред.] Фільмографія
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Персонаж |
|---|---|---|---|
| 1978 | Ромео та Джульєтта | Romeo & Juliet | Тібальд |
| 1982 | Люди, які посміхаються (серіал) | Smiley's People | Містер Браунлоу |
| 1988 | Міцний горішок | Die Hard | Ханс Грубер |
| 1989 | Січнева людина | The January Man | Ед |
| 1990 | Куіглі в Австралії | Quigley Down Under | Елліот Марстон |
| Країна у шафі | Closet Land | Чоловік, що допитує | |
| 1991 | Робін Гуд: принць злодіїв | Robin Hood: Prince of Thieves | шериф Ноттингема |
| Щиро, безумно, сильно | Truly Madly Deeply | Джемі | |
| Закрий мені очі | Close my eyes | Синклер | |
| 1992 | Боб Робертс | Bob Roberts | Лукас Харт Третій |
| 1994 | Месмер: шляхом Нострадамуса | Mesmer | Месмер |
| 1995 | Страшенно велика пригода | An Awfully Big Adventure | О’Хара |
| Розум і почуття | Sense and Sensibility | полковник Брендон | |
| 1996 | Распутін | Rasputin: Dark Servant of Destiny | Григорій Распутін |
| Майкл Коллінз | Michael Collins | Імон де Валера | |
| 1997 | Зимовий гість | The Winter Guest | режисер, сценарист |
| 1998 | Темна гавань | Dark harbor | Девід Вайнберг |
| Поцілунок Йуди | Judas Kiss | Девид Фрідман | |
| 1999 | Догма | Dogma | Метатрон |
| У пошуках Галактики | Galaxy Quest | доктор Лазарус, Олександр Дейн | |
| 2000 | Англійський цирульник | Blow Dry | Філ Аллен |
| 2000 | Інтриги і сватання (ТБ ВВС) | Victoria Wood with All the Trimmings | Капітан Джордж Фален |
| 2001 | У пошуках Джона Гіссінга | The Search for John Gissing | Джон Гіссінг |
| Верби | Willows | продюсер | |
| Гаррі Поттер і філософський камінь | Harry Potter and the Philosopher’s Stone | Северус Снейп | |
| 2002 | Гаррі Поттер і таємна кімната | Harry Potter and the Chamber of Secrets' | Северус Снейп |
| 2003 | Реальна любов | Love Actually | Гаррі |
| 2004 | Гаррі Поттер і в'язень Азкабану | Harry Potter and the Prisoner of Azkaban | Северус Снейп |
| Божественне творіння | Something the Lord made | Альфред Блелок | |
| 2005 | Гаррі Поттер і келих вогню | Harry Potter and the Goblet of Fire | Северус Снейп |
| Автостопом крізь галактику | The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy | Марвін (озвучка) | |
| 2006 | Парфумер:Історія одного вбивства | Perfume: The Story of a Murderer | Антуан Ріші |
| Сніговий пиріг | Snow Cake | Алекс Х'юз | |
| 2007 | Гаррі Поттер і Орден фенікса | Harry Potter and the Order of the Phoenix | Северус Снейп |
| Свіні Тодд: демон-перукар із Фліт-стріт | Sweeney Todd: The Demon Barber of Fleet Street | Суддя Терпін | |
| 2008 | Син Нобелевського лауреата | Nobel Son | Елі Майклсон |
| 2008 | Удар пляшкою | Bottle Shock | Стівен Спар’є |
| 2009 | Гаррі Поттер і Напівкровний Принц | Harry Potter and the Half-Blood Prince | Северус Снейп |
| 2010 | Аліса в Країні Чудес | Tim Burton’s Alice in Wonderland | Абсолем (Гусінь)(озвучка) |
| 2010 | Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії: Частина 1 | Harry Potter and the Deathly Hallows: Part I | Северус Снейп |
| 2010 | Пісня Ланчу | The Song of Lunch | Він |
| 2010 | Вілла Голіцин | The Villa Golitsyn | Віллі |
| 2011 | Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії: Частина 2 | Harry Potter and the Deathly Hallows: Part II | Северус Снейп |
.jpg)
[ред.] Особисте життя
Не одружений. Дітей немає.
У віці 19 років, навчаючись графічному дизайну у Коледжі Челсі, Алан зустрів Ріму Хортон, яка стала його супутницею на все життя. Вони ніколи не одружувалися, але жили разом починаючи з 1977. Ріма викладала прикладну мікроекономіку в Університеті Кінгстона до її відставки в 2002. Зараз вона — місцевий політик, її ім’я пов’язують з Лейбористською партією.
[ред.] Цікаві факти
У дитинстві у Алана були проблеми із мовленням, пов'язані із дефектом нижньої щелепи. Це подарувало акторові чудовий оксамитовий голос. Дослідники з виявлення «ідеального голосу» називають голос Рікмана одним з найкращих. У акторському середовищі актора нерідко називають The Voice
У фінальній сцені «Міцного горішка» герой Рікмана падає з хмарочоса. Акторові дійсно довелося стрибати з висоти 20 футів на повітряні матраси навпроти зеленого екрану. Цікаво, що першим стрибнув режисер стрічки, щоб переконати актора в цілковитій безпеці цього трюку. Помічник режисер штовхнув Алана на рахунок «два» (замість «три») щоб Ганс Грубер виглядав здивовано.
Британський журнал Empire кілька разів заносив Алана Рікмана в списки найсексуальніших акторів світу. Одне з останніх досягнень — в жовтні 2009 року Алан потрапив на восьме місце в списку Empire Online 50-ти сексуальних чоловіків акторів. При чому 52% читачів проголосували за те, що Рікман повинен займати вищу сходинку в цьому переліку.
Алан Рікман може гарно копіювати будь який акцент англійської мови. Він чудово демонструє не тільки німецький акцент «Міцний горішок», але і усі американськи діалекти. Так у стрічці «Творіння Господнє» Алан прекрасно відобразив теннісійський акцент 1940-х років.
Алан Рікман на 11років старше за Тімоті Сполла, на 12 років за Адріана Роулінза і Гері Олдмана, на 17 років за Девіда Тюліса і на 21 рік за Джералдін Сомервіль. Проте усі ці люди грають однолітків та однокласників у фільмі про Гаррі Поттера.
