Алдошин Максим Олександрович

Алдошин Максим Олександрович
Солдат
Загальна інформація
Народження	17 червня 1991(1991-06-17) Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Смерть	7 серпня 2014(2014-08-07) (23 роки) Красноармійськ, Донецька область, Україна
Громадянство	Україна
Alma Mater	Миколаївський політехнічний коледж
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Військова поліція
Формування	Миколаївський зональний відділ ВСП
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Макси́м Олекса́ндрович Алдо́шин (17 червня 1991, Миколаїв — 7 серпня 2014, Красноармійськ, Покровський район, Донецька область) — український військовик, солдат Військової служби правопорядку Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1991 року у місті Миколаїв. Навчався з 1998 по 2001 рік у Миколаївській ЗОШ номер 20. У 2001 році вступив до Миколаївської гуманітарної гімназії 41. Після 9 класу випустився у 2006 році і склав іспити в політехнічний коледж.

Закінчив Миколаївський політехнічний коледж, 2010 року поступив до Луганського університету ім. Дідоренка. З початком бойових дій на 5 курсі пішов за контрактом до лав ЗСУ.

Водій-стрілець взводу охорони та патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу ВСП.

6 серпня з Донецької прокуратури надійшло повідомлення — про можливі правопорушення на блокпосту поблизу Первомайська. Для з'ясування обставин виїхали майор юстиції Михайло Кондратьєв, молодший сержант Ігор Діордіца, старший солдат Максим Трачук та водій-солдат Максим Алдошин. Біля села Опитне УАЗ, яким він керував, потрапив в засідку терористів.

Після цього Кондратьєв наказав їхати до села Піски, неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під шквальний обстріл терористами з лісосмуги — з обидвох боків дороги. Майор Кондратьєв зазнав смертельного поранення в голову, інші вояки — різного ступеня тяжкості. Алдошин, незважаючи на поранення, намагався від'їхати, втрачаючи при цьому кілька разів свідомість. Зміг вивести автомобіль у безпечне місце, врятувавши цим життя двох співслужбовців, що перебували в автомобілі. Молодший сержант Діордіца надавав медичну допомогу іншим воякам, будучи серйозно пораненим у шию; на трьох була лише одна ампула з ліками, уколи робили, аж доки не зламалася голка. Під обстрілом терористів рятувальники вивезли Трачука та Діордіцу. Максима, який відповз на 400 метрів від місця події, знайшли пізніше та, важко пораненого, доставили у лікарню міста Красноармійська. Алдошин помер у військовому шпиталі.

10 серпня 2014 року похований на Балабанівському кладовищі міста Миколаєва.

Без сина лишилась мама.

Нагороди

8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

• 3 жовтня 2014 року на території Миколаївського політехнічного коледжу посадили алею в пам'ять про Максима Алдошина — випускника закладу.
• У Миколаєві на будинку за адресою Миколаївська, 24, де жив загиблий в АТО воїн, відкрили меморіальну дошку.
• Портрет Максима Алдошина розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 24.
• Вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.

Посилання

• Указ Президента № 640/2014 [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Алдошин Максим Олександрович [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Хто, якщо не я! [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Микола Романчук: Максим Алдошин загинув в ім'я того, щоб процвітала незалежна Україна
• Немає в країні сім'ї такої, де б не пам'ятали свого Героя