Алегорія

Скульптор М.Б. Браун. Хронос, Цитоліби, Чехія

Алего́рія (грец. αλληγορία, allegoria) — зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання).

Образотворче мистецтво

В образотворчому мистецтві виражається певними атрибутами -

• « правосуддя » зображають як жінку з терезами
• Час ( тобто Хронос ) - кремезний старий з косою та піщаним годинником
• Вакх (бог виноробства) - з гронами винограду
• Живопис - жінка з пензлями та палітрою художника
• Алегорія річки - старий з горщиком, з якого ллється вода як натяк на джерело.

Найбільш характерна для середньовічного мистецтва, епохи Відродження, бароко та класицизму.

Серед майстрів, що малювали алегорії, багато майстрів Італії( Боттічеллі «Алегорія сили», Алегорія живопису і скульптури (Гверчіно), навіть портрет з алегорією маловідомого художника-італійця Джіроламо Бедолі.

В скульптурі мала поширення в садово-парковому мистецтві доби бароко, де використовували цілі комплекси алегорій -

• чотири пори року
• чотири пори доби
• сім смертних гріхів

Художня література

Як троп алегорія використовується в байках, притчах, мораліте.

Галерея

• 

  Ск. М.Б. Браун. Алегорія Пихи, цикл « Гріхи », замок Кукс. Чехія

• 

  Скульптор Клодіон, Алегорія річки Рейн.

• 

  П'єтро Баратта, Алегорія Миру, Павловськ, Великі круги.

• 

  Художній надгробок з алегорією, церква Сен-Сюльпіс, Париж

Див. також

• Сад бароко
• Літній сад
• Садово-паркова скульптура
• Терракота
• Томас Квеллінус
• Матьяш Бернард Браун
• П'єтро Баратта
• Джованні Бонацца