Алегорія Танцю
| фр. La danse | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Жан-Батист Карпо |
| Час створення: | 1869 рік |
| Зберігається: | Париж, Франція |
| Музей: | Музей д'Орсе |
 «Алегорія Танцю»у Вікісховищі | |
Алегорія Танцю або Геній Танцю (фр. La danse) - декоративна скульптурна група, котру створив французький скульптор Жан-Батист Карпо (1827-1875). Декоративна скульптурна група призначалась для фасаду театру, відомого як Опера Гарньє в Парижі.
Опис твору[ред. | ред. код]
На неширокому постаменті скупчено шість фігур. П'ять жінок утворили веселе коло, в центрі якого завзято виплясує юнак, підстрибуючи і граючи в бубен. Юнак і перші дві дівчини віддалися танцю з усією пристрастю і натхненням, на які здатні лише талановита молодь попри всі негаразди. Створена Жаном-Батистом Карпо група відбивала в косному матеріалі скульптури жвавий танок, вихопивши з дії лише один, але яскравий момент. Скульптор, наче покликаний Аполлоном, побачив у власній уяві веселий танок, здатний нагородити щастям або нагадати природні веселощі доби античності. Адже друга назва групи — «Геній Танцю» або «Дух Танцю». Не всі встигають роздивитися за плечіма юнака — крила бога танцю, але вони є і відсилають твір майстра до античних міфів.
Жан-Батист Карпо і раніше виявляв зацікавленість в відтворенні рухів та в настрої, особливо у відтворенні людських настроїв у власних скульптурах. Ще в роки перебування і удосконалення майстерності в Римі він уважно вивчав твори Мікеланджело Буонарроті, узявши від них ідею руху, а не настрої внутрішньої напруги, драматичних конфліктів і трагізму, притаманних геніальному італійцю 16 століття.
Історія[ред. | ред. код]
Історія виникнення декоративної групи починалась буденно. Для декору головного фасаду театру Опери в Парижі були потрібні чотири скульптури. Замови на них отримали чотири французькі скульптори.
- Франсуа Жофрей (Jouffroy 1806-1882) мав створити скульптуру «Гармонія».
- Ежен Гійом (Eugène Guillaume 1822-1905) отримав замову на алегорію «Інструментальна музика».
- Жан-Жозеф Перро (Jean-Joseph Perraud 1819-1876) взявся за створення скульптурної групи «Лірична драма».
- Жан-Батист Карпо отримав замову на створення декоративної групи «Геній танцю».
-
Головний фасад Опери Гарньє. -
ск. Жан-Жозеф Перро, скульптурна група «Лірична драма». -
Золочена алегорія на даху ротонди театру. -
Ежен Гійом, Алегорична група «Інструментальна музика»
Замова відбулася 1863 року [2]. Карпо довго шукав композицію, проробляючи її в малюнках. Лише в 1867 році він зупинився на зокругленій композиції з декількома фігурами[2]. Наближеність теми до античності і алегорії обумовила прагнення скульптора подати фігури оголеними. Тим паче, що оголеність була ніби дозволена в алегоричному живопису.
Розтягнутий фасад театру стримували два бічні портали першого поверху, де і мали розмістити декоративні та алегоричні зображення. Але розташування на першому поверху надзвичайно наближало скульптури до глядачів - і суттєво впливало на їх свідомість і смаки.
Обмеженість буржуа, настояна на релігійних заборонах і хибній уяві про дозволене і недозволене відбилась в недозволеності оголеного людського тіла. 1869 року алегорична група Карпо була оприлюднена. Оголені персонажі Карпо негайно викликали скандал. Один із роздратованих мсьє писав :
У мене дружина і доньки — прихильники музики, вони часто відвідують оперу. Відтепер це стане неожливо, бо я ніколи не дам на це дозвіл, бо театр прикрасила ганебна скульптура як для борделя[3].
27 серпня 1869 року черговий обурений мораліст кинув в скульптуру чорнильницю і заплямував твір Карпо. Скульптуру були вимушені прибрати. Замову на новий варіант скульптури передали іншому скульпторові, але війна з пруссаками 1870 року перервала роботи. Через п'ять років маячня зі скульптурою «Геній танцю » перестала хвилювти автора. Він помер 1875 року.
Лише в 1960-і роки про первісний варіант скульптури пригадали. Збережену модель Карпо 1964 року придбали до державних збірок і передали на утримання в Музей д'Орсе. На фасаді Опери Гарньє нарешті відновили декоративну групу Карпо, копію якої в камені створив скульптор Поль Бельмондо.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Anne Middleton Wagner (trad. Friedrich Gross), Jean-Baptiste Carpeaux, der Tanz : Kunst, Sexualität und Politik, Francfort-sur-le-Main, Fischer Taschenbuch, coll. « kunststück », 1989, 107 p. (ISBN 3-596-23961-3)
- Philippe Krief, Paris Rive Droite, Paris, Massin, coll. « Petites histoires et grands secrets », 2004, 213 p. (ISBN 978-2-7072-0488-2)
- Romi, Histoire des faits divers, Paris, Éditions du Pont-Royal, 4T 1962
- Альбом «Музей д'Орсе». Автор-упорядник Л. Торшина. Київ, «Мистецтво», 1991
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Make Lists, Not War — 2013.
- ↑ а б Альбом «Музей д'Орсе». Автор-упорядник Л. Торшина. Київ, «Мистецтво», 1991, с. 14
- ↑ J. L. Ferrier, S. Monneret, L'Aventure de l'Art au XIXe siècle, p. 635