Албанія Венетська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Венеціанська республіка в 1560 і Албанія Венетська зазначенно, рожевим кольором на південь від Дубровницької республіки довкола Которської затоки

Албанія Венетська або «Албанія-Венета»(італ. Albania Veneta) назва володіння Венеціанської республіки в південній частині Далмації, яка існувала з 1420 до 1797. Охоплювало північні райони сучасної Албанії і узбережжя Чорногорії, зазнало Османську окупацію в 1571 [1]. .


Назва і географія[ред.ред. код]

Слово «Veneta» в Албанії Венетській була використано для розрізнення району від Албанії під владою Османської імперії, терени якої простягнулись від Косово до півдня Албанії [2]. . Ці венеціанські володіння простягались від південних кордонів Дубровницької республіки (сучасний Дубровник) до Дурреса (Durazzo) на узбережжі Албанії. Венеціанські території ніколи не займали понад 20 км від Адріатичного моря завширшки. Після 1573 південний кордон був перенесений в село Куфін (Confin) поблизу Будви (Budua), через захоплення османськими військами міст Бар (Antivari) і Улцинь (Dulcigno). Венеціанська територія була зосередженна довкола Которської затоки і включала сучасні міста Котор, Рисан, Пераст, Тіват, Херцег-Нові, Будва і Сутоморе.

Історія[ред.ред. код]

Венеція мала час-від-часу владу над невеликими південно-далматинськими селами в 10 столітті, але не мало повного контролю до 1420. Венеціанці швидко асимілювали місцеве населення, що розмовляло на далматинській мові.

Коли турки почали завойовувати Балкани в 15 столітті населення християнських слов'ян у венеціанській Далмації значно зросло. До кінця 17 століття романське населення історичної Албанії Венетської було вменшості, згідно з Оскаром Ранді в його книзі Dalmazia etnica, incontri e fusioni[3]. Після завойювання Першою Французькою імперією яка завоювала і скасувала Венеціанську республіку в 1797, терени Албанії Венетської змінилися багато разів: у 1805 році була приєднана до наполеонівського Королівства Італія[4], а потім в 1809 стало частиною французьких Іллірійських провінцій і, нарешті, в 1815 році була передана під контроль Габсбурзької Далмації в складі Австрійської імперії.

В 1878 році (на Берлінському конгресі) ще 40 км² довкола Сутоморе були додані до цієї території.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Cecchetti, Bartolomeo. Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell'Albania. pag. 978-983
  2. Paulucci, Luigi. Le Bocche di Cattaro nel 1810. pag. 24
  3. Randi, Oscar. Dalmazia etnica, incontri e fusioni. pag. 37-38
  4. Sumrada, Janez. Napoleon na Jadranu / Napoleon dans l'Adriatique.pag. 159


Джерела[ред.ред. код]

  • Bartl, Peter. Le picciole Indie dei Veneziani. Zur Stellung Albaniens in den Handelsbeziehungen zwischen der Balkan- und der Appenninenhalbinsel. In: Münchner Zeitschrift für Balkankunde 4 (1981-1982) 1-10.
  • Bartl, Peter. Der venezianische Türkenkrieg im Jahre 1690 nach den Briefen des päpstlichen Offiziers Guido Bonaventura. In: Südost-Forschungen 26 (1967) 88-101.
  • Bartoli, Matteo. Le parlate italiane della Venezia Giulia e della Dalmazia. Tipografia italo-orientale. Grottaferrata 1919.
  • Cecchetti, Bartolomeo. Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell'Albania. In: Atti del Regio Istituto veneto di scienze, lettere ed arti. Bd. 3, Seria 4, S. 978-998. 1874.
  • De Brodmann, Giuseppe. Memorie politico-economiche della citta e territorio di Trieste, della penisola d’Istria, della Dalmazia fu Veneta, di Ragusi e dell’Albania, ora congiunti all’Austriaco Impero. Venezia 1821.
  • De Castro, Diego. Dalmazia, popolazione e composizione etnica. Cenno storico sul rapporto etnico tra Italiani e Slavi nella Dalmazia. ISPI 1978.
  • Durant, Will. The Renaissance. MJK Books. New York, 1981.
  • Gelcich, Giuseppe. Memorie storiche sulle bocche di Cattaro. Zara 1880.
  • Martin, John Jeffries. Venice Reconsidered. The History and Civilization of an Italian City-State, 1297–1797. Johns Hopkins UP. New York, 2002.
  • Norwich, John Julius. A History of Venice. Vintage Books. New York, 1989.
  • Paulucci, Luigi. Le Bocche di Cattaro nel 1810 Edizioni Italo Svevo.Trieste, 2005.
  • Randi, Oscar. Dalmazia etnica, incontri e fusioni. Tipografie venete. Venezia 1990.
  • Scaglioni Marzio. La presenza italiana in Dalmazia 1866-1943 Histria ed. Trieste,2000.
  • Schmitt, Oliver. Das venezianische Albanien (1392 — 1479). (=Südosteuropäische Arbeiten. 110). München 2001.
  • Sumrada, Janez. Napoleon na Jadranu / Napoleon dans l'Adriatique. Zalozba Annales. Koper, 2006.
  • Tagliavini, Carlo. Le origini delle lingue neolatine. Patron Ed. Bologna 1982.
  • Trogrli, Marko. Školstvo u Dalmaciji za francuske uprave/The french school system in French Dalmatia. Knjižnica Annales Majora. Koper, 2006.
  • The struggle between Venice and the Ottoman empire for the «Albania veneta» in the sixteenth century (italian)
  • Cattaro (Kotor) and the Montenegro's Venetian speaking area (italian)
  • UNESCO: Natural and Culturo-Historical Region of Kotor (Cattaro)
  • Historical review of the Italian traces in Montenegro (Italian)
  • Dante Alighieri association in Kotor (Cattaro)