Александер Вагнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Александер Вагнер (* 7 серпня 1868 — † близько 1942?) — австро-угорський і польський шахіст, шаховий теоретик і журналіст. Один із найкращих гравців Галичини кін. XIX століття.

Студіював правознавство; належав до Львівського Клубу Шахістів. У чемпіонаті клубу 1895 року посів 4-е місце.

Автор досить значної статті «Das Schachspielen in Polen» у шаховому відділі часопису «Österreichische Lesehalle», у якій розповів про перебіг шахового життя у Польщі, яка тоді залишалась поділеною між Німеччиною, Автро-Угорщиною і Росією.

Працював у адміністрації залізниці у Львові, згодом — у Ходорові. Врешті-решт, осів жити у Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Присвятив решту життя літературно-шаховій праці, брав участь у багатьох крайових і міжнародних кореспонденційних турнірах. У цих турнірах він на практиці застосовував свої аналітичні напрацювання.

Творець польського захисту (1. d4 b5), також багато аналізував львівський гамбіт (1. Кf3 d5 2. e4).

Очолював відділ шахової композиції у часописі «Польський шахіст» (пол. «Szachista Polski»). Був єдиним автором і переможцем конкурсу на відтворення відомої партії, зіграної у поемі «Шахи» Яна Кохановського — польського поета епохи Відродження. Був редактором відділу шахів у краківському тижневику «Ilustracja Polska» (1901—1904), виданнях «Wędrowiec» (1902) і «Kłosy» (1907).

Популяризатор шахів, активний гравець у кореспонденційних турнірах, відомий шаховий теоретик.

Помер під час Другої світової війни за нез'ясованих обставин.

Література[ред.ред. код]

  • Władysław Litmanowicz, Jerzy Giżycki, Szachy od A do Z, tom 2, Warszawa, Sport i Turystyka, 1987 ISBN 83-217-2481-7