Александров Веніамін Веніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Веніамін Александров
Особисті дані
Повне ім'я Веніамін Веніамінович
Александров
Дата народження 18 квітня 1937(1937-04-18)
Місце народження Москва, СРСР СРСР
Дата смерті 6 листопада 1991(1991-11-06) (54 роки)
Місце смерті Москва, СРСР СРСР
Зріст 180 см
Вага 81 кг
Позиція нападник
Інформація про клуби
Професіональна кар'єра
Роки Клуб Ігри (голи)
1955–1969 СРСР ЦСКА (Москва) 400 (351)


Національна збірна
1956–1968 СРСР СРСР 161 (119)
Державні нагороди
Орден «Знак Пошани» — 1965
Заслужений майстер спорту СРСР


Веніамін Веніамінович Александров (рос. Вениами́н Вениами́нович Алекса́ндров; * 18 квітня 1937, Москва, СРСР — 6 листопада 1991, Москва) — радянський хокеїст, нападник. Дворазовий олімпійський чемпіон.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Відзначався досконалою індивідуальною технікою та високою результативністю. Виступав за московський ЦСКА (1955–1969). На початку кар'єри, молоді Александров та Локтєв, грали з досвідченим Олександром Черепановим. Згодом до них приєднався Олександр Альметов. Ця ланка існувала сім років і вважається найсильнішою у радянському хокеї першої половини 60-х років. Сучасники називали їх «тріо академіків». Завершував виступи разом із Борисом Михайловим та Володимиром Петровим. Десятиразовий чемпіон СРСР (1956, 1958–1961, 1963–1966, 1968). У сезоні 1962/63 встановив рекорд результативності — 53 закинуті шайби. Всього в чемпіонатах СРСР провів 400 матчів (351 гол). Входить до п'ятірки найрезультативніших гравців ліги.[1] Володар кубка СРСР 1955, 1956, 1961, 1966–1969. У кубкових матчах закинув 22 шайби. За результатами сезону обирався до символічної збірної. Член клуба Всеволода Боброва (10-е місце, 495 голів).[2]

Виступи у збірній[ред.ред. код]

У складі національної збірної був учасником трьох Олімпіад (1960, 1964, 1968). У Скво-Веллі здобув бронзову нагороду, а в Інсбруку та Греноблі збірна СРСР була найсильнішою.

Чемпіон світу 1963–1968; другий призер 1957–1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — дев'ять золотих (1958–1960, 1963–1968) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Двічі був обраний до символічної збірної (1966, 1967).[3] Найкращий бомбардир 1966 року — 17 очок (9 голів та 8 передач).[4]

На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 76 матчів (68 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 161 матч (119 голів).

Тренерська діяльність[ред.ред. код]

По завершенні спортивної кар'єри працював у дитячих командах ЦСКА. 1971 року закінчив Центральну школу тренерів РРСФР. У 1970–1973 головний тренер ЦСКА (Софія, Болгарія), а в 1973–1974 — ленінградського СКА.

Помер 6 листопада 1991 року на 55-му році життя у Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Державні нагороди та почесні звання[ред.ред. код]

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

Особисті[ред.ред. код]

  • Символічна збірна чемпіонату світу (2): 1966, 1967
  • Найкращий бомбардир чемпіонату світу (1): 1966 (17 очок)
  • Найкращий снайпер чемпіонату СРСР (1): 1963 (53 голи)

Статистика[ред.ред. код]

Сезон Чемпіонат СРСР Збірна СРСР Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1955/56 18 18
1956/57 18 14 13 31
1957/58 32 17 22 54
1958/59 14 15 10 24
1959/60 19 10 12 31
1960/61 19 11 9 28
1961/62 24 21 24 21
1962/63 38 53 9 5 47 58
1963/64 39 12 9 48
1964/65 33 25 21 11 54 36
1965/66 32 31 15 11 47 42
1966/67 40 27 19 11 59 38
1967/68 40 23 18 6 58 29
1968/69 24 12 24 12
Всього 400 351 161 119 561 470

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]