Алегорія
Алего́рія (грец. αλληγορία, allegoria) — зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання).
Зміст |
[ред.] Образотворче мистецтво
В образотворчому мистецтві виражається певними атрибутами -
- « правосуддя » зображають як жінку з терезами
- Час ( тобто Хронос ) - кремезний старий з косою та піщаним годинником
- Вакх (бог виноробства) - з гронами винограду
- Живопис - жінка з пензлями та палітрою художника
- Алегорія річки - старий з горщиком, з якого ллється вода як натяк на джерело.
Найбільш характерна для середньовічного мистецтва, епохи Відродження, бароко та класицизму.
Серед майстрів, що малювали алегорії, багато майстрів Італії( Боттічеллі «Алегорія сили», Алегорія живопису і скульптури (Гверчіно), навіть портрет з алегорією маловідомого художника-італійця Джіроламо Бедолі.
В скульптурі мала поширення в садово-парковому мистецтві доби бароко, де використовували цілі комплекси алегорій -
- чотири пори року
- чотири пори доби
- сім смертних гріхів
[ред.] Художня література
Як троп алегорія використовується в байках, притчах, мораліте.
